03 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7456/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025
(суддя - Курдельчук І. Д.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025
(головуючий - Сулім В. В., судді: Майданевич А. Г., Коротун О. М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця» в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт по експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення грошових коштів у розмірі 446 506, 42 грн,
1. У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт по експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення суми забезпечення (банківської гарантії) виконання договору поставки у розмірі 446 506, 42 грн.
2. Позов мотивовано безпідставністю утримання відповідачем суми банківської гарантії № 118328/V-3777 від 11.12.2024 у сумі 123 880, 50 грн та № 118328/V-3776 від 11.12.2024 у сумі 325 625, 92 грн, оскільки позивачем, як постачальником, виконано умови договору поставки від 16.12.2024. Водночас, за твердженнями позивача, можливість неповернення покупцем забезпечення виконання договору виникає лише у разі невиконання постачальником умов договору.
3. 19.08.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що отримання відповідачем грошових коштів за наданою гарантією відбулось у зв'язку з неналежним виконання позивачем умов укладеного з відповідачем договору, що відповідає суті наданої банком гарантії, якою передбачено обов'язок гаранта безумовно сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії не тільки у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором.
5. 14.11.2025 позивач надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Позов у цій справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Предметом позову у цій справі є стягнення 446 506, 42 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
14. Позивач у касаційній скарзі визначив, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", і не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23.
15. Натомість норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Позивач у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
17. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7456/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок Електронасос" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко