03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 676/3341/20
провадження № 13-90кс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) матеріалів провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_16 , який діє в інтересах ОСОБА_17 , на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, постановлену в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240160000434, за обвинуваченням
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 Кримінального кодексу України (далі - КК), і
встановила:
1. За вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року ОСОБА_17 визнано невинуватою і виправдано за ч. 2 ст. 276 КК у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні цього кримінального правопорушення. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат; цивільний позов залишено без розгляду.
2. Органом досудового розслідування ОСОБА_17 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи в підрозділі Акціонерного товариства «Українська залізниця», будучи черговою по станції Нігин у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, у ніч на 27 травня 2017 року, діючи недбало та легковажно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була та могла їх передбачити, порушила правила безпеки руху транспорту.
3. Зокрема, вона не забезпечила безпеки руху залізничного транспорту на станції Нігин шляхом контролю руху поїздів: не впевнилася, що маневри на стрілках маршруту приймання припинені та колія приймання вільна; не переконалась, що розпорядження, надані машиністу маневрового складу (локомотив ЧМЕ3т № 6926) ОСОБА_18 , були ним правильно сприйняті; додатково не перевірила за показаннями контрольних приладів правильність виконання наданого розпорядження та відкрила вхідний світлофор для пасажирського потягу.
4. Унаслідок цього о 05:56 год 27 травня 2017 року на роз'їзді станційної колії № 2 та головної колії № 1 на станції Нігин відбулось зіткнення пасажирського потягу № 139 з маневровим складом, у результаті якого, 15 осіб отримали тілесні ушкодження, а також було завдано матеріальних збитків на суму 937 111,22 грн.
5. Не погоджуючись із виправдувальним вироком місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив цей вирок скасувати і ухвали новий, за яким визнати ОСОБА_17 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК, та призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.
6. Хмельницький апеляційний суд, здійснивши апеляційний перегляд, дійшов висновку про невмотивованість рішення суду першої інстанції щодо виправдання обвинуваченої. Водночас, встановивши, що на момент апеляційного розгляду ОСОБА_17 померла, цей суд ухвалою від 20 лютого 2024 року, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував виправдувальний вирок і на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження стосовно обвинуваченої у зв'язку з її смертю. Суд також вирішив питання щодо речових доказів і судових витрат, а цивільний позов залишив без розгляду.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому ж суді.
8. Суть його доводів зводиться до того, що апеляційний суд, продовживши здійснення кримінального провадження стосовно померлої особи без мети її реабілітації, порушив фундаментальні засади, неправомірно визнав ОСОБА_17 винуватою і скасував виправдувальний вирок. На думку захисника, під час апеляційного перегляду було порушено положення: ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статей 20 - 22, 26, 87, 94, 284, 323, 401, 403, 404, 417, 421 КПК, а постановлена ухвала не відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
9. Ухвалою від 30 жовтня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів) передала кримінальне провадження стосовно ОСОБА_17 на розгляд Великої Палати з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 434-1 КПК, оскільки, на переконання колегії суддів, у цій справі наявна проблема, яка зачіпає фундаментальні права та свободи людини, носить виключний характер і її вирішення є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
10. Мотивуючи прийняте рішення, колегія суддів зазначила, що в цьому провадженні в порядку касаційного перегляду постало питання щодо правильність застосування норм процесуального права при здійсненні апеляційного перегляду виправдувального вироку без мети реабілітації померлої особи; чи допустиме розширене тлумачення (не на користь такої особи) положень ст. 417 КПК, згідно з якими суд апеляційної інстанції, встановивши передбачені ст 284 цього Кодексу обставини, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
11. Колегія суддів зауважила, що питання застосування норм процесуального права у випадку смерті особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження було предметом вирішення об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об'єднана палата), яка сформувала два висновки.
12. Так, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 761/33482/16-к (провадження № 51-4744кмо18), об'єднана палата констатувала, що кримінальне переслідування померлої особи виключно заради формального визнання її винуватою не має практичного сенсу за винятком забезпечення мети її реабілітації, і виснувала:
«у випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадів, якщо воно, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК, є необхідним для реабілітації померлого».
13. Натомість у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21), посилаючись на гарантоване у ст. 24 КПК право кожного оскаржити рішення, яке стосується його прав, свобод та законних інтересів, відсутність у гл. 31 цього Кодексу процедури на випадок смерті виправданого обвинуваченого та винятків щодо меж апеляційного перегляду й змісту рішення суду апеляційної інстанції, об'єднана палата зазначила, що цей суд повинен був у загальному порядку розглянути доводи прокурора про незаконність виправдання померлої особи. Водночас об'єднаною палатою зауважено про неприпустимість існування в закритому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальному провадженні нескасованого судового рішення (виправдувального вироку). За результатом розгляду сформульовано наступний висновок:
«після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг і постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 цього Кодексу з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК».
14. На переконання колегії суддів, окреслений підхід не узгоджується з доктриною кримінального процесу. На її думку, з огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК про можливість здійснення кримінального провадження щодо померлої особи виключно з метою реабілітації, особливості апеляційного перегляду виправдувальних вироків, а також - на заборону скасування такого рішення за точним змістом ст. 417 цього Кодексу, належною правовою процедурою в конкретній ситуації є закриття апеляційного провадження шляхом застосування аналогії процесу - подібно до того, як діє апеляційний суд у разі анулювання апеляційного приводу (ст. 403 КПК). Зазначений підхід застосувала й об'єднана палата у своєму першому висновку у справі № 761/33482/16-к (провадження № 51-4744кмо18), вказавши на неприпустимість здійснення касаційного провадження щодо померлого, крім як із метою його реабілітації, та виснувавши про доцільність закриття касаційного провадження.
15. На думку колегії суддів, за протилежного тлумачення процесуальних норм виникає парадокс: держава відмовляється переслідувати померлу особу, визнану винуватою судом першої інстанції (незалежно від мотивів оскарження обвинувального вироку), однак продовжує переслідувати померлу особу, котру місцевий суд визнав невинуватою.
16. До того ж застосування другого висновку висновку у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21) шляхом ревізування апеляційним судом рішення про невинуватість померлої особи неминуче призведе до порушення приписів ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 405, п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК, які встановлюють додаткові процесуальні гарантії для обвинувачених, погіршення становища яких домагається протилежна сторона. Крім того, у вищевказаній справі об'єднана палата не надала відповіді, яким чином повноваження апеляційного суду за ч. 1 ст. 407 КПК- залишити вирок без змін (п. 1), змінити вирок (п. 2), скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (п. 6) - корелюються із її висновком про обов'язок суду закрити кримінальне провадження щодо померлого на підставі статей 284, 417 цього Кодексу. Також колегія суддів, вважає сумнівною тезу об'єднаної палати про неприпустимість існування в закритому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК провадженні нескасованого виправдувального вироку.
17. Колегія суддів звертає увагу, що навіть у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21), яка була предметом перегляду об'єднаної палати, після її висновку, апеляційний суд здійснюючи черговий апеляційний перегляд не скасовував виправдувальний вирок, пославшись на положення ст. 417 КПК, за якими такий вирок не може бути скасований у зв'язку зі смертю особи, яку виправдали. Прокурор просив переглянути й цю ухвалу, проте суд касаційної інстанції 24 лютого 2025 року повернув касаційну скаргу у зв'язку з неусуненням недоліків її змісту.
18. Крім того, колегія суддів відмічає, що колізії у правозастосуванні виникають і в інших справах, адже раніше суд касаційної інстанції дотримувався інакшої позиції, вбачаючи правомірним закриття кримінального провадження без скасування виправдувального вироку (ухвали від 03 березня 2020 року в справі № 264/6533/17, від 09 березня 2021 року в справі № 761/33490/14-к, від 08 листопада 2021 року в справі № 761/36227/17, постанови від 13 листопада 2018 року в справі №521/6766/15-к, від 01 березня 2023 року в справі № 759/11932/18) та неприпустимість протилежного рішення щодо померлої особи, виправданої судом першої інстанції (постанова від 30 серпня 2022 року в справі № 710/466/16-к, ухвали від 04 жовтня 2018 року у справі № 449/1267/13-к, від 27 лютого 2020 року в справі № 179/2482/18, від 03 березня 2020 року в справі № 264/6533/17, від 16 лютого 2021 року в справі № 761/3820/18, від 05 березня 2021 року в справі № 761/32183/17, від 09 березня 2021 року в справі № 761/33490/14-к, від 22 березня 2021 року в справі № 461/9197/14, від 08 листопада 2021 року в справі № 761/36227/17, від 09 грудня 2021 року в справі № 554/1848/19 ).
19. Також колегія суддів, зазначає і про наявність у судовій практиці випадків залишення апеляційним судом виправдувального вироку щодо померлої особи без змін.
20. Так у справі № 569/12727/13-к після скасування Верховним Судом попередньої ухвали про закриття кримінального провадження через невиконання вказівок про перегляд виправдувального вироку щодо померлого в загальному порядку, при новому розгляді суд апеляційної інстанції 15 травня 2025 року, визнавши необґрунтованими апеляційні вимоги прокурора, залишив вирок виправдувальний вирок без змін.
21. Аналогічні рішення апеляційного суду, в яких доводи прокурора було відхилено й визнано законним виправдувальний вирок щодо померлої особи без закриття кримінального провадження (№ 359/7790/20, 415/6909/17, 569/1916/16-к) залишались Верховним Судом без змін. При цьому справа № 359/7790/20 доводить, що конструкція висновку об'єднаної палати сприймається неоднозначно, оскільки Касаційний кримінальний суд визнав його нерелевантним ситуації, де оскаржений в апеляційному порядку виправдувальний вирок було ухвалено вже після смерті обвинуваченого на вимогу родичів про його реабілітацію (постанова від 25 квітня 2024 року). Натомість інша колегія суддів в аналогічній ситуації в справі № 569/12727/13-к так не вважала.
22. Далі колегія судді вказує, що у справі № 362/6914/17 касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, якою було визнано обґрунтованим виправдання померлої особи, скасовано виправдувальний вирок і закрито кримінальне провадження, - через суперечність між мотивувальною й резолютивною частинами рішення (за наслідками нового розгляду 06 лютого 2025 року апеляційний суд, задовольнивши частково скаргу прокурора, скасував вирок, перекваліфікував дії померлого (11 червня 2023 року) з ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 на ст. 124 КК і закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК). Водночас у справі № 756/5026/19, де виправдувальний вирок було залишено без змін, Верховний Суд ухвалив виключити з резолютивної частини ухвали рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки вона не є реабілітуючою.
23. Подібні суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами ухвал апеляційних судів констатовано і в справах, де виправдувальний вирок не ревізувався, при цьому кримінальне провадження закривалося у зв'язку зі смертю обвинуваченого (наприклад, № 664/2618/20, №654/1990/15-к, №133/1407/19).
24. Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що висновок об'єднаної палати у справі № 710/466/16-к (провадження № 51-6068кмо21) попри приписи п. 5 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК про обов'язок суду закрити кримінальне провадження в разі смерті обвинуваченого, замість цього спонукає апеляційний суд продовжувати здійснювати провадження щодо померлого з іншою метою, ніж передбачена цією нормою, більш того допускає погіршення становища виправданої особи, право якої на справедливий розгляд об'єктивно не може бути додержано, і встановлює перевагу інтересів сторони обвинувачення довести свою позицію над інтересами правосуддя виконати завдання, визначені у ст. 2 КПК.
25. Також вважає, що через недостатнє законодавче врегулювання процедури апеляційного перегляду положення ст. 417 КПК не враховують ситуацію, коли одна з передбачених ст. 284 цього Кодексу обставин виникає у справі, де оскаржується виправдувальний вирок. Тому способом уникнення наявності двох остаточних судових рішень - виправдувального вироку та ухвали про закриття кримінального провадження - частина науковців та практиків убачає в постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження, що поділяє і колегія суддів.
Позиція Великої Палати
26. За змістом положень ч. 5 ст. 434-1 КПК підставою для передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати є обґрунтований висновок суду, який розглядає справу в касаційному порядку, про те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
27. Перевіривши обґрунтування наявності виключної правової проблеми, Велика Палата доходить висновку, що кримінальне провадження підлягає прийняттю до її розгляду.
28. Велика Палата вважає, що в ухвалі колегії суддів належним чином обґрунтовано існування виключної правової проблеми, зокрема і за кількісним, і за якісним критеріями, суть яких полягає в тому, що порушене правове питання виникає не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості кримінальних проваджень, які вже наявні або можуть виникнути (кількісний критерій), та у несталості і суперечливості судової практики і доктринальних підходів щодо застосування відповідних норм процесуального права (якісний критерій).
29. Колегія суддів також продемонструвала, що розв'язання окресленої правової проблеми на рівні Касаційного кримінального суду та його об'єднаної палати не усунуло її. Навіть після постановлення другого рішення об'єднаної палати, суди продовжують по-різному тлумачити порядок апеляційного перегляду виправдувальних вироків щодо померлих осіб без їх мети реабілітації. Наявність суперечливих підходів: від закриття кримінального (апеляційного) провадження з/без скасування виправдувального вироку, з чи без його апеляційного перегляду й до залишення такого вироку без змін, свідчить, що сформульований об'єднаною палатою висновок не усунув правову невизначеність і не досяг своєї мети щодо забезпечення стабільності та передбачуваності судової практики.
30. Велика Палата зауважує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо подібних правовідносин.
31. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому. Ухвалення протилежних та суперечливих судових рішень, особливо Верховним Судом, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції.
32. З огляду на викладене, для забезпечення розвитку права, формування єдиної правозастосовчої практики та розумної передбачуваності судових рішень існує очевидна необхідність вироблення узгодженого підходу щодо застосування положень п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК та ст. 417 цього Кодексу у випадках апеляційного перегляду виправдувального вироку без мети реабілітації померлої особи.
33. Керуючись статтями 434-1, 434-2, 441 КПК, Велика Палата
ухвалила:
Прийняти до розгляду кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_16 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_17 .
Призначити кримінальне провадження до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 25 березня 2026 року о 10 годині у приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
Копії ухвали надіслати учасникам судового провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
СуддіОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_19 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15