Справа № 757/47754/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8077/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_8 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 1689-VII), ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIІI) КК Українив кримінальному провадженні № 62025000000000912 від 04.09.2025,-
Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, погоджене із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження у кримінальному провадженні № 62025000000000912 строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 1689-VII), ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VII) КК України.
Слідчий зазначав, що задля дієвості цього провадження у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , посилаючись на мету і підстави продовження такого запобіжного заходу слідчий просить продовжити в межах граничного терміну, строк тримання останнього під вартою без визначення розміру застави.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000912, у якому 14.11.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIІI) КК України, тобто в державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
13.06.2025 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
11.07.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану;
- ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
15.11.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому цей строк було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою слідчого судді від 11.08.2025 до 09.10.2025.
12.09.2025 підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 62025000000000912.
Як вбачається з матеріалів клопотання міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до підозрюваного ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, вчинених проти основ національної безпеки України, а також проти власності з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, що зумовлено положеннями ч. 6 ст. 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Ухвалою Печерського районного суду від 2 жовтня 2025 року клопотання слідчого задоволено продовжено, строк тримання під вартою до 30.11.2025.
Строк дії ухвали визначити до 30.11.2025.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 01.01.2025 подав апеляційні скарги, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, скаргу задовольнити, у задоволенні клопотання відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що підозра пред'явлена ОСОБА_8 є необґрунтованою.
Підозрюваний є діючий депутат Верховний ради України, запобіжний захід перешкоджає здійснювати його повноваження.
На утримані у ОСОБА_8 перебувають неповнолітні діти.
Вважає, що орган досудового розслідування не довів наявність ризиків передбачених т 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000912, у якому 14.11.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VIІI) КК України, тобто в державній зраді, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
13.06.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
11.07.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а також про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII), тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
- ч. 2 ст. 111 КК України, тобто державній зраді, діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду державній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану;
- ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
15.11.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому цей строк було неодноразово продовжено, востаннє ухвалою слідчого судді від 11.08.2025 до 09.10.2025.
12.09.2025 підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_7 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження № 62025000000000912.
Слідчий суддя зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, вчинених проти основ національної безпеки України, а також проти власності з врахуванням даних про його особу при наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, що зумовлено положеннями ч. 6 ст. 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Прийняте слідчим суддею рішення ґрунтується на фактичних обставинах провадження та на вимогах кримінально-процесуального закону.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадження щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що всупереч доводам апеляційної скарги рішення про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою прийнято слідчим суддею з дотриманням кримінального процесуального законодавства. При прийнятті вказаного рішення враховано, що матеріали справи містять достатньо даних для висновку про продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного, а також те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, віднесеного до особливо тяжких, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 15 або довічним позбавлення волі, інкриміновану йому роль у злочинній діяльності, його посаду та пов'язане з нею положення у суспільстві, а також розгалужене коло зв'язків.
При продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також було враховано вік підозрюваного та стан його здоров'я, його майновий та сімейний стан, репутацію, відомості щодо судимостей, а також інші обставини, що характеризують його особу та спосіб життя.
При цьому, слідчим суддею вірно встановлено, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування до підозрюваної такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_8 , під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи дані про особу підозрюваної, та ту обставину, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.
Посилання апелянта на недоведеність підозри та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялись, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 1689-VII), ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIІI) КК України.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі "Соловей і Зозуля проти України" зазначено, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 , підозри.
Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Більш того, у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів того, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду. При цьому особам, які утримуються під вартою надається медична допомога у встановленому законом порядку.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Крім цього, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_8 , зауважуючи на наступному.
Згідно ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442Кримінального кодексу України.
А тому, враховуючи, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 1689-VII), ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 2617-VIІI) КК України, то слідчий суддя мав право не визначити розмір застави.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4