Справа № 761/42251/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8145/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025000000001025 від 25.09.2025,-
Слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах досудового розслідування без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000001025 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
07.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
08.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.09.2025.
02.09.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 10.10.2025 включно.
05.09.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2025.
30.09.2025 підозрюваній ОСОБА_8 та її захиснику за дорученням прокурора у кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою запобіганням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи виконання вимог ст. 290 КПК України, у зв'язку з чим неможливо до завершення дії попередньої ухвали скласти та скерувати до суду обвинувальний акт, прокурор просив продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Продовжено відносно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто по 04 грудня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що наразі триває виконання вимог ст. 290 КПК України, у зв'язку з чим виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою підозрюваного. Обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, приводять слідчого суддю до переконання, що доводи органу досудового розслідування про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 10.10.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, скаргу задовольнити, у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджував, що ризики, відповідно до ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі постановленій судом першої інстанції відсутні.
Зазначив, що повідомлена підозра є необґрунтованою з відсутністю кваліфікуючих обставин вчинення інкримінованого злочину.
Стверджує, що вказані в ухвалі ризики відсутні та не можуть існувати як такі, а свідків в даному кримінальному провадженні немає.
Зазначив, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, працює асистентом вихователя в гімназії та виховує малолітнього сина, має хронічне захворювання у вигляді венозної недостатності та повинна проходити постійне лікування, раніше не судима.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000001025 від 25.09.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України
07.08.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
08.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.09.2025.
02.09.2025 постановою першого заступника Генерального прокурора строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 10.10.2025 включно.
05.09.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2025.
30.09.2025 підозрюваній ОСОБА_8 та її захиснику за дорученням прокурора у кримінальному провадженні повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження.
Прийняте слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінально-процесуального закону.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадження щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що всупереч доводам апеляційної скарги рішення про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою прийнято слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства. При прийнятті вказаного рішення враховано, що матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваної, а також те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до особливо тяжких, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 або довічним позбавлення волі, інкриміновану йому роль у злочинній діяльності, його посаду та пов'язане з нею положення у суспільстві, а також розгалужене коло зв'язків.
При продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також було враховано вік підозрюваної та стан її здоров'я, її майновий та сімейний стан, репутацію, відомості щодо судимостей, а також інші обставини, що характеризують її особу та спосіб життя.
При цьому, слідчим суддею вірно встановлено, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_8 , під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваної, та ту обставину, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_8 .
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на недоведеність підозри та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялись, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 , підозри.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій ч. 2 ст. 111 КК України, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Більш того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому посилання апелянта на те, що описанні у клопотанні діяння не містять всіх елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доводи сторони захисту, що тримання під вартою підозрюваної беззаперечно призводить до погіршення стану її здоров'я, оскільки в умовах слідчого ізолятору немає можливості забезпечити належний догляд, необхідне лікування, медичні процедури тощо, той факт, що вона є матір'ю-одиначкою не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрювана може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Доказів того, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду. При цьому особам, які утримуються під вартою надається медична допомога у встановленому законом порядку.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваної ОСОБА_8 , зауважуючи на наступному.
Згідно ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442Кримінального кодексу України.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, то слідчий суддя мав право не визначити розмір застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 та підозрюваної ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3