Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2599/25 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
04 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 279/2599/25 за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пацко О.О. у місті Коростень,
У квітні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика», позивач, товариство) звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 491905-КС-001 про надання кредиту від 05 березня 2024 року, що становить 32 260,8 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,8 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн. Також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позов мотивувався тим, що 05 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 491905-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Цього ж дня Товариство направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір про надання кредиту. Останній прийняв пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8189 на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено.
Представник вказував, що відповідно до пункту 1 кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надано позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та правилами про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,16395 процентів за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього станом на 31 березня 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 32 260,8 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,8 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 500,00 грн. Враховуючи вищевикладене, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 491905-КС-001 від 05 березня 2024 року станом на 25 червня 2024 року в розмірі 19540,00 грн, вирішено питання судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки місцевого суду, які зазначені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник вказує, що місцевий суд дійшов до хибного ототожнення процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов кредитного договору та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк.
Зазначає, що строк, на який надається кредит - 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом: в день - 2,00000000 фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день - 1,16395000%, фіксована, загальний розмір надано кредиту - 10 000,00 грн, термін дії договору - до 25 червня 2024 року, комісія за надання кредиту - 1 500,00 грн. Розмір комісії встановлений пунктом 2.5 договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Пунктом 3.2.2. договору визначено, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору.
При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору. Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору сторони погодили графік погашення заборгованості, який розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і сплачувати платежі вчасно та у визначеному розмірі.
Тобто, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень з повним дотриманням графіку платежів визначеного в графіку, то треба сплатити по Договору 21 040,00 грн з яких проценти - 9 540,00 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується.
Отже, загальна сума до сплати по відсоткам дійсно становила би 9 540,00 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.
Однак, Боржником не було здійснено жодного платежу на погашення кредиту за Договором № 491905-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов'язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 Договору.
Згідно обов'язкового графіку платежів Відповідач мав зробити перший платіж 19 березня 2024 року, у розмірі 2 630,00 грн, однак платіж не був зроблений (як і всі наступні). Тому з 20 березня 2024 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 27 березня 2024 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по Стандартній процентній ставці - у відповідності до пункту 3.2.2 Договору.
Отже, Відповідачем встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, за весь період дії кредитного договору не було сплачено жодного платежу, внаслідок чого починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу почалось нарахування процентів за Стандартною ставкою - 2,00000000%, а саме з 27 березня 2024 року по 25 червня 2024 року включно і після 25 червня 2024 року не нараховувались.
Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 20 760,80 грн включають в себе: нараховані за Зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16395000%. - у сумі 2 560,80 грн у період з 05 березня 2024 року по 26 березня 2024 року (включно) плюс нараховані за Стандартною процентною ставкою 2,00000000%. - у сумі 18 200,00 грн у період з 27 березня 2024 року по 25 червня 2024 року (включно).
Представник вказує, що з розрахунку видно, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 25 червня 2024 року не нараховувались і вже як видно, що з 26 червня 2024 року їх розмір залишився незмінним - 20 760,80 грн.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий Позивачем по кредитному договору №491905-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення відсотків поза спливом строку, на який надавався кредит та за межами встановлених розмірів, тому вимога позивача в частині стягнення відсотків у розмірі, більшому за 9 540,00 грн є безпідставною.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 491905-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн, строком на 16 тижні (113 днів), тобто до 25 червня 2024 року, зі сплатою 0.98 процентів за кожен день користування кредитом.
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 16 тижнів; процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,16395000 фіксована; комісія за надання кредиту - 1500,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 10 000,00 грн; термін дії договору - до 25 червня 2024 року; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 21 040,00 грн; орієнтована реальна річна процентна ставка - 12 297,45 % процентів (а.с.19-23).
ТОВ «Бізнес Позика» 05 березня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 491905-КС-001 про надання кредиту (а.с.26-30).
Цього ж дня відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 491905-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою (а.с.31-35).
Зі своєї сторони, Товариство направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8189 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено (36).
Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com/) від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 10 000,00 грн, дату отримання кредиту 05 березня 2024 року, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 (а.с.37).
Згідно паспорта споживчого кредиту позичальник ознайомився з умовами кредитування, загальними витратами, орієнтованою вартістю кредиту, та порядком повернення кредиту, штрафними санкціями у разі прострочення платежів та підписав його одноразовим ідентифікатором UA-6009 (а.с.17-18).
Як убачається з паспорта споживчого кредиту, строк кредиту - 113 днів (16 тижнів) (а.с.17).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надано позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника вище зазначену суму, що підтверджується інформаційною довідкою від 05 березня 2024 року (а.с.38).
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості станом на 31 березня 2024 року становить 32 260,8 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,8 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн (а.с.14-16).
Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 491905-КС-001 від 05 березня 2024 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 32 260,8 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 20 760,8 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн (а.с.13).
Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. Впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач не вносив платежі в на погашення кредиту.
Порядок та умови надання кредиту, а також періодичність внесення платежів визначені в пункті 3 Договору.
Пунктом 2 визначено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 10 000,00 грн, строк кредиту 16 тижнів, процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; комісія за надання кредиту 1 500,00 грн, строк договору до 25 червня 2024 року.
Встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання перед Товариством належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість з несплати тіла кредиту в розмірі 10 000,00 грн, процентів в розмірі 20 760,8 грн та заборгованість по комісії 1 500,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування ОСОБА_1 кредитом нараховувалися в межах дії договору за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,16395000% (з 05 березня по 26 березня 2024 року). У період з 27 березня по 25 червня 2024 року нараховані проценти за договором за стандартною процентною ставкою 2,00000000 у розмірі 20 760,8 грн і після цього не збільшувалися (а.с.14 зворот). Зазначений розрахунок не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Отже, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до пункту 2 договору, за змістом якого плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 2,00000000% за кожен день користування кредитом, знижена відсоткова ставка за кредитом в день 1,16395000%, фіксована. Протягом строку кредитування, визначеного в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту, розмір якої був більшим, ніж зазначено у графіку платежів, з огляду на неналежне виконання зобов'язань відповідачем.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 20 760,8 грн не відповідає вимогам закону.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання кредиту № 491905-КС-001 від 05 березня 2024 року в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є прийнятними і підлягають до задоволення.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення залишку заборгованості по відсотках у розмірі 22 260,8 грн.
За правилами частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню у повному обсязі, то наявні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн, а всього - 6 056,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2025 року у частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 491905-КС-001 від 05 березня 2024 року у розмірі 32 260,80 грн, яка складається із:
-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000 грн;
-суми прострочених платежів по процентах - 20 760,80 грн;
-суми прострочених платежів за комісією - 1500 грн.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 липня 2025 року у частині судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн та апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді