26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 642/3290/23
провадження № 61-9686св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Маміної О. В., Тичкової О. Ю., Мальованого Ю. М. від 24 червня 2025 року,-
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатною свою тітку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над нею опіку та призначити його опікуном недієздатної.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 наголошував, що є рідним племінником ОСОБА_3 , з якою проживає однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 протягом тривалого часу.
Згідно копії паспортів заявника та ОСОБА_3 убачається, що вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Своєї сім'ї ОСОБА_3 не має.
З висновку судово-психіатричного експерта № 690 від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_3 виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості. ОСОБА_3 відповідно до свого психічна стану не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки - залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 з огляду на вимоги статей 3, 9 СК України, положення ЦК України не є членом сім'ї чи близьким родичем ОСОБА_3 , тому не може виступати заявником у такій категорії справ окремого провадження, а саме про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Десятерик В. В. - задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки ОСОБА_3 мешкає разом із своєю сестрою ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_1 , інших родичів не має, то висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не можна вважати членом сім'ї ОСОБА_3 є передчасним.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
24 липня 2025 року засобами поштового зв'язку представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради - Міняйлова О. М. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не урахував висновків щодо застосування статті 296 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 459/1313/24 та від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21, чим порушив норми процесуального права
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
29 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Десятерик В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Зазначає про те, що ОСОБА_1 надав докази того, що він є не просто племінником, а є членом сім'ї ОСОБА_3 .
Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права та обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Заявник ОСОБА_1 проживає з самого народження разом зі своєю тіткою ОСОБА_3 . Вони мають спільний побут, господарство, спільний бюджет.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 642/3290/23 з Холодногірського районного суду м. Харкова.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_3 є інвалідом 1-ї групи з дитинства безстроково у зв'язку із психічним захворюванням.
Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова від 14 січня 1997 року піклувальником над ОСОБА_3 призначено її сестру ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_3
ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 наголошував, що є рідним племінником ОСОБА_3 , з якою проживає однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 протягом тривалого часу.
Згідно копії паспортів заявника та ОСОБА_3 убачається, що вони зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Своєї сім'ї ОСОБА_3 не має.
З висновку судово-психіатричного експерта № 690 від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_3 виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості. ОСОБА_3 відповідно до свого психічна стану не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Згідно із статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно виписки із акту огляду МСЕК, ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, непрацездатна, потребує стороннього догляду.
ОСОБА_3 зареєстрована та мешкає разом із ОСОБА_2 (сестра) та ОСОБА_1 (племінник) за адресою: АДРЕСА_1 .
Інших родичів, крім сестри ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не має.
Залишаючи без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не є членом сім'ї ОСОБА_3 , яку він просив визнати недієздатною та встановити над нею опіку, тому він не може подавати таку заяву.
Оскільки законом визначено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, та з врахуванням того, що заявник є близьким родичем, який і проживає разом з особою, яку він просить визнати недієздатною, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що заявник не має права на звернення із такою заявою до суду.
Дійшовши висновку про відсутність у заявника права на подачу зазначеної заяви, суд першої інстанції прийняв процесуальне рішення про залишення її без розгляду.
У справах окремого провадження, суд може залишити заяву без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
Суд першої інстанції фактично застосував пункт 1 частини першої статі 257 ЦПК України та дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може виступати заявником у цій справі окремого провадження, оскільки не має цивільної процесуальної дієздатності, при цьому не врахував, що статтею 257 ЦПК України передбачені підстави для залишення позову без розгляду, а відсутність сімейного зв'язку заявника з особою, яку він просить визнати недієздатною, не є підставою для висновку про відсутність у заявника цивільної процесуальної дієздатності та, відповідно, для залишення такої заяви без розгляду.
За таких обставин, апеляційний суд, установивши, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, обґрунтовано скасував її та передав справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов