Справа №: 641/5106/25 Головуючий 1 інстанції: Чайка І.В.
Провадження №: 33/818/1924/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП
26 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Орла В.В., з участю прокурора Мельничук О.А., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 13.10.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП - НОМЕР_1 , працюючої головним спеціалістом у Департаменті соціального захисту населення ХОДА , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , яка 19.05.2023 року звільнена з посади головного спеціаліста - бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління Слобідського району Харківської міської ради, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 01.02.2024 о 17 год. 52 хв., подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: з 01.01.2023 по 19.05.2023 (при звільненні), чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджувалися відповідними доказами, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 394 від 08.07.2025 року; витягом з Положення про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань НПУ; повідомленням про факт несвоєчасного подання декларації особи; розпорядженням Харківського міського голови від 28.02.2023 року № 268/2к; розпорядженням від 10.05.2023 року за № 561/2к про звільнення із займаної посади ОСОБА_1 ; посадовою Інструкцією головного спеціаліста-бухгалтера Адміністрації Слобідського району ХМР та Присягою посадової особи- Момот В.О., з якими під особистий підпис остання була ознайомлена; відомостями з Декларації - «щорічна 2024», щодо дати та часу її подання; витягом з додатку щодо послідовності дій користувача ОСОБА_1 з « Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції правопорушниця подала апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянтка зазначає, що пропущений строк для подачі декларації є незначним, тобто менше однієї доби, у зв'язку з чим правопорушниця вважає, що адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не відповідає ступеню тієї суспільної небезпеки, яка є притаманною для вказаного правопорушення. Саме тому правопорушниця наполягає на тому, що зазначене адміністративне правопорушення є малозначним.
Враховуючи вищевикладене, апелянтка вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції з'явилася правопорушниця та її захисник, а також прокурор.
В судовому засіданні правопорушниця і її захисник - адвокат Орел В.В. підтримували доводи апеляційної скарги в повному обсязі, висловлювали незгоду з рішенням суду першої інстанції та просили його скасувати, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю скоєного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, і закрити провадження по справі.
Прокурор Мельничук О.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги правопорушниці та наполягав на тому, що постанова суду першої інстанції є цілком законною та скасуванню не підлягає.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України№ 1700-VII зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII, особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті З цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом 1 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. З Закону № 1700-VII, немає обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, зазначений обов'язок є поновленим.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , яка 19.05.2023 року звільнена з посади головного спеціаліста - бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління Слобідського району Харківської міської ради, являючись відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме 01.02.2024 о 17 год. 52 хв., подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: з 01.01.2023 по 19.05.2023 (при звільненні), чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта з огляду на наступні обставини.
На думку суду апеляційної інстанції є очевидним, що ОСОБА_1 допустила відповідне порушення положень Закону № 1700-VII та подала декларацію з пропуском встановленого строку. Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважає, що порушення строку лише на один день формально містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, однак через малозначність не становить суспільної небезпеки та не заподіяло й не могло заподіяти істотної шкоди суспільству та державі.
Слід звернути увагу на те, що основною метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є, безумовно, запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яка перевищує її законні доходи, які вона може раціонально обґрунтувати.
У даному випадку, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов'язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи й статки, не ухилилася від декларування, не бажала приховати свої доходи та майно, а лише допустила помилку у строках подачі декларації на один день.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку мова може йти лише про відсутність дисциплінованості в особи, тобто певного порядку поведінки, яка означає сумлінне ставлення до виконання всіх обов'язків, передбачених нормами чинного законодавства.
Необхідно наголосити, що держава фактично не понесла жодних негативних наслідків, оскільки хоча й із запізненням на один день, однак отримала інформацію щодо майна ОСОБА_1 .. Натомість, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі.
Окрім цього, ознайомившись зі справою в повному обсязі та заслухавши позиції учасників процесу в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Однак, разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що вказане адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, є малозначним.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Отже, спираючись на викладене, суд апеляційної інстанції прийняв рішення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваження, яке оголосити їй в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Слобідського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в частині накладення адміністративного стягнення, - змінити.
Апеляційну скаргу правопорушника, - задовольнити.
На підставі ст. 22 КУпАП, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП й обмежитись усним зауваженням, яке оголосити їй в даному судовому засіданні.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило