Справа № 137/1725/20
Провадження №11-кп/801/979/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду апеляційну скаргу засудженого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина Азербайджану, із середньою освітою, неодруженого, засудженого 21.07.2021 Літинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна (початок строку: 24.11.2021, кінець строку: 03.06.2029),
на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 25.07.2025, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким,
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 25.07.2025, засудженому ОСОБА_8 було відмовлено у задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким.
Своє рішення суд першої інстанції мотивує тим, що відповідно до наданої характеристики, та матеріалів особової справи, не вважає за доцільне застосування положень статті 82 КК України до засудженого ОСОБА_8 , оскільки комісією Літинської виправної колонії № 123 вже було прийнято рішення про відмову у застосуванні цієї норми через те, що засуджений не став на шлях виправлення. З матеріалів убачається, що ОСОБА_8 вісім разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, його поведінка в цілому оцінюється як негативна, а станом на час розгляду клопотання він залишається непрацевлаштованим, що свідчить про відсутність позитивних зрушень у його ресоціалізації.
Не погодившись із зазначеним рішенням, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій зазначив, що не погоджується із ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 25.07.2025, оскільки вона не обґрунтована, а тому просить направити матеріали клопотання на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй апеляційній скарзі зазначає, що останнє порушення режиму ним відбулося більше року тому, крім того засуджений має одну подяку. Також, під час розгляду його клопотання у суді першої інстанції йому не було надано ні захисника, ні перекладача, а оскільки ОСОБА_8 є іноземцем, а саме громадянином Азербайджану, то не розуміє мову на якій здійснюється судочинство.
Колегія суддів вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_8 , який просив задовільнити апеляційну скаргу та направити матеріали клопотання на новий судовий розгляд, думку захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу засудженого, позицію прокурора ОСОБА_6 , який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 , оскільки дійсно при розгляді його клопотання судом першої інстанції були порушені його права на захист, дослідивши матеріали судової справи, з'ясувавши усі обставини, що зазначені у апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_8 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала Літинського районного суду Вінницької області від 25.07.2025 не відповідає.
У ч. 1 ст. 68 КПК України зазначено, що в разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Відповідно ж до ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Колегія суддів вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК України щодо залучення перекладача слід вирішувати в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що засуджений, громадянин Азербайджану, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про заміну невідбутого строку покарання більш м'яким. Під час розгляду цього клопотання суд постановив ухвалу, не забезпечивши участі перекладача, хоча засуджений прямо зазначав, що не володіє українською мовою. Унаслідок цього він був фактично позбавлений можливості повною мірою брати участь у судовому засіданні, зокрема розуміти зміст процесуальних дій, виклад своєї позиції та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство та діловодство в судах здійснюється державною мовою, однак при цьому суди зобов'язані гарантувати право учасників процесу користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Реальною процесуальною гарантією цього права є участь перекладача.
Перекладач, у розумінні ст. 68 КПК України, є учасником кримінального провадження, який має спеціальні знання та залучається для забезпечення комунікації між судом і особою, що не володіє мовою судочинства. Без його участі суд не може створити необхідні умови для ефективного, зрозумілого та змагального процесу. Процесуальні дії перекладача не лише забезпечують можливість особі розуміти перебіг судового розгляду, а й слугують способом закріплення доказів, засобом для реалізації права на захист, а також гарантують можливість подальшого оскарження судового рішення.
Із огляду на те, що засуджений не володіє українською мовою і про це чітко повідомив суд, відсутність перекладача під час розгляду його клопотання є істотним порушенням процесуальних прав, яке перешкодило йому реалізувати своє право на справедливий суд.
Крім того, засуджений заявляв клопотання про призначення йому захисника.
Разом із тим, із апеляційної скарги засудженого встановлено, що суд першої інстанції не вжив жодних заходів для забезпечення участі захисника у розгляді даного клопотання.
Згідно з п. 3 «с» ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право «захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд». ЄСПЛ наголошує, що така допомога має бути не «теоретичною та ілюзорною», а «практичною й ефективною».
У п. 262 рішення «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив, що право на ефективний захист захисником є однією з основних ознак справедливого судового розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у п. 89 рішення «Кромбах проти Франції», де Європейський суд з прав людини зазначив, що це право є однією з головних підвалин правосуддя.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КПК України засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст.ст. 42, 533-1 КПК України, в обсязі, необхідному для його захисту.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України встановлено, що обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Право на правову допомогу є конституційно гарантованим і закріпленим у статті 59 Конституції України, а також у статтях 20, 48 та 49 КПК України. Суд зобов'язаний забезпечити участь захисника, якщо цього вимагає обвинувачений чи засуджений, особливо у випадках, коли його процесуальні можливості є обмеженими, зокрема через мовний бар'єр.
Відсутність захисника істотно порушила право засудженого на захист, позбавила його можливості кваліфіковано обґрунтувати своє клопотання, реагувати на доводи інших учасників процесу, подавати процесуальні документи та розуміти правові наслідки рішення суду.
У ситуації, коли особа не володіє мовою судочинства, участь адвоката набуває особливої важливості - він забезпечує усвідомлене та ефективне здійснення процесуальних прав, допомагає уникнути непорозумінь та гарантує реалізацію права на справедливий суд.
Незалучення захисника є самостійним істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки, не залучення на вимогу засудженого перекладача і захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали - направленню на новий судовий розгляд із обов'язковим забезпеченням участі перекладача та захисника, що гарантуватиме дотримання прав засудженого та відповідність процесу вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 , -задовільнити.
Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 25.07.2025, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким - скасувати.
Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4