Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2025 року Справа№200/7462/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом адвоката Шевченка Олександра Ігоровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
29.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Шевченка Олександра Ігоровича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОПШ №084600 від 05.08.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах. Оскільки транспортний засіб позивача, переданий у користування ТОВ «Бастранс», який здійснює на ньому господарську діяльність, та саме водій ОСОБА_2 є найманим працівником ТОВ «Бастранс», позивач не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що унеможливлює застосування до неї адміністративно-господарського штрафу накладеного спірною постановою. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт нею не вчинялось.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що документами, які повинні знаходитись та пред'являтись для перевірки уповноваженим посадовим особам, зокрема, є схема маршруту, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування. Стосовно приналежності позивачу статусу «автомобільний перевізник» вказав, що остання вказана у договорі страхування відповідальності на автомобільному та міському електричному транспорті від 09.01.2025, який надано водієм під час рейдової перевірки 09.07.2025, та зазначення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основного виду економічної діяльності «49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення», що в сукупності свідчить про приналежність такого статусу. У задоволенні позову просив відмовити.
Також відповідач не погодився з розміром витрат на правничу допомогу та вказав, що дії адвоката у цій справі не потребували тих затрат часу, які заявлені представником позивача як доведені витрати на професійну правничу допомогу. Вважає, що розмір витрат має бути зменшений до 2000 грн.
Сторона позивача надала відповідь на відзив, у якій зазначено, що визначальним є встановлення факту того, чи є позивач автомобільним перевізником у даному конкретному випадку та в розумінні положень Закону №2344-III, адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного учасника суспільних відносин - суб'єкта правопорушення.
Також вказав, що відповідач не обґрунтував в чому саме полягає неспівмірність заявленої суми судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, вимогам заявленим у позовній заяві.
Відповідач надав заперечення, у яких вказав, що аргументи позивача є подібними з тими, які зазначені у позовній заяві та звужуються до питання визначення статусу «автомобільного перевізника».
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у сторін докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
На підставі направлення на рейдову перевірку(перевірку на дорозі) від 04.07.2025 №ОНР 002310 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях було проведено перевірку транспортного засобу марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Вказаний транспортний засіб належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 , при цьому автомобільним перевізником є ТОВ «БАСТРАНС», що підтверджується матеріалами справи та зазначено у акті, складеному за наслідками перевірки.
На момент проведення перевірки встановлена відсутність схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), оригіналу витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування.
За результатами перевірки, складено акт № ОАР 063313 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Водій ОСОБА_2 акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підписав та отримав копію.
18.07.2025 відповідач направив на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» на 05.08.2025.
04.08.2025 позивач направила до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях повідомлення про те, що транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться у тимчасовому користуванні ТОВ «БАСТРАНС» та згідно системи «ШЛЯХ» знаходиться у користуванні підприємства ТОВ «БАСТРАНС». Також повідомлено, що на даний час ФОП ОСОБА_1 підприємницьку діяльність з перевезення пасажирів не здійснює.
Також, 04.08.2025ТОВ «БАСТРАНС», з метою недопущення притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, повідомило відповідача, зокрема про те, що у ТОВ «БАСТРАНС» у тимчасовому користуванні знаходиться транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 та водій ОСОБА_2 09.07.2025 та 11.07.2025 здійснював нерегулярні перевезення пасажирів за маршрутом Харків-Київ -Харків на підставі договору між ТОВ «БАСТРАНС» із замовником перевезень.
Постановою в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 084600 від 05.08.2025 на підставі абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Копію постанови направлено 06.08.2025 позивачу, разом із супровідним листом на адресу електронної пошти.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:
для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника:
ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач заперечувала правомірність оскаржуваної постанови, вказуючи, що вона не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а відтак не може бути притягнута до відповідальність за порушення зазначеного законодавства.
Позивач не заперечувала, що транспортний засіб зареєстрований на неї, однак на момент перевірки він перебував у користуванні ТОВ «БАСТРАНС», що підтверджується тимчасовим реєстраційним посвідченням, яке було надано водієм при перевірці та повідомлено відповідача листами до розгляду справи та прийняття спірної постанови.
Приписами статті 1 Закону № 2344-III передбачено, що:
- автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
- послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Як вбачається з матеріалів справи, акт проведення перевірки від 09.07.2025 містить відомості того, що автомобільним перевізником є ТОВ «БАСТРАНС», фактичним власником ФОП ОСОБА_1 .
Також, суд ураховує, що позивачем та ТОВ «БАСТРАНС» керівникові Відділу надані пояснення щодо здійснення автомобільних перевезень на транспорті позивача саме ТОВ «БАСТРАНС».
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.
Стосовно тверджень відповідача про те, що протокол технічного стану транспортного засобу від 17.04.2025 та договір страхування відповідальності на автомобільному та міському електричному транспорті від 09.01.2025 оформлені на ім'я ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає, що вказані вище документи оформлені часом раніше, ніж тимчасовий реєстраційний талон серії ХХР №115123 від 08.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
У постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Суд зазначає, що матеріалами справи не містять доказів того, що транспортний засіб транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI державний номерний знак НОМЕР_1 використовувався позивачем у його господарської діяльності, тобто позивач в розумінні вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» не є перевізником, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, як наслідок підстави для застосування до позивача адміністративно господарського, передбаченого ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, згідно з ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з квитанцією про сплату судового збору від 26.09.2025, позивачем за подання цього адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
При цьому, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
Так, положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як убачається з матеріалів справи, судові витрати складаються також з витрат на правничу допомогу, що підтверджується договором № 1/15 від 15.09.2025 про надання професійної правничої допомоги, додатковою угодою № 1 від 15.09.2025 до договору, актом № 1 до Договору від 23.09.2025 про надані послуги до Договору.
Суд зазначає, що згідно з актом №1 надання послуг до Договору №1/15 від 15.09.2025 вартість наданих адвокатом послуг становить 7500 грн.
При цьому, згідно з відомостями комп'ютерної бази «Діловодство спеціалізованого суду» адвокатом Шевченком О.І. в інтересах ФОП ОСОБА_3 за 2025 рік подано 13 ідентичних позовів щодо скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Таким чином, ураховуючи зазначене вище, а також заперечення відповідача щодо розміру судових витрат, складність справи та обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору та оплати правничої допомоги в сумі 4422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №084600 від 05.08.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, б. 51, код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 4422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв