Іменем України
04 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 646/652/25
провадження № 22-ц/818/5240/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Зольнікової Віти Олександрівни на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 року, постановлене під головуванням судді Іщенко О.В., -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 листопада 2012 року Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 516 - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_4 ». Стягувато з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх доходів ОСОБА_2 , але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 січня 2025 року, та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211 гривень 20 копійок.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Зольнікова Віта Олександрівна просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів та стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини справи, які мають значення для справи та невірно визначив мінімальну суму аліментів, стягнувши з відповідача аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Крім того матеріали справи містять дані, що відповідач є особою з інвалідністю 2ї групи, а тому звільнений від сплати судового збору.
Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення аліментів та судового збору, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу та фактично погодився з вимогами позивача.
Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 листопада 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданого 16.10.2014 Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.9).
Відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 33/25/2155/В від 03 липня 2025 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджується з приписами ст. 180 СК України
Проте з висновком суду щодо визначення розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів може погодитися не в повному обсязі з наступних підстав.
Покладаючи на відповідача обов'язок зі сплати аліментів на користь позивача, суд першої інстанції виходив з того, що платник аліментів має можливість надавати матеріальну допомогу неповнолітньому сину у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Проте такий висновок суду не відповідає вимогам закону в частині встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Разом з тим у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що стан його здоров'я суттєво погіршився, та він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 33/25/2155/В від 03 липня 2025 року.
За таких обставин підстав вважати, що відповідач має достатній заробіток для визначення розміру аліментів у розмірі прожиткового мінімуму, не вбачається.
За таких обставин колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Тому рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру стягнутих аліментів.
Також зміні підлягає рішення суду в частині стягнення судового збору.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у справі - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 33/25/2155/В від 03 липня 2025 року.
За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).
Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю 1 та 2 групи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
Зважаючи на те, що суд задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, а ОСОБА_2 згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому судовий збір належить віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції також і в частині розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядається.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Зольнікової Віти Олександрівни задовольнити.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 року в частині визначення розміру аліментів та стягнення судового збору змінити.
Визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за звернення до суду із позовом у розмірі 1211,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і, в силу п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова