Іменем України
04 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 638/14161/21
провадження №22-ц/818/5520/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Хайкіна В.М., -
У вересні 2021 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки - повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає висновки суду першої інстанції. необґрунтованими, Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України в редакції Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025. Прокурор наголошує, що позов подано 13.09.2023 - до введення в дію нових вимог щодо обов'язкового внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна при витребуванні від добросовісного набувача. Зазначає про відсутність у Законі № 4292-ІХ прямої вказівки на зворотну дію абзацу 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, який є процесуальною нормою.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором у встановлений ухвалою суду від 16.09.2025 року, строк не усунуто недоліки позовної заяви, визначені вказаною ухвалою суду, а подані прокурором пояснення зводяться до незгоди із ухвалою суду від 16.09.2025 року, у тексті якої судом було надано правову оцінку підстав для залишення позовної заяви без руху, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що у вересні 2021 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки, згідно резолютивної частини якої позивач просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 року за №2100/20, яким ОСОБА_1 продано земельну ділянку із земель комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:12:003:0091 площею 0,5867 га по АДРЕСА_1 з земель із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування виробничих будівель літ. «2Д-1» та літ. «2Е-1»; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 170, виданий 26.05.2020 з кадастровим номером 6310136300:12:003:0091 площею 0,5867 та по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 ; 3) зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,5867 га, кадастровий номер 6310136300:12:003:0091 Харківській міській раді.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
04.12.2023 року від позивача керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Аміла Омарова до суду надійшла заява про зміну предмету позову, згідно прохальної частини якої просить суд: визнати незаконним та скасувати пункт 3 додатку до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 за №2100/20, яким ОСОБА_1 продано земельну ділянку із земель комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:12:003:0091 площею 0,5867 га по АДРЕСА_1 з земель із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування виробничих будівель літ. «2Д-1» та літ. «2Е-1»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 170, виданий 26.05.2020 з кадастровим номером 6310136300:12:003:0091 площею 0,5867 га по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6310136300:12:003:0097, площею 0,5813 га, Харківській міській раді; судовий збір стягнути з відповідача.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.06.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та ухвалено розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2024 року залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.09.2025 року позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
23.04.2025 року від керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Кравцова В. надійшла заява на виконання ухвали суду від 16.09.2025 року про залишення позову без руху. У зазначеній заяві вказано, що позовна заява подана прокурором 13.09.2021 року та відповідала вимогам статті 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду. Нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09.04.2025 року, тобто після подачі позову та після відкриття провадження у даній справі. Таким чином, частина 4 статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі з огляду на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотну дію. Оскільки позовна заява відповідає вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 13.09.2021 року, підстав для подання прокурором до суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів вартості земельних ділянок, не було.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки - повернуто позивачу.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно з частиною першою, п'ятою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (в редакції, чинній на дату подачі позову).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.
Матеріали справи свідчать про те, що у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки.
Протягом розгляду справи позивачем 04.12.2023 року було змінено предмет позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16.09.2025 року позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова залишено без руху та надано строк для усунення недоліків відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України.
23.04.2025 року на виконання ухвали суду від 16.09.2025 року про залишення позову без руху позивачем подано заяву в якій вказано, що позовна заява подана прокурором 13.09.2021 року та відповідала вимогам статті 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду. Нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09.04.2025 року, тобто після подачі позову та після відкриття провадження у даній справі. Таким чином, частина 4 статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі з огляду на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотну дію. Оскільки позовна заява відповідає вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 13.09.2021 року, підстав для подання прокурором до суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів вартості земельних ділянок, не було.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарова Аміла в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договору, повернення земельної ділянки - повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви та не надано доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову, здійсненої у порядку, визначеному Законом.
Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що позовна заява, подана прокурором 10 вересня 2021 року, відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду.
Нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у даній справі.
Застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», якими передбачено зворотну дію в часі положень цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Однак, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що Законом не передбачено зворотну дію в часі положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України та послався на положення закону, які не підлягають застосуванню у даній справі.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, оскільки на час звернення позивача з цим позовом до суду позовна заява відповідала вимогам ч.4 ст.177 ЦПК України в редакції, яка діяла на той час.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2025 року - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова