03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 909/753/24
провадження № 12-53гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ємця А. А.,
суддів Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргоюзаступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів: Бонк Т. Б. (головуюча), Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі
за позовомзаступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Приватного підприємства «Західспецбудтранс-7»
про визнання недійсним пункту договору та стягнення безпідставно отриманих коштів,
1. У серпні 2024 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони, позивач) до Приватного підприємства «Західспецбудтранс-7» (далі - ПП «Західспецбудтранс-7», Підприємство, відповідач) про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання будівельних робіт від 30.09.2019 № 185 (далі - договір № 185) в частині включення в ціну робіт суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення 6 496 311,74 грн безпідставно отриманих коштів.
2. Позов мотивований тим, що предметом договору № 185 є виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців (гуртожитку) за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування ПДВ згідно з приписами пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тому спірний пункт договору № 185 в частині включення в ціну робіт суми ПДВ підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а сума ПДВ - стягненню згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно сплачені кошти.
3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 06.01.2025 у цій справі позов задовольнив; визнав недійсним пункт 3.1. договору № 185, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, правонаступником якого є Міноборони, та ПП «Західспецбудтранс-7», в частині включення в ціну робіт за договором суми ПДВ; стягнув з Підприємства на користь Міноборони 6 496 311,74 грн безпідставно отриманих коштів.
4. Висновки місцевого господарського суду по суті спору зводяться до того, що:
- норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов'язком, а не правом платника податку;
- суд погодився з позицією прокурора та позивача у справі, що приписи пункту 197.15 статті 197 ПК України, за змістом якого звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, поширюються на діяльність Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, правонаступником якого є Міноборони, що виступає замовником будівництва житла за державні кошти. Отже, виконання робіт на об'єкті «Будівництво гуртожитку № 2, військове містечко № 2, місто Володимир-Волинський Волинської області. Шифр 2/18ж» за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюване на підставі договору № 185, не підлягало оподаткуванню ПДВ. Включення до вартості цього договору відповідної суми ПДВ є необґрунтованим, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства;
- оскільки у пункті 3.1 договору № 185 до ціни договору неправомірно включено суму ПДВ у відповідному розмірі, наявні підстави для визнання недійсним такого положення договору в частині включення до ціни правочину ПДВ;
- сума ПДВ неправомірно включена сторонами до ціни договору, а тому спірну суму коштів належить повернути Міноборони.
5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 17.06.2025 у цій справі скасував рішення суду першої інстанції від 06.01.2025; ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Апеляційний господарський суд виходив з того, що:
- Підприємство, ставши переможцем торгів, уклало договір із Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, форма, істотні умови, в тому числі й пункт про ціну з включенням ПДВ, були передбачені умовами тендерної документації відкритих торгів на закупівлю робіт та проєкт такого договору був запропонований позивачем. Водночас ні умови тендерної документації, ні укладений договір не містять вказівки про те, що об'єкт, виконання робіт на якому є предметом договору, належить до доступного житла чи житла, що будується за державні кошти;
- на момент укладення та виконання сторонами договору № 185 відповідач був зареєстрований як платник ПДВ (зокрема і в укладеному договорі це передбачено, і зазначено ІПН платника ПДВ), ціна договору, виставлення відповідачем рахунків здійснювалось з урахуванням ПДВ. Також у довідках про вартість виконаних будівельних робіт відображено вартість устаткування, меблів, інвентарю, що придбані виконавцем з урахуванням ПДВ;
- прокурор у цій справі звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, який є правонаступником контрагента договору (замовника), який був обізнаний про те, що відповідач у процесі виконання будівельно-монтажних робіт придбав товар / послуги з включенням ПДВ, однак ні прокурор, ні позивач не ставили питання щодо компенсації генпідряднику суми ПДВ, який той сплатив субпідрядникам та постачальникам матеріалів, обладнання;
- доказів звернення відповідача та отримання ним пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 ПК України, матеріали справи не містять, як не містять і доказів утримання відповідачем сплаченої позивачем суми ПДВ;
- згідно з роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013 № 17671/6/99-99-19-04-02-15 застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то: суб'єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми; земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми; будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві;
- за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відповідність відповідача умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з виконання робіт на об'єкті «Будівництво гуртожитку № 2, військове містечко № 2, місто Володимир-Волинський Волинської області. Шифр 2/18ж»;
- взаємовідносини сторін відбувались відповідно до укладеного між сторонами договору, тобто за наявності відповідних правових підстав, а отже, положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
7. У поданій в інтересах держави в особі Міноборони касаційній скарзі прокурор, посилаючись на наявність підстав касаційного оскарження за пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову апеляційного суду від 17.06.2025, а рішення суду першої інстанції від 06.01.2025 залишити в силі.
8. Обґрунтовуючи наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, прокурор у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про уточнення підстав касаційного оскарження) вказав на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 (близька за змістом правова позиція сформульована також у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18), щодо питання застосування статті 1212 ЦК України.
9. У контексті пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України прокурор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України у подібних правовідносинах.
10. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції правильно застосував пункт 197.15 статті 197 ПК України, дійшовши висновку, що саме операції (виконання робіт) з будівництва житла за державні кошти звільняються від оподаткування ПДВ. Тобто для застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України достатньо установлення факту виконання робіт з будівництва житла та їх оплати за рахунок коштів державного бюджету.
11. Натомість суд апеляційної інстанції, як зауважує прокурор, в оскаржуваній постанові дійшов протилежного висновку, вказавши, що саме забудовник, у цьому випадку відповідач, отримує пільгу, передбачену пунктом 197.15 статті 197 ПК України, за умови існування ряду обставин, при цьому покликаючись не на норми законодавства, а на роз'яснення Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013.
12. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) ухвалою від 08.09.2025 відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 28.10.2025 - передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої у частині третій статті 302 ГПК України (далі - ухвала про передачу).
13. Мотивуючи наявність підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначеної частиною третьою статті 302 ГПК України, колегія суддів вказала, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) у своїй постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, де розглядалась вимога Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Миколаївмолодьбуд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 № 0009602201 і № 0009612201, вже викладав висновок щодо питання застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України.
14. Постановою від 20.06.2014 Миколаївський окружний адміністративний суд у вказаній справі позов задовольнив частково, а Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.12.2014 рішення суду першої інстанції скасував та задовольнив позов повністю, визнавши протиправними та скасувавши спірні податкові повідомлення-рішення.
15. Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції.
16. В ухвалі про передачу колегія суддів КГС ВС вказала, що КАС ВС у постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, відхиляючи аргументи податкового органу щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 197.15 статті 197 ПК України, виснував, що застосування податкової пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 ПК України, залежить від виконання певних умов як то: - суб'єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми; - земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми; - будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві. Такий висновок щодо питання застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України Верховний Суд сформував, керуючись роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013 № 17671/6/99-99-19-04-02-15.
17. Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 в адміністративній справі № 814/18/14 зазначив, що за результатами розгляду справи суди не встановили обставин, які б свідчили про відповідність позивача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла.
18. З огляду на викладене колегія суддів КГС ВС вказала на потребу у відступі від висновку КАС ВС, викладеного у постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України. На думку колегії суддів, норма, щодо застосування якої постало питання (пункт 197.15 статті 197 ПК України) є чіткою, зрозумілою та передбачуваною. При цьому вона визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Натомість КАС ВС у постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, сформувавши висновок щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України, фактично доповнив дану норму новими умовами, від виконання яких залежить податкова пільга. При цьому такий висновок Верховного Суду ґрунтується на роз'ясненні державного органу (Міністерства доходів і зборів України), яке відповідно до усталених висновків Верховного Суду не є нормою права і не має юридичного значення, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду.
Велика Палата Верховного Суду не вбачає наявності підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке
19. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, постанову від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвали від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, від 07.05.2025 у справі № 522/1514/21).
21. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, є конкретний висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-який висновок чи правова оцінка фактів, зроблена Судом для обґрунтування мотивувальної частини постанови, яка може варіюватися.
22. Разом з тим наявність висновків в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Так, пріоритетним для вирішення питання про прийняття справи до провадження Великою Палатою Верховного Суду є визначення подібності правовідносин у справі, яка передається, з правовідносинами у справі, в якій наведений правовий висновок щодо питання застосування норми права, від якого колегія суддів (у випадку цієї справи) вважає за необхідне відступити.
23. Поняття «подібні правовідносини» полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Подібність правовідносин у відповідних справах слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий критерій (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
24. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, її ухвали від 09.06.2021 у справі № 523/7609/17, від 13.04.2023 у справі № 211/4347/15-ц).
25. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у практиці дотримується усталеного підходу, за якого вона, щоб гарантувати юридичну визначеність, має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
26. У вказаній адміністративній справі № 814/18/14 предметом розгляду були позовні вимоги товариства до податковогооргану про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 № 0009602201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ і № 0009612201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток.
27. Перевіряючи аргументи відповідача (податкового органу) про заниження позивачем витрат в частині невключення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у податкових деклараціях з податку на прибуток ПДВ з вартості матеріалів, які приймають участь в операціях, звільнених від оподаткування на підставі статті 197 ПК України, КАС ВС звернув увагу на таке:
- згідно з пунктом 197.15 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;
- разом з тим згідно з роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013 № 17671/6/99-99-19-04-02-15 застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то: суб'єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми; земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми; будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві;
- проте за результатами розгляду справи судами не встановлено обставин, які б свідчили про відповідність позивача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла;
- у спірних правовідносинах позивач є виконавцем робіт із будівництва житлового будинку та не є суб'єктом господарювання - платником податку, який має право на застосування пільги, передбаченої підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 та пунктом 197.15 статті 197 ПК України;
- за встановлених обставин висновки відповідача про необхідність зарахування ПДВ, нарахованого позивачем на постачання будівельно-монтажних робіт, до складу собівартості відповідних робіт та відповідно наявність підстав для збільшення розміру оподатковуваного прибутку - є безпідставними.
28. Отже, КАС ВС в адміністративній справі № 814/18/14, вирішуючи питання щодо правомірності / неправомірності податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган визначив платнику податків грошові зобов'язання, здійснив посилання на роз'яснення Міністерства доходів і зборів України від 17.12.2013 № 17671/6/99-99-19-04-02-15, яке стосується оподаткування операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла.
29. Водночас з офіційних джерел інформації вбачається відсутність роз'яснення Міністерства доходів і зборів України за таким номером (№ 17671/6/99-99-19-04-02-15). Так, від дати - 17.12.2013 наявний лист цього Міністерства за № 20121/5/99-99-19-04-02-16 «Щодо обкладення ПДВ операцій з постачання робіт по будівництву доступного житла», який за змістом є аналогічним роз'ясненню № 17671/6/99-99-19-04-02-15, на який покликався апеляційний суд у справі, що розглядається, та КАС ВС у справі № 814/18/14.
30. У вказаному листі від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 йдеться про те, що Міністерство доходів і зборів України на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 43777/1/1-13 розглянуло лист Державної фінансової інспекції України від 30.10.2013 № 06-12/1456 про результати ревізії ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та в межах компетенції повідомило, зокрема:
«… Таким чином, застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену пунктом 197.15 статті 197 Кодексу, мають право лише ті суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи.
При цьому земельні ділянки, на яких здійснюється таке будівництво, мають бути включені до відповідного переліку, а саме: будівництво має відповідати всім перерахованим вище вимогам щодо фінансування, технічних та інших умов, визначених як Законом № 800, так і відповідними нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього Закону.
Інші суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які виконують роботи для забезпечення будівництва доступного житла за договорами субпідряду з виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла, права на використання пільги з оподаткування не мають та надають послуги виконавцям з нарахуванням податку на додану вартість за повною ставкою за загальновстановленими правилами».
31. Закон України № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», про який згадується у листі, прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи.
32. Отже, за змістом листа від 17.12.2013, він (лист) стосується питання обкладення ПДВ операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, тоді як у справі, що розглядається, мова йде про операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти. З пункту 197.15 статті 197 ПК України вбачається, що застосування пільги розповсюджується на два види операцій з постачання будівельно-монтажних робіт - з будівництва доступного житла та житла за державні кошти.
33. Проаналізувавши постанову КАС ВС від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в зазначеній постанові колегія суддів не робила самостійних висновків щодо застосування норм права, зокрема, пункту 197.15 статті 197 ПК України, а лише надала правову оцінку фактичним обставинам, які стосувалися предмета позову, в контексті роз'яснення (листа) Міністерства доходів і зборів Українищодо оподаткування операцій з постачання робіт по будівництву доступного житла. Разом з тим роз'яснення державних органів виконавчої влади (зокрема, листи) носять рекомендаційний характер і не є нормами матеріального права у розумінні ГПК України, правильність застосування судами яких перевіряє Верховний Суд. Звідси згаданий лист Міністерства доходів і зборів України не може вважатися джерелом права в розумінні чинного законодавства (стаття 11 ГПК України), а тому й покликання КАС ВС на це роз'яснення (лист) не може вважатися висновком щодо застосування норми права в аспекті доповнення пункту 197.15 статті 197 ПК України новими умовами, від виконання яких залежить податкова пільга, як зазначила колегія КГС ВС в ухвалі про передачу.
34. При цьому обставини адміністративної справи не є подібними до обставин справи, переданої на розгляд Великої Палати Верховного Суду, враховуючи, що предметом спірного (в частині включення в ціну робіт суми ПДВ) договору № 185 були операції (роботи) з будівництва житла за державні кошти.
35. Враховуючи викладене, постанова від 13.11.2018 в адміністративній справі № 814/18/14 не містить конкретного висновку про те, як саме повинна застосовуватися процитована КАС ВС норма права (пункт 197.15 статті 197 ПК України), та ухвалена у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у господарській справі, яка розглядається, за предметом та підставами позову,змістом позовних вимог і встановленими фактичними обставинами, а також за матеріально-правовим регулюванням, яке обумовлюється характером операції, щодо оподаткування якої вирішується питання.
36. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передача цієї справи на її розгляд на підставі частини третьої статті 302 ГПК України необґрунтована.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
37. Згідно із частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Отож, питання застосування норм матеріального та процесуального права вирішує суд касаційноїінстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.
39. КГС ВС в ухвалі про передачу не виклав проблемного правозастосування, до того ж при вирішенні справ саме у подібних правовідносинах, а також не навів аргументів, чому визначене в ухвалі про передачу правове питання не може бути вирішене самим господарським судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, адже на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передане питання, яке може бути вирішене КГС ВС як належним судом.
40. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку, зокрема, про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
41. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 909/753/24 на її розгляд, тому цю справу разом з касаційною скаргою прокурора слід повернути відповідній колегії КГС ВС для розгляду на підставі приписів частини шостої статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Справу № 909/753/24 разом з касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Ємець
Судді:О. В. БілоконьО. В. Кривенда
О. Л. БулейкоМ. В. Мазур
І. А. ВоробйоваК. М. Пільков
О. А. ГубськаС. О. Погрібний
І. В. ДашутінТ. Г. Стрелець
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. КравченкоН. В. Шевцова