27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 355/1213/22
провадження № 61-5362св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Баришівська районна державна нотаріальна контора
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаповал Оленою Володимирівною, на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила усунути відповідачів від права на спадкування за законом на все нерухоме, рухоме майно задеклароване в спадковій справі № 94/2022, відкритій державним нотаріусом Баришівської районної нотаріальної контори Малиновською Н. В. після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 2008 року до 20 травня 2022 року (до моменту примусового виселення її відповідачами) проживалав частині будинку АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала останньому на підставі мирової угоди від 27 березня 2007 року, затвердженої ухвалою Баришівського районного суду Київської області при поділі майна з колишньою дружиною ОСОБА_6 .
Також після смерті спадкодавця до спадкової маси увійшли земельні ділянки згідно кадастрового обліку.
Вказувала, що за час проживання з ОСОБА_5 вона використовувала власні кошти на облаштування будинку, зокрема на ремонт жилих приміщень, підведення комунікацій (газ, вода, електроенергія), добудову житлової площі, допоміжних споруд, поліпшення умов у побуті, надаівлв допомогу з лікування чоловіка. Жодної допомоги своєму батькові ОСОБА_5 відповідачі не надавали, а лише постійно демонстрували зневагу у відносинах.
Вона (позивачка) є спадкоємцем першої черги, протягом не менше як одного року до часу відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю, має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їй в натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Після смерті чоловіка вона успадкувала 1/2 всього спадкового майна, яке є сумісною спільною власністю подружжя, а також має право на частку спадщини, на яку претендують відповідачі.
Крім того, зазначада, що ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 з 2007 року не проживали у будинку, який належав їх батьку ОСОБА_5 , а також не надавали жодної допомоги батькові, а після його смерті фактично самоправно захопили спадкове майно (житловий будинок).
Між тим за життя спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги та піклування від дітей як особа, яка страждала тяжким захворюванням, тривалий час перебував у лікувальних закладах, переніс хірургічні операції та був безпорадним. Відповідачі не цікавилися його станом здоров'я та не відвідували в лікувальних закладах.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року позов задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від права на спадкування на все нерухоме, рухоме майно задеклароване в спадковій справі 94/2022 відкритої державним нотаріусом Малиновською Н. В. Баришівської районної державної нотаріальної контори, за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем того, що відповідачі умисно ухилялась від надання допомоги своєму батьку ОСОБА_5 , який, перебуваючи у безпорадному стані, потребував такої допомоги від них, тобто допустили бездіяльність, що є підставою для застосування до спірних відносин частини п'ятої статті 1224 ЦК України та усунення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що позивач не довела факт ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки останніх (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), а також перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідачів, які входять до сукупності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповал О. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верхового Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16, від 25 березня 2029 року у справі № 766/810/17, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 19 червня 2019 року у справі 491/1111/15, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, від 21 березня 2028 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15, від 29 червня 2021 року у справі № 386/967/18, від 03 квітня 2025 року у справі № 908/2948/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні докази придбання необхідних батькові препаратів дочками, натомість є докази піклування і придбання препаратів позивачем. Свідками підтверджено, що все господарство і піклування про хворого покладено було на позивача. Наявні у спадкодавця діагнози свідчать про необхідність щоденного медичного догляду, вартісного лікування, необхідності сторонньої допомоги ОСОБА_5 , що не було враховано судом апеляційної інстанції, як і не враховано той факт, що ОСОБА_5 дочки не допомагали, ліки не придбавали і відповідного догляду за ним не здійснювали, хоча мали таку можливість.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Баришівського районного суду Київської області цивільну справу № 355/1213/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування.
Матеріали справи № 355/1213/22 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 27 квітня 2021 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачі у справі є дітьми ОСОБА_5 від попереднього шлюбу.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, Баришівська районна державна нотаріальна контора завела спадкова справу № 94/2022.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 26 травня 2022 року в будинку АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований, але проживає без реєстрації ОСОБА_1 , яка, за її словами, проживала за цією адресою з чоловіком ОСОБА_5 із 2008 року.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій виписок з історії хвороби ОСОБА_5 :
проходив лікування у відділені ВЛ № 1 станції Дарниця з 10 жовтня 2011 року до 21 жовтня 2011 року;
проходив лікування в стаціонарі в Київській міській клінічної лікарні № 6 у період із 21 січня 2017 року до 31 січня 2017 року з діагнозом: сечокам'яна хвороба, камінь правого сечоводу, гострий гнійний пієлонефрит праворуч;
з 13 лютого 2017 року до 20 лютого 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: сечокам'яна хвороба, конкремент середньої третини правого сечоводу, хронічний калькульозний пієлонефрит праворуч в стадії латентної течії, цукровий діабет 2 типу середнього ступеня тяжкості, стан субкомпенсації;
знаходився на стаціонарному лікуванні з 01 жовтня 2017 року до 12 жовтня 2017 року. Повний діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз; атерослероз аорти та вінцевих артерій; гіпертонічна хвороба 2 ступені;
знаходився на стаціонарному лікуванні з 24 травня 2021 року до 04 червня 2021 року. Повний діагноз: стенокардія напруги 111ФК; дифузний та постінфарктний кардіосклероз; фібриляція передсердь, перманентна; гіпертонічна хвороба 111 ст. 3; цукровий діабет тип 2; дисциркулярторна (гіпертопічна, діабетична) енцефалопатія 11-111.
Згідно копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області ОСОБА_5 отримував пенсію, яка з лютого 2018 року до травня 2022 року склала 170 554,34 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верхового Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16, від 25 березня 2029 року у справі № 766/810/17, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 19 червня 2019 року у справі 491/1111/15, від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18, від 21 березня 2028 року у справі № 337/6000/15, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15, від 29 червня 2021 року у справі № 386/967/18, від 03 квітня 2025 року у справі № 908/2948/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У частині п'ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що надані позивачкою докази, зокрема медичні документи стосовно стану здоров'я спадкодавця, безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця.
Встановивши, що позивачка не довела перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідачів, ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки відповідачів (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), що входить до сукупності обставин передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті їх батька ОСОБА_5 .
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Надані позивачем докази не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останнього самостійно здійснювати догляд за собою і задовольняти побутові потреби. Перебування спадкодавця певний час у медичному закладі на стаціонарному лікуванні та необхідність лікування достовірно не свідчать про його безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаповал Оленою Володимирівною, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун