04 грудня 2025 року
м. Київ
справа №990/576/25
адміністративне провадження №П/990/576/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоус О.В., Блажівської Н.Є., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №465/ас-25 від 30 вересня 2025 року;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити відповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям особистої компетентності, соціальної компетентності, а також доброчесності і професійної етики з урахуванням висновків, викладених судом;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено персональний склад колегії суддів для розгляду цієї справи Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), судді: Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Шишов О.О., Яковенко М.М.
04 грудня 2025 року, до відкриття провадження у справі, суддя Блажівська Н.Є. подала заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи.
Так, у заяві відзначено, що ОСОБА_2 - рідний брат чоловіка судді Блажівської Н.Є., бере участь у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 №94/зп-23 (зі змінами), як кандидат на посаду судді апеляційного суду із розгляду господарських справ.
Конкурс на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошений рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, є єдиною процедурою, що охоплює всі спеціалізації та проводиться за спільними умовами. В межах реалізації повноважень щодо конкурсу ВККС керується єдиними нормативно-правовими актами та рішеннями, які визначають порядок організації конкурсу, етапи кваліфікаційного оцінювання та кваліфікаційного іспиту, вимоги до кандидатів, зміст і форму іспитів, а також методику оцінювання. А отже, затверджені документи поширюються на всіх кандидатів, незалежно від спеціалізації.
Обґрунтовуючи правові підстави суддя посилається на Бангалорські принципи поведінки суддів, практику ЄСПЛ із зазначених питань щодо застосування об'єктивного критерію безсторонності, відповідно до якого навіть обґрунтовані сумніви стороннього спостерігача можуть бути достатніми для відводу судді.
З огляду на вказане та посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя Блажівська Н.Є. вважає, що не може брати участі у розгляді цієї справи.
Дослідивши матеріали позову, зміст обумовлених публікацій, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке.
Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ)
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполучного Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III)
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Разом з тим, щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Суддя Блажівська Н.Є. не заявляє про обставини, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду нею цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду, неможливість бути відкритим до переконання, чи наперед сформовану думку з питань, що є предметом судового розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду. Суспільний резонанс як такий не є тією обставиною, що виключає участь судді у розгляді будь-якої справи.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Блажівською Н.Є. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета, меж та підстав заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо позивачки, або її необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Блажівської Н.Є. немає.
Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/576/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень у частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська
О.О. Шишов
М.М. Яковенко