Єдиний унікальний номер 645/5644/23
Номер провадження 22-ц/818/3722/25
05 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Гєрцика Р.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2024 року в складі судді Шарка О.П. по справі № 645/5644/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,-
У жовтні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.
Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надаються КП «Харківські теплові мережі». У порушення вимог чинного законодавства та умов надання комунальних послуг відповідач належним чином не виконує свій обов'язок з оплати наданих послуг, унаслідок чого за період з 01 липня 2011 року по 31 січня 2022 року утворилась заборгованість у сумі 51 179,76 грн. Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн, який також підлягає стягненню з відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, КП «Харківські теплові мережі» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 51 179,76 грн, а також витрати зі сплати судового збору.
У ході розгляду справи відповідачем подано низку процесуальних документів.
16 січня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначив, що позивач заявив вимоги за період, який перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
12 лютого 2024 року відповідач подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати первинні документи щодо фактичного надання послуг, документи про встановлення тарифів, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо позивача, а також оригінал договору про надання житлово-комунальних послуг, укладеного між позивачем і відповідачем. Вказував, що позивач не надав жодних документів, які підтверджують викладені у позові фактичні обставини.
14 березня 2024 року позивач подав пояснення та додав копії статутних документів, свідоцтва про державну реєстрацію та витягу з ЄДРПОУ. Позивач зазначив, що подання оригіналів статутних документів законом не передбачено. Інші витребувані відповідачем докази позивач не подав.
14 травня 2024 року відповідач подав заяву, у якій зазначив, що позивач просить стягнути 51 179,76 грн, проте не довів належними доказами факту надання якісних та повних житлово-комунальних послуг, не надав первинних документів, не підтвердив фактичний обсяг теплової енергії, а також не довів існування договору. Послався на пропуск позовної давності, просив відмовити у позові.
Того ж дня, 14 травня 2024 року, відповідач подав окрему заяву про необґрунтованість та спірність вимог, просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2024 року у справі № 645/5644/23 позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячої води за період з жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року у розмірі 12 277 грн 75 коп., виходячи з того, що заявлена позивачем до стягнення сума 51 179 грн 76 коп охоплювала період з 01 липня 2011 року по 31 січня 2022 року та в значній частині виходила за межі передбаченого законом трирічного строку позовної давності. Крім того, суд стягнув з ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 643 грн 88 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої відповідач заявив до ухвалення рішення, що відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Рішення суду мотивовано тим, що між КП «Харківські теплові мережі» та відповідачем існували фактичні правовідносини з надання та споживання послуг з централізованого опалення та гарячої води, а матеріали справи підтверджують наявність у відповідача заборгованості за надані послуги. Суд дійшов висновку, що відповідач не виконував свого обов'язку щодо своєчасної оплати житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими в частині, що охоплюється трирічним строком позовної давності. Врахувавши заяву відповідача про застосування позовної давності та положення статей 256, 257, 267 ЦК України, суд визначив, що вимоги за період до жовтня 2020 року підлягають відмові у зв'язку зі спливом позовної давності, а сума заборгованості за період з жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року підлягає стягненню. Суд також зазначив, що доводи відповідача щодо відсутності договору, неналежної якості послуг та безпідставності нарахувань не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим не впливають на правильність розрахунку заборгованості та не є підставою для відмови у позові в межах строку позовної давності.
На вказане рішення суду 26 травня 2025 року КП «Харківські теплові мережі» подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 04 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо обчислення строків позовної давності, адже судом не враховано положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки позовної давності, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Наголошувалося, що карантин запроваджено з 12 березня 2020 року і продовжено до 30 червня 2023 року, у зв'язку з чим період заборгованості з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року не виходить за межі строків позовної давності.
Учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, щоОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою:АДРЕСА_1 (а.с. 3).
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є постачальником послуг з теплопостачання в місті Харкові і надає послуги з теплопостачання в будинку за вказаною адресою.
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість, яка за період з 01 липня 2011 року по 31 січня 2022 року складає 51 179, 76 грн (а.с. 4).
За статями 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач (індивідуальний споживач) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.
Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, чинних на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги у строки, встановлені договором.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
За вимогами п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог законодавства споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» надавало ОСОБА_1 послуги з централізованого опалення та підігріву води у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач належним чином не виконував грошового зобов'язання щодо оплати таких послуг, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за період з 01 липня 2011 року по 31 січня 2022 року у розмірі 51 179 грн 76 коп. Разом із тим, врахувавши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині боргу в межах трирічної давності - за період з жовтня 2020 року по 31 січня 2022 року, у сумі 12 277 грн 75 коп., та відповідної частини судового збору.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині визначення періоду та меж позовних вимог, до яких могла бути застосована позовна давність.
Правовідносини сторін є зобов'язальними відповідно до статті 11 ЦК України, оскільки фактичне споживання послуг створює обов'язок їх оплати (частина 1 статті 509 ЦК України). Відповідач користувався послугами з опалення та підігріву води, що не заперечувалося ним у матеріалах справи та підтверджується наданими позивачем документами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення потреби у теплопостачанні та гарячій воді. Факт відсутності письмового договору не звільняє споживача від оплати фактично отриманих послуг - це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Суд першої інстанції правильно виходив із наявності грошового зобов'язання відповідача та обов'язку з його оплати, але під час розгляду справи не було враховано правове регулювання перебігу позовної давності в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв'язку з COVID-19.
Колегія суддів вважає помилковим застосування судом позовної давності виключно у періоду до жовтня 2020 року.
Постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, дія якого була багаторазово продовжена та припинена постановою КМУ № 651 від 27 червня 2023 року - з 00:00 годин 30 червня 2023 року.
Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким, під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, перебіг позовної давності був зупинений з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. Цей висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, зокрема: постанова ВС від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, постанова ВС від 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20, постанова Об'єднаної палати КЦС ВС від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, постанова Великої Палати ВС від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
Станом на день звернення КП «ХТМ» до суду - 13 жовтня 2023 року - трирічний строк позовної давності не сплив щодо зобов'язань, строк виконання яких настав починаючи з 12 березня 2017 року.
Таким чином, вимоги позивача за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року - є такими, що подані у межах позовної давності, а за період до 11 березня 2017 року включно - подані з пропуском строку позовної давності, і до них підлягає застосування статті 267 ЦК України.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням правильного застосування строків позовної давності, а позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» - частковому задоволенню в межах заборгованості за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, плата за послуги нараховується щомісячно, при цьому нарахування за розрахунковий період здійснюється у наступному місяці після фактичного споживання послуги.
Таким чином, нарахування, зазначені у розрахунку за березень 2017 року, є оплатою за лютий 2017 року, а фактичне споживання припадає на період до 12 березня 2017 року, що повністю виходить за межі трирічного строку позовної давності.
У зв'язку з цим до заборгованості, що виникла поза межами строку позовної давності, підлягають віднесенню всі нарахування з липня 2011 року по березень 2017 року включно. Сума такої заборгованості визначена за даними розрахунку позивача та становить 16 628, 56 грн. Вказана сума підлягає виключенню із загальної заборгованості, відображеної у розрахунку: 51 179, 76 - 16 628, 56 = 34 551, 20.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
КП «Харківські теплові мережі» сплатило 2 684,00 грн судового збору при поданні позову (а.с.1) та 4 026,00 грн при поданні апеляційної скарги (а.с.49), усього 6 710,00 грн.
Апеляційний суд збільшив суму задоволених позовних вимог з 12 277, 75 грн до 34 551, 20 грн, що становить 67,5 % від загальної заявленої позовної суми (34 551, 20 / 51 179, 76 * 100 %).
Частка судового збору, що підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, становить: 6 710,00 грн * 67,5 % = 4 529 грн 25 коп.
З урахуванням частини 10 статті 141 ЦПК України, у випадку покладення більшої частини судових витрат на відповідача різниця підлягає стягненню на користь позивача.
Отже, з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню 4 529 грн 25 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2024 року змінити.
Збільшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» за отримані комунальні послуги за опалення та підігрів води за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року з 12 277 грн 75 коп. до 34 551 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у загальному розмірі 4 529, 25 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 25 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Р. В. Гєрцик
О.Ю. Тичкова