04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/576/25
адміністративне провадження №П/990/576/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоус О.В., Блажівської Н.Є., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення ВККС від 30 вересня 2025 року № 465/ас-25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Желтобрюх І.Л. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Шишов О.О., Яковенко М.М.
Від судді Блажівської Н.Є. надійшла заява про самовідвід.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, встановлено наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом оскарження в межах заявленого позову є пункт 2 рішення ВККС від 30 вересня 2025 року № 465/ас-25, яким визначено, що за результати проходження кваліфікаційного оцінювання кандидатка на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 708,2 бали.
З огляду на те, що оскаржуваний пункт 2 рішення ВККС прийнято 30 вересня 2025 року. Отже, ця дата і є днем, коли особа дізналася про порушене право, що є датою початку обчислення визначеного статтею 122 КАС України місячного строку звернення до суду. Відповідно останнім днем звернення з позовом до адміністративного суду є 31 жовтня 2025 року.
Проте, до суду з позовною заявою позивачка звернулася лише 03 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У позовній заяві позивачка заявила клопотання, що у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення з таким позовом, то просила поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення від 30 вересня 2025 року Комісією позивачці не надсилалося.
Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За змістом пункту 8 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 №81/зп-16 (далі - Регламент) принцип публічності у роботі Комісії полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань Комісії. Інформація про засідання Комісії, перелік питань, що виносяться для розгляду на засіданні Комісії, результати засідань Комісії розміщуються на веб-сайті Комісії. Учасник засідання не може бути обмеженим у праві на отримання в Комісії інформації про результати розгляду питання стосовно нього.
Відповідно до пункту 107 Регламенту копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Згідно з пунктом 195 Регламенту рішення Комісії за результатами засідань Комісії оприлюднюються на вебсайті Комісії не пізніше п'яти робочих днів після складання їх повного тексту та підписання членами Комісії.
Зі змісту спірного рішення ВККС убачається, що позивачка брала участь в засіданні, яке відбулося 30 вересня 2025 року, отже, вона була обізнана про прийняте Комісією рішення.
При цьому, позовна заява не містить обґрунтування об'єктивних причин неможливості ознайомитися з оскаржуваним рішенням на офіційному вебсайті Комісії.
Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивачка до позовної заяви не додала обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, зважаючи, що позовна заява ОСОБА_1 подана поза межами строку звернення до суду та не містить обґрунтованого клопотання про його поновлення, її слід залишити без руху, надавши позивачці десятиденний строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого позивачка має усунути вказані недоліки шляхом подання до Верховного Суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 266 КАС України, Суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов
М.М. Яковенко