27 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/299/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юк А.В.
розглянув справу
за позовом - Керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області (вул. Горбачевського, 4, м. Чортків, Тернопільська область, 48500) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача - Білобожницької сільської ради (вул. Лесі Українки, 34, с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530)
про стягнення шкоди в сумі 373044,34 грн.
За участі від:
прокуратури - Куліковська Л.Б.
позивача - Жмуд Н.В.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог.
16.05.2025 через систему "Електронний суд" керівник Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з позовною заявою №55-1949вих-25 від 16.05.2025 (вх. №337) до Білобожницької сільської ради про стягнення шкоди в сумі 373044,34 грн, внаслідок вчинення невстановленими особами рубки 31 дерева породи граб та 1 дерева породи дуб на землях запасу комунальної власності на території Буданівського старостинського округу, в лісовому урочищі «Семаньків» площею 43,3 га, яке не надане у власність чи користування постійному лісокористувачу, за межами населеного пункту с. Буданів Чортківського району.
В обґрунтування позовних вимог прокурором у заявах по суті справи зазначено, що позивач не вжив заходів щодо стягнення з відповідача в судовому порядку зазначених збитків, що свідчить про неналежний захист законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття ним заходів представницького характеру та пред'явлення цього позову.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд задоволити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов просив повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 ЛК України).
Відповідачем звернено увагу на відсутність підпису представника сільської ради у Польовій переліковій відомості, на яку посилається прокурор у позові як на доказ фіксування порушення.
Також відповідач зазначив, що він не є постійним лісокористувачем, а тому не є порушником встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Тому відповідач не може нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства.
Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №3 від 13.05.2024 не передбачає застосування санкцій, безпосередньо не впливає та не створює ніяких прав та обов'язків для органу місцевого самоврядування.
На претензію Держекоінспекції у Тернопільській області від 17.06.2024 №1/1-1-11-1797 Білобожницькою сільською радою надіслано відповідь №03-15/425 від 22.07.2024, з наведеними підстави та аргументи її невизнання.
Відповідачем звернено увагу на те, що Білобожницька сільська рада в межах наданих законом повноважень зверталась 09.05.2024 із повідомленням №03-15/285 до Чортківського РВП ГУПН в Тернопільській області про виявлення факту незаконної порубки дерев, вказаного у позові. Щодо виявленого порушення триває досудове розслідування, процесуальне рішення у якому не прийняте. Наведене вказує про передчасність доводів прокурора про те, що осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
Позиція позивача - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.
Від Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заперечень щодо заявленого прокурором позову не надходило.
У відповіді на відзив №8-11-2236 від 21.07.2025 позивачем наведено доводи на підтримання позовних вимог.
В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/299/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.06.2025, в якому оголошувалась перерва до 26.06.2025.
Ухвалою суду від 26.06.2025 відкладено підготовче засідання на 21.07.2025.
Ухвалою від 21.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у даній справі на 05.08.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 05.08.2025, ухвалою суду від 29.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено підготовче засідання у даній справі на 22.09.2025.
В підготовчому засіданні 22.09.2025 оголошувалась перерва до 02.10.2025 та 07.10.2025.
Ухвалою суду від 07.10.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/299/25 та призначено її до розгляду по суті на 06.11.2025, в якому оголошувалась перерва до 27.11.2025.
Прокурором та представником позивача в судовому засіданні 27.11.2025 підтримано позовні вимоги.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 27.11.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.
27.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 27.11.2025 (вх. №8348) про долучення промови в судових дебатах у справі №921/299/25, відповідно до змісту якої відповідач заперечує проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
27.11.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На підставі наказу № 67 від 03.05.2024 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області у період з 07 до 13 травня 2024 проведено планову перевірку Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 3 від 13.05.2024 встановлено, що згідно земельно - облікової звітності всього обліковано лісових та інших лісовкритих площ, які входять до адміністратвино-територіальних одиниць Білобожницької сільської ради загальною площею 204,37 га, які не передані у власність чи користування (перебувають у землях запасу).
На землях запасу комунальної власності на території Буданівського старостинського округу, в лісовому урочищі «Семаньків» площею 43,3 га, яке не надане у власність чи користування постійному лісокористувачу, за межами населеного пункту с. Буданів Чортківського району, встановлено факт незаконної порубки 32 дерев, а саме: 31 породи граб (з яких 3 сухостій) та 1 породи дуб.
З інформації Білобожницької сільської ради встановлено, що дані дерева у вищевказаному лісовому урочищі зрізані невстановленими особами. Для оформлення дозвільних документів (лісорубного квитка) до сільської ради ніхто не звертався.
Факт порубки вказаної кількості дерев також зафіксовано в польовій переліковій відомості, яка зазначена додатком до акту перевірки №3 від 13.05.2024, підписаного головою Білобожницької сільської ради.
Відповідно до додатку № 1 та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» враховуючи примітку 2 (сухостійність) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в урочищі «Семаньків» на землях лісового фонду, які перебувають у землях комунальної власності не надані у власність чи користування за межами с. Буданів на території Білобожницької сільської ради Чортківського району. Відповідно до розрахунку, розмір вказаної шкоди становить 373044,34 грн.
Листом №1/1-1-11-1405 від 17.05.2024 ДЕІ у Тернопільській області направлено Білобожницькій сільській раді вимогу №3 від 17.05.2024 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
18.06.2024 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено на адресу Білобожницької сільської ради претензію № 1/1-1-11-1797 від 17.06.2024 про відшкодування збитків на суму 373044,34 грн.
Білобожницькою сільською радою вищевказану суму збитків не сплачено.
Матеріали справи містять адресовану Державній екологічній інспекції у Тернопільській області відповідь на претензію №03-15/425 від 22.07.2024 Білобожницької сільської ради, у якій останньою не визнано вимоги претензії з наступних підстав:
- розташовані за межами населеного пункту колишньої Буданівської сільської ради землі запасу у грудні 2020 року були передані з державної у комунальну власність Білобожницької сільської ради. З того часу до 13.05.2024 Держекоінспекцією у Тернопільській області не здійснювалась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства;
- актом перевірки №3 від 13.05.2024 встановлено незаконну порубку 32-х дерев за межами населеного пункту с. Буданів, Чортківського району (урочище «Семаньків»). При цьому, в акті не зазначено в який саме період була здійснена незаконна порубка. Очевидним залишається факт, що п'ять дерев у даному урочищі свіжозрізані (орієнтовно в переддень проведення перевірки). Дату зрізу решти дерев візуально неможливо встановити, однак, судячи із стану сухості зрізів, вони були зрізані дуже давно;
- Лісовий кодекс України не містить статті 3-1, на яку міститься посилання в претензії. Проте, положення про повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин на відповідній території щодо охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування містяться у п. 3-1 ст. 33 Лісового кодексу України, яким дану статтю доповнено Законом України № 2321-IX від 20.06.2022, що набрав чинності 10.07.2022;
- аналогічно ст. 107 Лісового кодексу України доповнено частиною другою (яка передбачає відшкодування шкоди, у разі не встановлення винних осіб органом місцевого самоврядування) також Законом України № 2321-IX від 20.06.2022, що набрав чинності 10.07.2022.
Перевіркою не встановлено дату незаконної порубки 27 дерев. Велика ймовірність, що ці дерева зрізані до грудня 2020 року, або до 10.07.2022. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Чортківська окружна прокуратура у листі №55-3751вих-24 від 04.09.2024 звернулась до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з проханням про усунення недоліків проведеної у травні 2024 року перевірки, шляхом зазначення приблизного часу порубки дерев.
У відповідь на вказане звернення, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області у листі №1/1-1-05-2888 від 23.09.2024 повідомлено, що дерева, пні яких обліковані інспекцією в лісовому урочищі «Семаньків» під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) в діяльності Білобожницької сільської ради, зрізані у 2024 році.
Чортківська окружна прокуратура у листі №55-4934вих-24 від 19.11.2024 звернулась до Білобожницької сільської ради з проханням повідомити чи оскаржувався останньою акт перевірки Державної екологічної інспекції у Тернопільській області за вищезазначеним фактом, у тому числі в судовому порядку.
У відповідь на вказане звернення, органом місцевого самоврядування у листі №03-15/768 від 18.12.2024 прокуратуру повідомлено про наступне: акт №3 від 13.05.2024 за результатами проведення перевірки у судовому порядку ним не оскаржувався; Білобожницька сільська рада зверталась 09.05.2024 із повідомленням №03-15/285 до Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області про виявлення факту незаконної порубки дерев породи граб у лісовому масиві «Урочище Семаньків» с. Буданів Чортківського району Тернопільської області, виявленого 08.05.2024 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області; Чортківським РВП ГУНП в Тернопільській області зареєстровано кримінальне правопорушення та проводиться досудове розслідування за даним фактом.
Відповідно до матеріалів справи 20.06.2024 Чортківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42024212060000030 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, зазначивши про самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення про те, що невідомими особами здійснено незаконну порубку 32 дерев у лісі в урочищі «Семаньків», що біля с. Буданів Чортківського району, що спричинило навколишньому природному середовищу шкоду в розмірі 373044 грн.
У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024212060000030 зазначено, що прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво є ОСОБА_1 , Ярошинська Л.В.
Відповідно до адресованого керівнику Чортківської окружної прокуратури повідомлення старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні О. Гринюка, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42024212060000030 не встановлено осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення.
Матеріали справи містять рішення №29 від 10.12.2020 «Про реорганізацію Буданівської сільської ради, шляхом приєднання до Білобожницької сільської ради», відповідно до п.1 якого реорганізовано Буданівську сільську раду Теребовлянського району Тернопільської області (ЄДРПОУ 04394467) шляхом приєднання до Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області (ЄДРПОУ 04393657), місце знаходження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Білобожниця, вул. Л.Українки, 34.
У п. 2 вищевказаного рішення зазначено, що Білобожницька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Буданівської сільської ради.
Рішенням №818 від 22.11.2023 Білобожницької сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності Білобожницької сільської ради земельні ділянки загального користування, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг по за межами населеного пункту с. Буданів, Чортківський район Тернопільської області кадастровий номер: 6125080500:02:001:0153 площею 41,4474 га.
Відповідно до інформації від 28.04.2025 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 06.12.2023 за Білобожницькою сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель: землі лісогосподарського призначення, з кадастровим номером 6125080500:02:001:0153, площею 41,4474 га, розташовану на території Чортківського району Тернопільської області, а 07.11.2024 зареєстровано право постійного користування цією земельною ділянкою за Комунальним підприємством «Білобожниця» Білобожницької сільської ради.
Вказану земельну ділянку передано у постійне користування КП «Білобожниця» після проведення ДЕІ у Тернопільській області планової перевірки у травні 2024 року та фіксування порушення щодо порубки 32 дерев в урочищі «Семаньків» за межами с. Буданів на території Білобожницької сільської ради.
За твердженням прокурора та позивача, оскільки в ході досудового розслідування кримінального правопорушення №42024212060000030 від 20.06.2024 не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, тому завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані органом місцевого самоврядування на території якого знаходиться ліс, тобто Білобожницькою сільською радою, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України “Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).
За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Отже, прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 зі справи № 912/2385/18.
Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтував бездіяльністю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, як органу уповноваженого здійснювати функції щодо охорони та використання природних ресурсів, у зв'язку із незверненням ним до суду з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекцїї, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020, до повноважень Держекоінспекцїї належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель, поводження з відходами; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у цій сфері.
Згідно п.1, п.3 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №44, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області.
Зверненню прокурора 16.05.2025 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з листом №55-1499вих-25 від 10.04.2025 з проханням повідомити про вжиті заходи щодо стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу, в тому числі звернення з позовною заявою до суду.
Листом №8-05-1268 від 17.04.2025 Держекоінспеція повідомила прокуратуру, що в рамках досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області на адресу Білобожницької сільської ради було надіслано вимогу №1/1-1-11-1797 від 17.06.2024. Станом на 17.04.2025, орган місцевого самоврядування не відшкодував завдану шкоду.
Разом з тим, у своїй відповіді позивач повідомив прокуратуру про те, що він не заперечує щодо розгляду питання вжиття заходів представницького характеру, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.
З наведеного вбачається, що позивач не планував вживати відповідних заходів для відшкодування шкоди, що вказує про його бездіяльність.
Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Чортківською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області про представництво інтересів держави в її особі (лист №55-1920вих-25 від 14.05.2025).
Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.
Згідно з статтею 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.
Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема ЛК України.
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За змістом пункту “ї» частини першої статті 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
За приписами статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Положеннями статті 11 цього Закону передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Своєю чергою, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
За змістом статті 54 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Водночас відповідно до підпункту 1 пункту “б» частини першої статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження - здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
З наведеного слідує, що приписи вказаних законів надають повноваження органам місцевого самоврядування здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Такі повноваження покладено на як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і підконтрольні та підзвітні їм.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
У постанові від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звертав увагу на те, що ЛК України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та - якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Як зазначалося вище, відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території також передбачена статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища».
Наявними матеріалами справи, а саме актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №3 від 13.05.2024 підтверджено факт вчинення порубки 32 дерев, а саме: 31 породи граб (з яких 3 сухостій) та 1 породи дуб в лісовому урочищі «Семаньків», яке не надане у власність чи користування постійному лісокористувачу, за межами населеного пункту с. Буданів Чортківського району.
Відповідно до додатку № 1 та Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» враховуючи примітку 2 (сухостійність) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев в урочищі «Семаньків» на землях лісового фонду, які перебувають у землях комунальної власності не надані у власність чи користування за межами с. Буданів на території Білобожницької сільської ради Чортківського району. Відповідно до розрахунку, розмір вказаної шкоди становить 373044,34 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 925/382/17 від 19.09.2018 розрахунок збитків, проведених Державною екологічною інспекцією визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.
Аналізуючи інформацію старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42024212060000030 від 20.06.2024 за ч.4 ст. 246 КК України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах конкретні особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені. У вищевказаному кримінальному провадженні процесуальне рішення не прийнято.
Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов'язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборону дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (пункт 64 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19).
Земельна ділянка, на якій виявлено порушення, належить Білобожницькій сільській раді на праві комунальної власності, та станом на період проведення перевірки позивачем, не була надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам.
Таким чином, сукупність вказаних обставин, а саме: наявність шкоди, невстановлення осіб, винних у її заподіянні, перебування земельної ділянки на за межами с. Буданів Чортківського району Тернопільської області та у власності відповідача, відповідає умовам, які визначені у частині другій статті 107 ЛК України.
Частина друга статті 107 ЛК України, на підставі якої прокурор звернувся до суду з позовом, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від того, чи спірні земельні ділянки належать до комунальної чи до державної власності. Зміст приписів цієї статті кореспондується із приписами статті 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода (постанова Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №918/710/24).
У постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 у подібних правовідносинах у контексті застосування статті 107 ЛК України також зазначено, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.
У даній справі, суд оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, враховує наявність завданої шкоди, обов'язок ради щодо контролю на своїй території за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і фактичну бездіяльність щодо виконання такого обов'язку, а також взаємозв'язок вказаних обставин, чим спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем збитків у сумі 373044,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 373044,34 шкоди є обґрунтованими, належним чином не запереченими і не спростованими відповідачем, а тому такими, що підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України
Позов задоволити.
1. Cтягнути з Білобожницької сільської ради (вул. Лесі Українки, 34, с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530, ідентифікаційний код 04393657) шкоду в сумі 373044 (триста сімдесят три тисячі сорок чотири) грн 34 (тридцять чотири) коп., завданої навколишньому природному середовищу, які перерахувати 50% до спеціального фонду місцевого бюджету Білобожницької сільської ради об'єднаної територіальної громади на р/р UA468999980333149331000019697 в ГУК у Тернопільській області, код отримувача (платежу) 24062100, код ЄДРПОУ 37977599, призначення платежу - шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів, а саме: 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% - до спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради.
Видати наказ.
2.Стягнути з Білобожницької сільської ради (вул. Лесі Українки, 34, с. Білобожниця, Тернопільська область, 48530, ідентифікаційний код 04393657) 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн 53 (п'ятдесят три) коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 05 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський