Провадження № 22-ц/803/7391/25 Справа № 243/1765/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
03 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В, Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2025 року, -
28 лютого 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Пенсійним фондом України було призначено пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, що складається з недоотриманої пенсії. Згідно Довідки № 0500-1805-5/126105, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 14 грудня 2021 року розмір невиплаченої померлому пенсії становить 214 416, 77 грн. 20 квітня 2023 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його племінник ОСОБА_1 , який успадкував невиплачену померлому пенсію в сумі 214 416,77 грн. 20 квітня 2023 року він через вебпортал Пенсійного фонду України подав заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 214 416,77 грн. 20 червня 2023 року він повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області з вимогою про виплату невиплаченої пенсії. 17 липня 2023 року Головним управлінням ПФУ в Донецькій області надано відповідь, відповідно до якої всі надані ним документи завантажені до електронної пенсійної справи ОСОБА_2 та на їх підставі сформована виплатна справа (разове доручення). Крім цього, в зазначеному вище листі Головним управлінням ПФУ в Донецькій області було вказано, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 обліковується в Головному управлінні ПФУ України в Донецькій області та буде виплачена після затвердження бюджетних призначень на 2024 рік. Проте, по цей час відповідач своїх обов'язків по виплаті грошових коштів не виконав. На адвокатський запит від 15 січня 2025 року відповідачем надано відповідь від 22.01.2025 року, що ними лише частково було виконано зобов'язання і виплачено позивачу кошти на погашення заборгованості у сумі 7083,00 гривень. Також, відповідач зазначає, що до складу спадщини ввійшла не вся сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в розмірі 214 416,77 грн., а лише її частина у сумі 58 493,00 грн., з урахуванням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV. Однак, оскільки, на момент смерті пенсіонера ОСОБА_2 розмір невиплаченої йому пенсії становив 214 416 грн. 77 коп., і ця пенсія не була передана членам сім'ї покійного, вказана грошова сума входить до складу спадщини і підлягає виплаті йому, як спадкоємцю померлого, у повному обсязі. Таким чином, зменшуючи на власний розсуд розмір грошової суми, що входить до складу спадщини і підлягає виплаті позивачу з 214 416,77 грн. до 58 493,00 грн., відповідач протиправно позбавляє його права власності на грошові кошти, порушуючи його конституційні права. З урахуванням того, що в період жовтень-грудень 2024 року відповідачем сплачено позивачу 7083,00 грн., розмір заборгованості становить 207 333,77 грн. з розрахунку 214 416,77 - 7 083,00 = 207 333,77 грн. Крім того, він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 20 квітня 2023 року. Відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу грошову суму невиплаченої пенсії у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто по 27 квітня 2023 року включно. Таким чином, починаючи з 28 квітня 2023 року починається прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання. Фактично виплата відбулася лише тричі на загальну суму 7083,00 грн. Отже, Порядком виплати пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. Головним управлінням ПФУ в Донецькій області, утримується належне йому спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 207 333,77 грн., нарахованої померлому пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до нього та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Таким чином, сума недоотриманої пенсії після смерті пенсіонера змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини. Відтак, з урахуванням суми боргу відповідача у розмірі 207 333,77 грн., за період прострочення з 28 квітня 2023 року по 26 лютого 2025 року три відсотки річних за ст. 625 ЦПК України становлять 11 417,56 грн. та інфляційне збільшення становить 31 834,64 грн.
У зв'язку з чим просить суд: стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його користь 207 333,77 грн. 77 коп., 3 % річних в розмірі 11 417,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 31 834,64 грн., загалом - 250 585,97 грн.; стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 004,69 грн. (а.с. 1-13)
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - задоволено частково.
Стягнуто з Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 207 333 (двісті сім тисяч триста тридцять три) грн. 77 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1938 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) грн. 53 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 164-169).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.173-176).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.11.2021 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що 09 листопада 2021 року складено відповідний актовий запис № 18.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 квітня 2023 року, виданого державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пєшковою О.П., спадкоємцем ОСОБА_2 , 1965 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його племінник ОСОБА_1 . Спадщина складається з невиплаченої пенсії у розмірі 214 416,77 грн.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72196572 від 20.04.2023 слідує, що державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори було зареєстровано спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі 68649552, номер у нотаріуса 896/2021, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.12.2021 року, якою було повідомлено державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, про те, що сума недоотриманої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 214416,77 грн.
Згідно листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 17.07.2023 №13517-12294/С-02/8-0500/23 повідомлено, що 20.04.2023 було надано ОСОБА_1 заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всі надані документи завантажені до електронної пенсійної справи ОСОБА_2 та на їх підставі сформована виплатна справа (разове доручення). Недоотримана пенсія померлого ОСОБА_2 обліковується в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області та буде виплачена на умовах окремого Порядку 1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2024 рік.
Згідно відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 22.01.2025 № 1677/02-16, наданої на адвокатський запит, повідомлено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання спадкоємцем заяви від 20.04.2023 про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Сума пенсії, що увійшла до складу спадщини за померлого ОСОБА_2 у сумі 58493,00 грн. за період з 19.04.2020 по 30.09.2020 обліковані в Головному управлінні та включені в перелік отримувачів станом на 1 січня 2024 року. Відповідно до Порядку ОСОБА_1 проведено виплату коштів на погашення заборгованості у 2024 році в розмірі: у жовтні 2024 року у сумі 2361,00 грн.; у листопаді 2024 року у сумі 2361,00 грн.; у грудні 2024 року у сумі 2361,00 грн. в межах бюджетних призначень. Всього сплачено 7083,00 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 . Залишок невиплачених коштів за період з 19.04.2020 по 30.09.2020, який становить 51410,00 грн., буде виплачуватись на умовах окремого Порядку після надходження відповідних бюджетних призначень.
Відповідно до відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданих ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_2 відповідно до Порядку 1165 у жовтні 2024 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості у сумі 2 361,00 грн., у листопаді 2024 року - 2 361,00 грн., у грудні 2024 року 2361,00 грн. Рішенням від 30.05.2023 сума боргу складає 58493 грн, виплачено 7083,00 грн., залишок боргу 51410,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області коштів недоотриманої пенсії, які увійшли до складу спадщини, відповідно до свідоцтва про право на спадщину є обґрунтованими. Щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виплатою соціальних нарахувань, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Враховуючи, що апелянт фактично оскаржує судове рішення в частині, якій задоволено позовні вимоги, суд апеляційної інстанції перевіряє рішення саме в цій частині.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині, що переглядається, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що недоотримана пенсія померлих внутрішньо переміщених осіб виплачується спадкоємцям за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний вище Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Право на спадщину позивача підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на його ім'я та не є предметом спору в даній справі.
Частиною 1 статті 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів наголошує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_1 успадкував належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії у відповідності до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами та в частині, що переглядається ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства. Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - залишенню без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Судді: