04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 380/23165/24
адміністративне провадження № К/990/43318/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Блажівської Н.Є., Яковенко М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (судді: Ніколін В.В., Заверуха О.Б., Матковська З.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2024 № 32979/13-01-07-09.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ГУ ДПС у Львівській області, відмовлено у її задоволенні, а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції ГУ ДПС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження та наголошує на тому, що вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою завадила відсутність бюджетних асигнувань, що унеможливило сплату судового збору.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити в силі, оскільки зазначені відповідачем обставини пропуску строку на повторне подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання ГУ ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки апелянтом не доведено та апеляційним судом не встановлено ґрунтовних обставин, що об'єктивно та непереборно вплинули на вчинення учасником певних процесуальних дій у визначений порядок та протягом розумного строку.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів виходить з такого.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження, прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин, підтверджених належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 25 квітня 2025 року, згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку документа в електронному вигляді через систему «Електронний суд» ГУ ДПС у Львівській області отримало його в той же день.
Вперше апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції ГУ ДПС у Львівській області була подана 23 травня 2025 року, однак в подальшому ухвалою від 29 травня 2025 року була залишена без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Апелянту було запропоновано виправити недоліки апеляційної скарги та у визначений судом строк надати докази сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору на 30 днів після закінчення воєнного стану та повернуто заявнику апеляційну скаргу у зв'язку з неусуненням ним недоліків у строки, встановлені судом.
Вдруге з апеляційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду апеляційної інстанції 27 червня 2025 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ГУ ДПС у Львівській області, відмовлено у її задоволенні, а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Слід зазначити, що відсутність фінансування ГУ ДПС у Львівській області, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинна впливати на обов'язок неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо звернення до суду з апеляційною скаргою, і, як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку такого звернення.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи ГУ ДПС у Львівській області наводило в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 380/23165/24 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді: Н.Є. Блажівська
М.М. Яковенко