02 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3597/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Шматко В.О.,
від відповідача: Нікушина В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)
від 11.06.2025 (повний текст складений 02.07.2025)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
про визнання кредиторських вимог у розмірі 136591,33 грн та зобов'язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу,
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Відповідач) про визнання кредиторських вимог у розмірі 136591,33 грн та зобов'язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.
2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем, щодо якого було прийнято рішення про припинення шляхом реорганізації, обов'язку про визнання кредиторських вимог у розмірі 136591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, які утворилися внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань в частині оплати електроенергії за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №230002487.
3. З 16 грудня 2020 року Відповідач (Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області) знаходиться в стані припинення як юридична особа в результаті реорганізації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Припинення юридичної особи Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (Відповідача) здійснюється шляхом приєднання до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Київської області", пунктом 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення №17 від 09.12.2020 другої сесії Білогородської сільської ради VIII скликання. Правонаступником майна, прав та обов'язків Відповідача є Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Позивача в розмірі 136591,33 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Рішення суду мотивоване, зокрема, таким:
- відповідачем не спростовано доводів позовної заяви та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів наявності інших обставин, ніж ті, що були досліджені в ході судового засідання з розгляду справи по суті;
- доказів сплати заборгованості до матеріалів справи не надано;
- з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів щодо включення кредиторських вимог Позивача до ліквідаційного балансу Відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання кредиторських вимог у розмірі 136591,33 грн. та зобов'язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2024 у справі №911/3597/23 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2024 у справі №911/3597/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 4026,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
7. Суд апеляційної інстанції постанову мотивував наступним:
- Колегією суддів встановлено, що ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» зверталось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 135 869,61 грн за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230002487 від 01.01.2019. Вимоги позивача були обґрунтовані укладенням договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230002487 від 01.01.2019, згідно з яким позивачем було надано відповідні послуги Гореницькій сільській раді, які Білогородською сільською радою як правонаступником споживача оплачено не було, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії, 2 237,07 грн за розподіл реактивної енергії, 7668,53 грн- пені, 3783,14 грн- 3% річних, 11326,49 грн- інфляційних втрат;
- рішенням Господарського суду Київської області від 05.01.2023 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії, 2237,07 грн за розподіл реактивної енергії, 7 668,53 грн- пені, 37 83,14 грн- 3% річних, 11 326,49 грн- інфляційних втрат відмовлено повністю.
- відмовляючи у позові судом критично оцінено посилання позивача на те, що обсяги розподіленої та спожитої електричної енергії підтверджуються звітами Гореницької сільської ради про показники лічильників за жовтень, листопад та грудень 2020 року, оскільки обсяги електроенергії, зазначені позивачем у рахунках-фактурах за відповідні періоди, які, за твердженням позивача, виставлялися Гореницькій сільській раді, з матеріалів справи не вбачається та не відповідає обсягам електроенергії, зазначеним у вказаних звітах;
- отже, за наслідками дослідження наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості Білогородської сільської ради перед ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за договором № 230002487 від 01.01.2019 у визначеній останнім сумі, як і тієї обставини, що до Білогородської сільської ради перейшли обов'язки щодо оплати заборгованості за зазначеним вище договором № 230002487 від 01.01.2019 саме у визначеній позивачем сумі;
- відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
- крім того, Відповідачем долучено до матеріалів справи та прийнято судом апеляційної інстанції докази, а саме: копії платіжних доручень № 870 від 29.10.2020 р. на суму 12 222,25 грн, № 871 від 29.10.2020 на суму 1 865,00 грн, № 927 від 09.11.2020 р. на суму 2 254,43 грн, № 928 від 09.11.2020 на суму 27 454,10 грн, № 926 від 09.11.2020 на суму 3 231,22 грн, № 1106 від 29.12.2020 на суму 1 894,16 грн, № 1105 від 29.12.2020 на суму 71 464,23 грн, а також копії актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії № А-406026796993 від 29.10.2020 р., № А-306126043436 від 29.12.2020 р., № А-406126043437 від 29.12.2020р., що підтверджують факт оплати з розподілу електричної енергії за жовтень-грудень 2020 року;
- враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача у розмірі 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії та у розмірі 2237,07 грн за розподіл реактивної енергії, тому і вимоги про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 136 591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи
8. 18 липня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 у справі №911/3597/23, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 року у справі №911/3597/23 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2024; судові витрати, пов'язані розглядом касаційної скарги, покласти на Відповідача.
9. У тексті касаційної скарги, з урахуванням уточнень, Скаржник зазначив, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
10. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у:
- постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14 щодо того, що добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном кредитора, захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції без належної перевірки дійсного розміру заборгованості фактичного в порушення вимог зазначеної конвенції фактично позбавлено Скаржника права на мирне володіння своїм майном (коштами) та порушення відповідної конвенції.
- постановах Верховного Суду від 15.10.20119 у справі №910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі №910/406/21 стосовно того, що норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду. Скаржник вказує, що ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110, 111 Цивільного кодексу України;
- постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №569/15311/21 щодо обов'язку позивача довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього нема такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Скаржник зазначає, що маючи сумніви у визначенні дійсного розміру заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції не визначив його відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
- постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 стосовно того, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснювати оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що Відповідач не спростував факту наявності такої заборгованості та доказів повного її погашення.
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 стосовно того, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру; Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин справи, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм;
- постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №916/2869/19, де вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.
11. Крім того, Скаржник у тексті касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статтей 75, 76, 77, 79, 86 ГПК України, зокрема на наявне недослідження зібраних у справі доказів, надання переваги одним доказам над іншими, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
12. Разом з тим, Скаржник не погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові на встановлені у справі №911/627/22 обставини, які, на думку Скаржника, не могли бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції в цілому, а були лише підставою для звернення Скаржника до суду з цим позовом.
13. Правом на подання відзиву на касаційну скаргу Відповідач не скористався.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.11.2018 № 1382 "Про видачу Приватному акціонерному товариству "Київобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом», з 01.01.2019 ПрАТ "Київобленерго" енергетична організація, яка здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності відповідно до додатка і діє на підставі статуту та ліцензії.
15. З 03.09.2020 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є правонаступником майна, прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства "Київобленерго".
16. 11.07.1997 між ПрАТ "Київобленерго" (постачальник) та Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (споживач) було укладено договір на користування електричною енергією № 631-14 (631), за умовами якого постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач зобов'язувався своєчасно сплачувати вартість використаної ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами договору та додатків до нього.
17. Згідно з п. 4.3 договору споживач зобов'язаний сплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до цього договору. Умовами договору та додаткових угод передбачено здійснення оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
18. Зазначений договір діяв у повній мірі до моменту запровадження нового ринку електричної енергії, а саме до 01.01.2019.
19. Електропостачання об'єктів споживача на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до Постанови НКРЕКП від 14.03.2019 р. № 312.
20. Позивачем додано до матеріалів справи екземпляр договору без реквізитів та підпису сторін, на який він посилається як на договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №230002487 від 01.01.2019. Факт укладення договору підтверджується діями Відповідача, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема, фактичне споживання послуг з розподілу електричної енергії відповідно до звітів споживача та оплати за надання послуг з розподілу електричної енергії, що також підтверджується довідкою про обсяги споживання електричної енергії.
21. Відповідно до пункту 2.3 договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків".
22. Згідно з додатковою угодою № 1 від 26.05.2019 до договору № 230002487 від 01.01.2019, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий місяць. Розрахунковий місяць встановлено споживачу з 01 числа попереднього місяця до 01 числа розрахункового (поточного) місяця.
23. Відповідно до пункту 3.4 договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця або в інший узгоджений сторонами термін надати оператору системи розподілу напряму або через (за умови надання відповідного сервісу постачальником) постачальника універсальних послуг/електропостачальника/постачальника послуг комерційного обліку звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, зразок якого наведено в додатку 11 до договору. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
24. Згідно із абзацом 2 пункту 3.2 додатку 10 до договору "Договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії" споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
25. Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем було виставлено Відповідачу до оплати рахунки-фактури за послуги з розподілу електричної енергії № 406173990810 від 31.10.2020 р., № 406126043436 від 30.11.2020 р., № 406126739421 від 24.12.2020 р., № 406273168820 від 31.12.2020 р. на загальну суму 110 854,38 грн.; рахунки-фактури по оплаті за перетікання реактивної енергії № 3061173990810 від 31.10.2020 р., № 306126043436 від 30.11.2020 р., № 306126739421 від 24.12.2020 р., № 306273168820 від 31.12.2020 р. на загальну суму 2 237,07 грн.
26. Обсяг спожитої Відповідачем електричної енергії підтверджується долученими до матеріалів справи звітами про показники лічильника за жовтень, листопад, грудень 2020 року.
27. Пунктом 8.5 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 «Порядок розрахунку» до цього договору, у разі якщо главою 5 цього договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи розподілу, споживач сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
28. Позивачем було нараховано Відповідачу 3% річних у розмірі 8 850,10 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 517,25 грн та пені у розмірі 1 132,10 грн.
29. З 16.12.2020 Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області знаходиться в стані припинення як юридична особа в результаті реорганізації, що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОПГФ.
30. Згідно з інформацією, внесеною в ЄДР, строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог було встановлено до 17.02.2021.
31. 08.06.2021 ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулося до комісії з припинення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою б/н від 07.06.2021 про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 13 6591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, однак, як зазначає позивач, вказана заява розглянута не була.
32. 26.06.2023 позивачем було повторно надіслано голові комісії з припинення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Овсієнко А.М. запит б/н від 26.06.2023 щодо результатів розгляду заяви ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про визнання кредиторських вимог, затвердження та включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу.
33. Листом № 1428/02-26 від 26.07.2023, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області на вказаний запит повідомила позивача, що в останньої відсутня можливість внести будь-які зміни до реєстрів бюджетних зобов'язань за 2020-2021 роки, а тому стягнення заборгованості за зобов'язаннями перед ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" можливе лише у судовому порядку.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
34. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
35. Предметом розгляду у цій справі є вимога про визнання кредиторських вимог у розмірі 136591,33 грн, які є заборгованістю зі сплати за послуги з розподілу електричної енергії і з оплати за перетікання реактивної енергії, та зобов'язання включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.
36. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та вказав, що суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у зазначених Скаржником постановах.
37. Перевіривши доводи Скаржника та проаналізувавши постанови Верховного Суду, наведені у касаційній скарзі, Суд дійшов наступних висновків.
38. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову у цій справі, не врахував висновку, наведеного у Постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14, за яким добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора.
39. Судом виявлено, що справа №910/28502/14 стосувалася розгляду заяви про визнання товариства з обмеженою відповідальністю банкрутом. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі про банкрутство, у постанові від 21.05.2018 у вказаній справі зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що грошові вимоги заявника є погашеними, чим спричинено не виправдане та не пропорційне втручання у мирне володіння майном (грошовими коштами) заявника.
40. Обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи №910/28502/14, тому посилання на висновки Верховного Суду, зроблені за результатами розгляду справи №910/28502/14, не є релевантними.
41. У справі №910/9052/18 розглядалася вимога банку про зобов'язання ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги банку за договором банківського обслуговування. Судами двох інстанцій у задоволенні позову було відмовлено, оскільки звернення позивача із грошовими вимогами до відповідача у ліквідаційній процедурі відбулося після спливу встановленого ліквідаційною комісією строку для пред'явлення вимог кредиторів. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог; норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема статті 105, 112 Цивільного кодексу України, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду; за таких обставин Верховний Суд вважав неправомірною і передчасною відмову судів у визнанні кредиторських вимог позивача виключно із мотивів їх несвоєчасного заявлення до відповідача.
42. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції не було відмовлено у задоволенні позову через несвоєчасне заявлення кредиторських вимог.
43. Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області "Про початок реорганізації Гореницької сільської ради шляхом приєднання до Білогородської сільської ради» від 09.12.2020 №17 розпочато процедуру реорганізації Гореницької сільської ради шляхом приєднання до Білогородської сільської ради. Відомості відносно реорганізації Гореницької сільської ради внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з інформацією, внесеною в ЄДР, строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог було встановлено до 17.02.2021. 08.06.2021 ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулося до комісії з припинення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області із заявою б/н від 07.06.2021 про визнання кредиторських вимог в загальному розмірі 13 6591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу. 26.06.2023 Позивачем було повторно надіслано голові комісії з припинення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району запит б/н від 26.06.2023 щодо результатів розгляду заяви ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про визнання кредиторських вимог. Листом № 1428/02-26 від 26.07.2023 Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області на вказаний запит повідомила Позивача, що в останньої відсутня можливість внести будь-які зміни до реєстрів бюджетних зобов'язань за 2020-2021 роки, а тому стягнення заборгованості за зобов'язаннями перед ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» можливе лише у судовому порядку.
44. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ПАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» зверталось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 135 869,61 грн за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230002487 від 01.01.2019. Вимоги позивача були обґрунтовані укладенням договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 230002487 від 01.01.2019, згідно з яким позивачем було надано відповідні послуги Гореницькій сільській раді, які Білогородською сільською радою як правонаступником споживача оплачено не було, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії, 2 237,07 грн за розподіл реактивної енергії, 7668,53 грн- пені, 3783,14 грн- 3% річних, 11326,49 грн- інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.01.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відмовляючи у позові судом критично оцінено посилання позивача на те, що обсяги розподіленої та спожитої електричної енергії підтверджуються звітами Гореницької сільської ради про показники лічильників за жовтень, листопад та грудень 2020 року, оскільки обсяги електроенергії, зазначені позивачем у рахунках-фактурах за відповідні періоди, які, за твердженням позивача, виставлялися Гореницькій сільській раді, з матеріалів справи не вбачається та не відповідає обсягам електроенергії, зазначеним у вказаних звітах. Отже, за наслідками дослідження наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості Білогородської сільської ради перед ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» за договором № 230002487 від 01.01.2019 у визначеній останнім сумі, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії, 2237,07 грн за розподіл реактивної енергії є недоведеними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню похідні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
45. Тож за обставинами цієї справи, незважаючи на те, що Позивач заявив свої кредиторські вимоги несвоєчасно, Відповідачем була надана відповідь про неможливість внесення змін до реєстрів бюджетних зобов'язань за 2020-2021 роки, а тому стягнення заборгованості за зобов'язаннями можливе лише у судовому порядку. Позовна вимога Позивача до Відповідача про стягнення спірної суми кредиторських вимог була предметом судового розгляду, та у задоволенні позову було відмовлено.
46. За таких обставин стверджувати про застосовність висновків, зроблених у справі №910/9052/18, до справи, що розглядається, не вбачається обґрунтованим.
47. У справі №910/406/21 розглядався позов фізичної особи-підприємця до державного реєстратора та учасників товариства з обмеженою відповідальністю про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. За обставинами справи загальні збори учасників товариства ухвалили рішення про припинення товариства; ліквідатор товариства установив строк для подання вимог кредиторів; позивач надіслав свої кредиторські вимоги, але відповіді не отримав; кредиторські вимоги позивача не увійшли до проміжного ліквідаційного балансу товариства; товариство було ліквідоване, проведена державна реєстрація припинення товариства. Судами двох інстанцій відмовлено у задоволенні позову. Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено. Верховним Судом зазначено, що частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. У разі, якщо не відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи, це унеможливлює звернення кредитора із позовом до суду до цієї юридичної особи. Верховний Суд погодився з доводами позивача, що відміна реєстрації припинення товариства є ефективним способом захисту, оскільки дозволить йому в подальшому захистити власні майнові інтереси як кредитора товариства, в тому числі зможе оскаржити укладені товариством правочини як фраудаторні, спрямовані на відчуження майна товариства, або шляхом звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства в порядку статті 34 КУПБ.
48. У справі, що розглядається, предметом розгляду не є відміна державної реєстрації припинення юридичної особи. Крім того, за обставинами справи, що розглядається, Позивач звертався до суду з вимогами про стягнення з Відповідача спірних сум, проте у задоволенні позову було відмовлено за недоведеністю позовних вимог. Тож на відміну від справи №910/406/21, Позивач у справі, що розглядається, не був позбавлений можливості захистити свої права та інтереси, скористався можливістю подати позов до суду, проте судом визнано його позовні вимоги щодо стягнення спірних сум, які позивач вважає кредиторською заборгованістю Відповідача, необґрунтованими та недоведеними.
49. У справі № 569/15311/21 розглядався цивільний спір про стягнення з фізичних осіб заборгованості за кредитним договором. Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у вказаній справі зазначив, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
50. На думку Скаржника у справі, яка розглядається, Відповідач не спростував факт наявності заборгованості.
51. У зв'язку з цим Суд звертає увагу, що Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
52. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
53. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
54. Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, оцінив наявні у справі докази, та враховуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", відповідно до внутрішнього переконання, дійшов висновку про те, що Позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача, а тому і вимоги про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 136 591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
55. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібна за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 справі № 373/2054/16-ц.
56. У справі №911/19/19 розглядалася вимога про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу. У постанові від 02.10.2020 Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
57. Верховний Суд звертає увагу, що цей висновок був сформований у пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" і стосувався застосування норми 4-7 ("судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи") та 43 (господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом) ГПК України в редакції до 15.12.2017. Надалі, цей висновок був сформований у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/15376/17 щодо застосування норм статей 79, 86 ГПК України в редакції від 15.12.2017. Зокрема, стаття 79 ГПК України регулювала питання достатності доказів, і визначала, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Водночас, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
58. Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, здійснив оцінку доказів, в тому числі щодо наявності чи відсутності заборгованості відповідача.
59. Незгода Скаржника з оцінкою суду, яка міститься в судовому рішенні, не свідчить про його незаконність.
60. У справі № 917/1345/17 розглядалася вимога про стягнення безпідставно набутих коштів, а саме здійснених позивачем на користь відповідачів виплат у вигляді дивідендів як учасникам (засновникам) товариства з обмеженою відповідальністю через відсутність рішення загальних зборів товариства (не проведення). При цьому позивач посилався на обставини, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2017 року у справі № 922/646/17, якою залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 липня 2017 року, про відмову у задоволенні позову позивача до ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» про стягнення несплаченої товариством частини дивідендів за 2014 рік внаслідок відсутності доказів прийняття загальними зборами ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» рішення про виплату дивідендів його учасникам. Також зазначено, що часткова виплата учасникам ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» дивідендів не є доказом попереднього прийняття загальними зборами рішення про їх виплату.
Суди обох інстанцій у справі № 917/1345/17 за наслідками аналізу ухвалених рішень у справі №922/646/17 встановили, що у вказаній справі не досліджувались обставини визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 1 від 12 січня 2015 року, а лише встановлювались підстави виплати дивідендів з огляду на неналежним чином засвідчену копію протоколу, який не визнаний доказом проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, в той час як оригінал протоколу учасниками справи не надавався. Про даний факт зазначено судами у мотивувальній частині рішення у рамках встановлення обставин, що входили до кола доказування предмета спору, що розглядався.
Верховний Суд, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, у справі № 917/1345/17 вказав, що надана оцінка матеріалів іншої справи не є преюдиціальним фактом у даній справі, тож суди підставно відмовили у задоволенні позову, поданого на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки дивіденди виплачені учасникам справи на підставі рішення загальних зборів. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
61. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції при ухваленні спірного рішення взяв до уваги, що рішенням Господарського суду Київської області від 05.01.2023 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 110 854,38 грн за розподіл електричної енергії, 2237,07 грн за розподіл реактивної енергії, 7 668,53 грн- пені, 37 83,14 грн- 3% річних, 11 326,49 грн- інфляційних втрат відмовлено повністю.
62. Оскільки вказана сума, у стягненні якої вже було відмовлено судом у іншій справі у зв'язку з тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, за твердженням Позивача і є тією кредиторською вимогою, про визнання якої та про зобов'язання включити до проміжного ліквідаційного балансу якої подана позовна вимога у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши інші наявні у справі докази, дійшов висновку, що Позивачем не доведена належними та допустимими доказами наявність заборгованості Відповідача, тому і вимоги про визнання кредиторських вимог у загальному розмірі 136 591,33 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
63. Тож варто відзначити, по-перше, відмінність обставин справи № 917/1345/17, на яку посилається Скаржник, та справи №911/3597/23, що розглядається, а по-друге, що у цій справі суд апеляційної інстанції обґрунтовує оскаржувану постанову не лише наявністю судового рішення в іншій справі, а виходячи з оцінки інших доказів, наявних в матеріалах справи.
64. Отже, перевіривши доводи Скаржника, наведені у касаційній скарзі, Суд не знайшов підтверджень обґрунтованості тверджень щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
65. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі, переважно полягають у незгоді Скаржника з оцінкою доказів, здійсненою судом апеляційної інстанції, та зводяться до необхідності їх переоцінки.
66. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
68. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
69. Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
70. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
71. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі у цій справі, визначена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися.
72. Стосовно доводів Скаржника, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, Суд зазначає таке.
73. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
74. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
75. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови необґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування, не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини другої статті 300 ГПК України.
76. Отже, оскільки підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не отримали підтвердження, Суд також залишає без задоволення касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
77. Верховним судом не виявлено неправильного застосування норм матеріального права та / або порушення норм процесуального права, що могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у справі, що розглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
78. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
79. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
80. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
81. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова