про залишення позовної заяви без руху
05.12.2025м. СумиСправа № 920/1629/25
Суддя Господарського суду Сумської області Ковтун В.М., розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 подані адвокатом Редькою М.Г. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
До Господарського суду Сумської області надійшла заява ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку визначеному книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 01.12.2025 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 920/1629/25 та визначено її до розгляду судді Ковтуну В.М.
Дослідивши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, господарський суд встановив, що остання підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України “Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюються цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до ч. 13 ст. 30 ГПК України, справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Таким чином, справи про неплатоспроможність розглядаються господарськими судами за місцем проживання фізичної особи.
Кодексом України з процедур банкрутства не надано визначення поняттю “місце проживання фізичної особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватно-правовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Статтею 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено наступне:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.
Відповідно до пункту 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого вищевказаною постановою, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування (див. Постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 916/2223/23).
Враховуючи те, що Кодексом з процедур банкрутства не надано визначення поняттю “місце проживання фізичної особи», тому суд вважає за потрібне застосувати в цій справі про неплатоспроможність визначення, яке надане в ч. 3 ст. 27 ГПК України.
Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Як вбачається з поданої заяви, ОСОБА_1 зазначає свою адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , проте вказує фактичне місце проживання - адресу у Фінляндській республіці.
Проте, в Декларації про майновий стан боржника ОСОБА_1 не зазначає на якому правовому титулі - власності, оренді, інше, належить йому означене приміщення у Фінляндії.
Окрім цього, в декларації про майновий стан боржником вказується, місце роботи ТОВ «Садівництво Кескітало» як найманий працівник на сезонну роботу з догляду за рослинами томатів та збирання врожаю, в той же час не зазначається сума отриманого доходу за місцем роботи та не надаються відповідні підтверджуючі документи.
Також, судом встановлено, що заявник долучив до заяви копію документа, викладеного іноземною мовою, без відповідного його перекладу українською мовою та належного засвідчення.
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
Відповідно до ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України Про нотаріат. Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином докази, не перекладені з ноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України Про нотаріат не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку
Відтак відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо.
Таким чином документ, який є предметом спору у даній справі, не перекладений з російської мови на українську мову та не засвідчений належним чином в порядку ст. 79 Закону України Про нотаріат, а тому не є належними документом, оскільки не оформлений в установленому законом порядку.
Більш того суд позбавлений можливості дослідити такий документ та надати йому оцінку, що унеможливлює вирішення спору по суті.
Отже заявнику слід подати суду здійснений в установленому законом порядку переклад українською мовою усіх документів, викладених іноземною мовою, копії яких долучено до заяви.
Поміж іншим, судом під час реєстрації заяви виявлено відсутність додатку, який зазначений в пункті 12 тексту позовної заяви - «Копія відповіді від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», про що судом складено акт від 01.12.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно з ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення заяви ОСОБА_2 без руху.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 37 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. № 6210 від 01.12.2025) залишити без руху.
2. Заявнику зазначити строк для усунення недоліків заяви - протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Встановити заявнику спосіб усунення недоліків заяви, шляхом надання:
- докази в підтвердження отриманого прибутку за фактичним місцем роботи у ТОВ «Садівництво Кескітало» та відповідного відображення у деклараціях про майновий стан боржника;
- письмових пояснень та відповідних доказів в підтвердження, на якому правовому титулі - власності, оренді, інше, належить боржнику майно зазначене в декларації як фактичне місце проживання у Фінляндії;
- надання перекладу українською мовою усіх документів, викладених іноземною мовою, копії яких долучено до заяви;
- надання копії відповіді від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 05.12.2025.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу підписано 05.12.2025.
Суддя В.М. Ковтун