05.12.2025
Справа № 482/2322/25
Номер провадження 2/482/1203/2025
про залишення позовної заяви без руху
05 грудня 2025 року місто Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом після смерті батьків.
У свої позовній заяві вказав, що на території Автономної Республіки Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 батько сторін ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відкрилася спадщина, що складається із земельних ділянок, площею 13,1116 га, 13.1116 га та 1,098 га, розташованих на території колишньої Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (нині - територія Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області).
Позивач вказав, що за життя батьки склали заповіти, якими заповіли кожному з синів по земельній ділянці площею 13,1116 га, а земельна ділянка площею 1,098 га залишилася поза заповітами.
Звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Філіпенка Д.В., з метою оформлення своїх спадкових прав позивач отримав письмове роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням при цьому на те, що подані документи - свідоцтва про смерть батьків, не є належним та допустимим доказом факту смерті особи в розумінні законодавства України, оскільки вони видані органом на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
Тому, не погоджуючись з відмовою нотаріуса ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду, вважаючи порушеним його право та право його брата (відповідача по справі) ОСОБА_2 на спадкування після смерті батьків.
Перевіркою заяви та доданих до неї документів встановлено, що вона відповідає не всім вимогам, які висуваються до неї при її подані до суду, передбачені статтями 175-177 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Частиною першою ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У своїй позовній заяві позивач просить про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом та за законом щодо себе та відповідача - ОСОБА_2 .
При цьому до самої позовної заяви додано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , з позначками «повторно, запис поновлено» ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.09.2025 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , з позначками «повторно, запис поновлено» ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.09.2025 року.
З того ж роз'яснення приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенка Д.В. від 01.08.2025 року, вбачається наступне: «…У зв'язку з вищевказаним подане свідоцтво про смерть, видане органом тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, не є належним та допустимим доказом факту смерті особи в розумінні законодавства України, а тому не може бути прийнятим для вчинення нотаріальної дії.
Ви можете звернутися до суду задля підтвердження факту смерті ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про смерть відповідно до вимог законодавства України».
Тобто на момент звернення позивача до суду перестали існувати підстави для такого звернення, оскільки позивачем, після звернення до приватного нотаріуса, на підставі рішення суду, отримано свідоцтва про смерть батьків. Факт повторного звернення до органів нотаріату та відмови у вчиненні нотаріальної дії зі змісту позову не вбачається.
Суд звертає увагу позивача на те, що оформлення права на спадщину врегульовано Главою 89 Цивільного кодексу України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, іншими законами та нормативно-правовими актами.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.1296 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1298 ЦК України).
Отже, законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права власності (Глава 89 ЦК України); Книга 6 Цивільного кодексу України «Спадкове право» не визначає визнання права власності на спадщину як спеціального способу захисту прав спадкоємців.
Чинне законодавство та актуальна судова практика направляють на те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою (п.п.3.27 п.3 глави 10); свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті особи у випадках, встановлених пунктом 20 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, або не раніше строків, встановлених у частині другій статті 1270, статті 1276 Цивільного кодексу України (п.п.4.11 п.4 глави 10) ; видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена (п.п.4.12 п.4 глави 10); свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п.п.4.14 п.4 глави 10); при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п.п.4.16 п.4 глави 10); видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна (п.п.4.18 п.4 глави 10).
Згідно Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину (п.3 ч.1 ст.34 Закону); нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (п.2 ч.1 ст.49 Закону); нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (ст.49 Закону); на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову (ст.49 Закону); нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду (ст.50 Закону).
Отже, для того щоб вважати доведеним, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини (отримання свідоцтва про право на спадщину), позивач повинен довести, що він з об'єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві не довів належними, допустимими та достовірними доказами, що в нього, так і у відповідача, існують перешкоди для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, що з об'єктивних причин не має можливості виконати вимоги нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Тому суд, не взмозі встановити спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який позивач просить суд визначити при розгляді позовної заяви або щодо захисту якого порушеного цивільного права позивач просить у своєму позові, оскільки з матеріалів позовної заяви не вбачається перешкод для оформлення спадщини нотаріусом.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
За такого, виходячи з положень ст. 175, 185 ЦПК України суд надає позивачу строк для усунення вказаних вище недоліків у десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд також вважає за необхідне додатково роз'яснити позивачу, якщо нотаріус не вчиняє відповідної нотаріальної дії впродовж установленого строку (не видає свідоцтво про право на спадщину або не виносить постанову про відмову у його вчиненні) способом захисту прав спадкоємця є оскарження нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат».
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо спадкоємець позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.
Не є правильним підміна нотаріального оформлення спадщини визнанням в судовому порядку права власності на майно в порядку спадкування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 175, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати заявнику строк у 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити заявнику, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кічула