03 грудня 2025року
м. Київ
справа № 308/9220/21
провадження № 61-11509св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Великолазівський ліцейБаранинської сільської радиЗакарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року у складі судді Світлик О. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у складі колегії судді: Мацунича М. В., Собослоя Г.Г., Бисаги Т. Ю.,
Описова частина
Історія справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області (далі - Великолазівський ліцей) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка до 23 червня 2021 року працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії -філії Великолазівського ліцею.
Наказом директора Великолазівського ліцею від 18 червня 2021 року № 114-к вона була звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи в істотних умовах праці, що змінилися.
Вказує, що у Великолазівському ліцею фактично відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме було здійснено реорганізацію Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею.
Вважає, що при таких обставинах її мали б звільнити на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за умови дотримання відповідної процедури, яка визначена законом (надання попередження про майбутнє звільнення, надання переліку всіх вакантних посад та інше), а звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.
Також зазначає, що в порушення частини першої статті 3 Закону України «Про відпустки» при звільненні вона мала право на отримання невикористаної відпустки з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі є останній день відпустки.
З урахуванням наведеного позивачка просила суд поновити її на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведено, що у зв'язку з пониженням ступеню навчального закладу у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивачки, про які у встановлений законом строк її було повідомлено. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася працювати на нових умовах, її на законних підставах було звільнено з роботи.
При цьому суди послалися на те, що упозовній заяві позивачкапросить поновити її на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею, однак даний спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки навчального закладу- Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею вже не існує, як і не існує вказаної посади у відповідача.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в достатній мірі не надали оцінки доводам позовної заяви ОСОБА_1 , належним чином не дослідили питання, чи дійсно у роботодавця відбулися зміни істотних умов праці за тією самою посадою, на якій працювала позивачка до такої зміни, та чи не було її звільнення пов'язане із скороченням посади заступника директора.
При таких обставинах колегія суддів Верховного Суду вважала, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачку правомірно звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, є передчасним.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволеночастково.
Зобов'язано Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника завідувача з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши посаду заступника завідувача з навчально-виховної роботи.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за 913 днів вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 747 363, 54 грн, з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 16 371, 66 грн, з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з даної суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для висновку, що за посадою, яку обіймала ОСОБА_1 , відбулася зміна істотних умов праці.
Водночас, за обставин, встановлених у цій справі, фактично відбулася реорганізація Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради. Посада, яку обіймала ОСОБА_1 , була фактично скорочена, отже позивачка могла бути звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
При звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець мав забезпечити реалізацію гарантій, передбачених статтями 42, 44, 49-2 КЗпП України, чого дотримано не було.
Враховуючи що посада заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області скорочена, суд вважав, що найбільш ефективним способом захисту у даних правовідносинах буде зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.
Також суд першої інстанції, з огляду на положення частини другої статті 235 КЗпП України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Великолазівського ліцею на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 747 363, 54 грн, встановивши, що тривалий строк розгляду даної справи відбувся з незалежних від ОСОБА_1 причин.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції прийняв до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23) з аналогічними фактичними обставинами щодо звільнення працівника Великолазівського ліцею.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачоскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу Великолазівського ліцею залишено без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
06 вересня 2025 року Великолазівський ліцей звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду
у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для передання справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23).
Верховний Суд зазначає, що норми КЗпП України передбачають засоби правового захисту працівників, звільнення яких визнане незаконним. Так, за змістом частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
Отже скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, зокрема суд, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України.
При таких обставинах, оскільки законодавством не передбачена можливість поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якою працівника було незаконно звільнено, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді, як того бажає позивач.
При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Так, повноваження щодо призначення працівника на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення таких дискреційних повноважень.
Обов'язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації є його правонаступник.
Водночас питання внесення до штатного розпису будь-якої посади належить до внутрішньогосподарської діяльності установи (організації, підприємства) та їх компетенції, оскільки саме власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, вносить до нього зміни, а тому таке питання згідно з чинним законодавством не може вирішуватися судом.
Разом із тим, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 15 листопада 2023 року при розгляді справи № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23) з подібними спірними правовідносинами (за позовом ОСОБА_2 до Великолазівського ліцею про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) погодився із висновками Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, викладеними у рішенні від 08 квітня 2022 року, про те, що оскільки посада педагога-організатора Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею скорочена, то найбільш ефективним способом захисту у даних правовідносинах буде зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_2 на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду. При цьому суд першої інстанції своїм рішенням зобов'язав Великолазівський ліцей поновити позивачана посаді, рівнозначній посаді педагога - організатора Яроцької гімназії-філії «Великолазівського ліцею» Баранинської сільської ради, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши посаду педагога - організатора.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 15 листопада 2023 року залишив вказане рішення місцевого суду в силі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з мотивів, зазначених вище, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права (частини першої статті 235 КЗпП України) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23).
При таких обставинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною п'ятою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 308/9220/21 за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття
і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов