Іменем України
04 грудня 2025 року
Київ
справа №280/12167/24
адміністративне провадження №К/990/42531/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 280/12167/24 за позовом Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (головуючий суддя - Дурасова Ю. В., судді: Божко Л. А., Лукманова О. М.),
У грудні 2024 року Приватне підприємство «АГРОМАШТОРГ» (далі - позивач, ПрАТ «АГРОМАШТОРГ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2024 року № 2187308010702 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229218,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 57304,50 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 05 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року, позов задовольнив, податкове повідомлення-рішення визнав протиправним та скасував.
10 березня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ПрАТ «АГРОМАШТОРГ» про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд заяву задовольнив частково, ухвалив додаткове рішення від 20 березня 2025 року, яким стягнув на користь ПрАТ «АГРОМАШТОРГ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04 вересня 2025 року зазначене додаткове рішення суду першої інстанції скасував, а заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення залишив без розгляду.
Судове рішення вмотивоване тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заява подана без дотримання вимог, встановлених процесуальним законом. Так, суд першої інстанції ухвалою від 06 січня 2025 року призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а рішення ухвалене 05 березня 2025 року. Натомість, із заявою позивач звернувся лише 10 березня 2025 року, тобто, після ухвалення рішення. За змістом частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази понесення судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що позивач подав докази про розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Також матеріали справи не містять підтверджень, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Крім того, всупереч вимогам частини третьої статті 143 КАС України позивач не зазначив поважних причин з яких він не надав до закінчення розгляду справи доказів про витрати на правничу допомогу.
Більш того, на думку апеляційного суду, право подати докази понесення витрат після закінчення судових дебатів надано учасникам судового процесу у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Однак, у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ПрАТ «АГРОМАШТОРГ» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що ухвалою від 21 січня 2025 року суд першої інстанції постановив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. До закінчення судових дебатів в судовому засіданні, яке відбулось 05 березня 2025 року, представник позивача зробив відповідну заяву. Таку заяву зафіксовано засобами технічної фіксації судового процесу та відображено у відповідному протоколі судового засідання. На виконання вимог частини третьої статті 143 КАС України докази понесення судових витрат були надані протягом п'яти днів (07 березня 2025 року) після ухвалення судового рішення.
Ухвалою від 30 жовтня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів ПрАТ «АГРОМАШТОРГ».
05 листопада 2025 року від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» подало відзив на касаційну скаргу. ГУ ДПС вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу. З-поміж іншого ГУ ДПС зазначає, що в умовах воєнного стану в Україні фінансові ресурси країни є обмеженими, а ця справа є справою незначної складності, яка не потребує особливих вмінь і навичок під час її супроводження. Крім того, надані докази не містять достатньої конкретизації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Проаналізувавши зміст постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційний суд допустив поверхневий підхід до вирішення спірного у справі питання.
Так, ухвалою від 06 січня 2025 року Запорізький окружний адміністративний суд відкрив провадження у цій справі і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т. 1 а.с. 69). Однак, ухвалою від 21 січня 2025 року суд першої інстанції постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче судове засідання (т. 1 а.с.181).
Відповідно, посилання суду як на підставу для скасування додаткового рішення суду першої інстанції на те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження не відповідають фактичним обставинам цієї справи.
Тим більш, питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 (ухвала від 07 липня 2023 року). Об'єднана палата зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Тобто за змістом висновків, викладених в цій ухвалі Верховного Суду, якщо розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, коли не проводяться судові дебати, то сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду протягом п'яти днів після ухвалення такого рішення.
Відповідно, висновки суду апеляційної інстанції про те, що право подати докази понесення витрат після закінчення судових дебатів надано учасникам судового процесу виключно у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження не відповідають правильному тлумаченню норм права і висновкам Верховного Суду.
Також безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи підтверджень, що до закінчення судових дебатів у справі позивач зробив відповідну заяву про надання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, КАС України не визначає конкретної форми заяви, передбаченої частиною сьомою статті 139 КАС України і частиною третьою статті 143 КАС України, про подання після ухвалення судового рішення доказів на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу адвоката. Це дає підстави для висновку, що така заява може бути як усною, так і письмовою.
В межах конкретно цієї справи, знаходять своє підтвердження доводи скаржника про те, що відповідну заяву представник позивача зробив усно в судовому засіданні, яке відбулось 05 березня 2025 року, під час виступу у судових дебатах. Тобто, така заява зроблена до закінчення судових дебатів, що підтверджується технічним записом судового засідання, зберігання якого забезпечується підсистемою ЄІКС у централізованому файловому сховищі (проміжок часу згідно з протоколом судового засідання: з 14:39:38 до 14:41:12).
Колегія суддів не може не звернути увагу на те, що така процесуальна дія сторони як усна заява, передбачена частиною сьомою статті 139 КАС України і частиною третьою статті 143 КАС України, є істотною, а тому обов'язково мала бути відображена у протоколі судового засідання, чого, однак, зроблено не було. Відсутня інформація про наявність такої заяви і в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, за змістом яких наявність від сторони відповідної заяви про необхідність здійснення розподілу витрат на правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду, спричиняє відкладення вирішення такого питання не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для зазначеного випадку пункт 4 частини шостої статті 246 КАС України встановлює, що у резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Зазначене свідчить про наявність недоліків, допущених судом першої інстанції під час оформлення процесуальних документів, які, однак, не можуть бути підставою для покладення негативних наслідків, пов'язаних з такими недоліками, на сторону, яка дотрималася процесуальних вимог.
Безпосередньо в додатковому рішенні суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що представник позивача до завершення судових дебатів зробив відповідну заяву, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно, суд апеляційної інстанції мав би більш ретельно дослідити це питання, в тому числі використовуючи функціонал ЄСІКС, або ж шляхом проведення судового засідання з метою з'ясування дійсних обставин, пов'язаних із наявність/відсутністю відповідної заяви від позивача.
Щодо висновків суду про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що позивач подав докази про розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що такі також не відповідають дійсності.
Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив рішення по суті позовних вимог 05 березня 2025 року. Як вже зазначалося, до закінчення судових дебатів представник позивача зробив відповідну заяву про застосування вимог частини сьомої статті 139 КАС України, а відповідні докази надіслав через підсистему «Електронний суд» 07 березня 2025 року (т. 1 а.с. 210), що підтверджується відомостями електронної справи, сформованої судом першої інстанції. Зазначену заяву, до якої долучені відповідні докази, суд зареєстрував 10 березня 2025 року, що, однак, не змінює дати її направлення суду першої інстанції.
Водночас, навіть дата 10 березня 2025 року (понеділок), не виходить за межі п'ятиденного строку з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, встановленого для подання відповідних доказів.
Варто звернути увагу й на те, що надані представником докази (акт приймання-передання наданих послуг правничої допомоги, детальний опис наданих послуг, видатковий касовий ордер) датовані 06 і 07 березня 2025 року, а тому позиція апеляційного суду про можливість їх надання до закінчення розгляду справи є необґрунтованою.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що позивач не допустив порушення процедури, встановленої КАС України для вирішення питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, а тому висновки суду апеляційної інстанції про зворотне є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив постанову, яка перешкодила апеляційному перегляду додаткового рішення по суті викладених в ньому висновків, така постанова підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню до цього суду для продовження розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Приватного підприємства «АГРОМАШТОРГ» задовольнити.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року скасувати.
Справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.П. Юрченко