Справа № 308/11216/25
Іменем України
04 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року, постановлену суддею Данко В.Й., в справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 на дії/бездіяльність приватного виконавця Ярошевського Дмитра Андрійовича про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо невжиття заходів та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця Ярошевського Д. А. щодо невжиття заходів та зобов'язання вчинити певні дії.
Свою скаргу обґрунтовувала тим, що на виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д.А. перебувають ВП №60941517 та ВП №66620818 про стягнення з приватного нотаріуса Кузьо Г.В. на користь ОСОБА_3 , який є законним представником ОСОБА_1 , грошових коштів.
Оскільки боржник ігнорував виконання судового рішення щодо повернення грошових коштів, то заявник звернувся із клопотанням 18.05.2025 до приватного виконавця щодо вжиття заходів примусового виконання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2025 у справі №308/8854/25 визнано протиправною бездіяльність приватного виконавця Ярошевського Д.А. щодо ненадання відповіді на клопотання стягуюча від 18.05.2025 та зобов'язано приватного виконавця надати таку відповідь стягувачу.
На виконання такої ухвали, приватний виконавець надав формальну відповідь не вживши жодних заходів. 18.07.2025 стягувач повторно звернувся до приватного виконавця з аналогічним клопотанням, однак у відповіді від 31.07.2025 приватний виконавець не задовольнив дане клопотання стягувача.
Просить суд визнати бездіяльність приватного виконавця Ярошевського Д.А. щодо невжиття наступних заходів протиправною: подання до суду клопотання про тимчасове обмеження виїзду боржника за кордон, виявлення та опису майна боржника за місцем її нотаріальної діяльності, перевірки наявності корпоративних прав у ТОВ «Орбіс Логістик» та виявлення спільного подружнього майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Також просить зобов'язати приватного виконавця Ярошевського Д.А. вжити всі передбачені законом заходи для виконання зазначених дій та постановити окрему ухвалу та направити її до НАЗК і прокуратури Закарпатської області для проведення перевірки можливого подання завідомо недостовірних відомостей у декларації ОСОБА_4 , що може містити ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 повернуто без розгляду.
Суд вказав, що скаржником не вказано відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України повне ім'я, місце проживання чи перебування, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету інших учасників справи, зокрема боржниці - приватного нотаріуса Кузьо Г.В.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на те, що скарга подана щодо бездіяльності приватного виконавця та не стосується боржниці - приватного нотаріуса Кузьо Г.В., у зв'язку з чим стягувач не бачить потреби у її залученні.
Дані боржниці містяться в поданій стягувачем скарзі, а тому суд безпідставно з посиланням на недотриманням положень п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України повернув подану скаргу без розгляду.
Щодо вимоги, яка стосується зазначення наявності чи відсутності в сторін електронного кабінету, то така є неправомірною, що підтверджено Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 у справі №824/131/23.
Суд в даному випадку допустив надмірний формалізм, що порушує право скаржника на доступ до правосуддя. Повернення скарги призведе до того, що повторна подача скарги може бути відхилена з підстав пропуску строку.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , звернулася через підсистему «Електронний суд» до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця Ярошевського Д. А. щодо невжиття заходів та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2025 року задоволено заяву судді Бенца К.К. про самовідвід.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року скаргу подану ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , повернуто без розгляду на підставі ч. 5 ст. 448 ЦПК України, оскільки скаржником не зазначено повне ім'я, місце проживання чи перебування, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету інших учасників справи, зокрема боржниці - приватного нотаріуса Кузьо Г.В., тобто скаргу подано з порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями ч. 1 ст. 74 вищевказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 477 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається саме на органи державної виконавчої служби(державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець встановив обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , зазначає, що скарга подана щодо бездіяльності приватного виконавця та не стосується боржниці - приватного нотаріуса Кузьо Г.В., у зв'язку з чим стягувач не бачить потреби у її залученні.
Дані боржниці містяться в поданій стягувачем скарзі, а тому суд безпідставно з посиланням на недотриманням положень п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України повернув подану скаргу без розгляду.
Однак, така позиція апелянта є хибною з огляду на таке.
Вимоги до поданої скарги на дії чи бездіяльність органу примусового виконання рішень містяться в статті 448 ЦПК України.
Зокрема, частиною першою та другою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Крім цього, скарга, згідно положень ч. 3 ст. 448 ЦПК України, повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Згідно положень частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Боржник є стороною виконавчого провадження, оскільки це та особа, на майно та кошти якої безпосередньо звертає стягнення орган примусового виконання рішень, а тому п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України визначено, що у скарзі повинні зазначатися й відомості інших осіб, яких стосується скарга.
Особою, права та інтереси якої також зачіпаються під час оскарження дій чи бездіяльності приватного виконавця є боржник, оскільки така особа є стороною виконавчого провадження, а тому ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , під час оскарження бездіяльності приватного виконавця Ярошевського Д.А., повинна зазначати боржника - приватного нотаріуса Кузьо Г.В. разом з усіма відомостями, які зазначені у п. 3 ч. 3 ст. 448 ЦПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються незазначення відомостей щодо наявності чи відсутності у осіб зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то слід зазначити наступне.
Згідно абзацу четвертого частини восьмої статті 14 ЦПК України, якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2025 у справі №824/131/23, де суд першої інстанції повернув подану через підсистему «Електронний суд» скаргу без розгляду у зв'язку з не зазначенням відомостей щодо наявності чи відсутності електронного кабінету. Касаційний суд вказав, що особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей.
Апеляційний суд погоджується з даною позицією апелянта, однак підставою для залишення поданої скарги без розгляду, в даному випадку, стало не те, що апелянт не вказав відомості про відсутність чи наявність зареєстрованого електронного кабінету (як самостійна підстава для залишення скарги без розгляду), а взагалі не зазначення приватного нотаріуса Кузьо Г.В. як боржника в справі (та основних відомостей про неї як учасника), а тому дана постанова касаційного суду не є релевантною до ситуації, яка склалася в межах розгляду цієї справи.
Крім цього, скаржник вважає, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було обмежено його в доступі до правосуддя.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначає, що одним з аспектів справедливого судочинства є доступ до суду. Наприклад, у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) суд зазначає: «рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».
З вищенаведеного слідує, що ухвалою суду першої інстанції скаржника не було позбавлено його права на доступ до правосуддя визначений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки дотримання норм ЦПК під час подачі процесуальних документів не є надмірним формалізмом.
Апеляційний суд наголошує, що скаржник не позбавлений можливості повторно звернутися зі скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали причиною залишення скарги без розгляду. Також, пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. Такою підставою може бути апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, тому апеляційний суд керуючись статтею 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року - без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: