про відкриття касаційного провадження
04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №160/32560/24
адміністративне провадження №К/990/47891/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року
у справі №160/32560/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови,
У грудні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 19 листопада 2024 року №ПС/ДН/32320/0026/НП/СП-ФС, винесену Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці 20 листопада 2025 року звернулося з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначає, що копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року надійшла в електронний кабінет Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» 24 жовтня 2025 року, що підтверджується карткою руху документа.
Таким чином скаржник вважає наведені підстави пропуску строку поважними, оскільки касаційну скаргу подано в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку наведеним відповідачем доводам щодо поважності підстав пропуску строку Судом з'ясовано наступне.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 01 листопада 2025 року, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 20 листопада 2025 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
Відповідно до картки руху документа, електронна копія постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року надійшла в електронний кабінет Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 24 жовтня 2025 року.
Таким чином, пропуск процесуального строку стався у зв'язку з несвоєчасним врученням копії постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, а касаційну скаргу подано скаржником в межах тридцятиденного строку з моменту отримання копії оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеними у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини десятої статті 4, статей 6, 10, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 11 Закону №877-V у системному зв'язку з положеннями статті 259 КЗпП України.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, а саме у ситуації, коли суб'єкт господарювання на власний розсуд визначає обсяг документів, які надаються інспектору праці, посилаючись на право надавати пояснення в необхідному обсязі. Скаржник наполягає, що така інтерпретація судами статті 11 Закону №877-V нівелює імперативні вимоги частини десятої статті 4 цього Закону, якими передбачено право органу контролю вимагати, а суб'єкта - надавати документи, що стосуються предмету перевірки.
Скаржник наголошує, що ненадання повного переліку документів (зокрема щодо нарахування заробітної плати, табелів обліку робочого часу, дозволів на роботи підвищеної небезпеки), які вимагалися інспектором, фактично унеможливило проведення перевірки, що має кваліфікуватися як створення перешкод у діяльності контролюючого органу.
Також скаржник вказує на помилковість висновків судів про вихід інспектора за межі предмету перевірки, оскільки фактична перевірка не відбулася через ненадання документації, а вимога про надання документів є законним інструментом підготовки до аналізу дотримання законодавства, а не перевищенням повноважень. Скаржник зауважує, що оцінка судами змісту звернення фізичної особи, яке стало підставою для перевірки, є втручанням у дискреційні повноваження органу та порушує положення Закону України «Про звернення громадян», оскільки орган зобов'язаний перевірити факти, викладені у зверненні, а не оцінювати їх суб'єктивну достовірність до початку заходу.
Окремо скаржник акцентує на необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо оформлення трудових відносин та проведення перевірок у специфічних умовах «синхронної торгівлі» у двох фізичних осіб-підприємців в одному приміщенні, що має фундаментальне значення для правозастосування.
У касаційній скарзі Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просить Верховний Суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень частини десятої статті 4, статей 6, 10, 11 Закону №877-V, статті 259 КЗпП України та з метою формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Водночас Верховний Суд зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Верховний Суд також враховує, що Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зареєструватися у системі ЄСІКС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Визнати поважними наведені Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №160/32560/24.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №160/32560/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.
3. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/32560/24.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
С.М. Чиркін