27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 591/8128/21
провадження № 61-5286св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сумська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Турченко Сергієм Петровичем, на постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О. Рунова В. Ю. та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у складі колегії суддів: Собини О. І.,Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщинана належне йому за життя майно.
Він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та дізнався, що ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_4 перебував у шлюбі з 08 травня 2015 року, також подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті останнього, як його дружина.
Вважає, що відповідачка має бути усунута від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки обставини, за яких настала його смерть, у сукупності з іншими подіями, які передували його смерті, дають підстави вважати, що до смерті ОСОБА_4 безпосередньо причетна ОСОБА_3 , у зв'язку з чим сестра померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подавала заяву про вчинення злочину до Сумського відділу поліції(м. Суми) Головного управління Національної поліції вСумській області. За цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено інформацію № 120116200440000200 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 136 КК України (ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані) проте у подальшому кримінальне провадження за вказаним фактом було закрито.
Під час досудового слідства було з'ясовано, що відповідачка протягом трьох днів не викликала чоловіку, який отримав інфаркт головного мозку та у зв'язку з цим опинився в безпорадному стані, швидку допомогу, що і призвело до його смерті через сім днів після госпіталізації. ОСОБА_3 , як дружина ОСОБА_4 , мала турбуватися про здоров'я останньогота відразу після виявлення хвороби, яка мала очевидно виражені ознаки, зобов'язана була викликати йому швидку допомогу, проте, цього не зробила.
Вважає, що факт залишення ОСОБА_4 без допомоги та невжиття відповідачкою жодних заходів до спроб його порятунку шляхом виклику швидкої допомоги, є підставою для усунення її від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Посилаючись на наведене, просив усунути ОСОБА_3 від права на спадкуванняза законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2023 року залучено до участі у цій справі ОСОБА_2 , як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2024 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_3 від права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа у спадковому реєстрі № 58191638, номер у нотаріуса 376/2015) .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем того, що відповідачка умисно ухилилась від надання допомоги своєму чоловікові ОСОБА_4 , який, перебуваючи у безпорадному стані, потребував такої допомоги від неї, тобто допустила бездіяльність, що є підставою для застосування частини п'ятої статті 1224 ЦК України та усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст оскаржуваних постанов апеляційного суду
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 березня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 червня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що позивач не довів факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки останньої (зокрема, відмови від надання допомоги чоловіку), а також перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідача, які входять до сукупності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України.
Додатковою поставною Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив із того, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 500,00 грн відповідають ступеню складності справи, часу, витраченому адвокатом на складання апеляційної скарги та на участь представника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
23 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко С. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 , від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 02 липня 2018 року у справі № 592/2246/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 359/9293/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
15 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко С. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року, в якій просив її скасувати.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що апеляційний суд здійснив вибіркову оцінку наявних у справі письмових доказів, не надав оцінки показам свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не надав оцінки поясненням самого ОСОБА_4 , викладеним у висновку судово-медичної експертизи, з приводу того, що його стан погіршився вже 20 жовтня 2015 року.
Додаткову постанову суду апеляційної інстанції вважає незаконною та необґрунтованою.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - адвокат Бровко Р. М. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 29 травня та 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу № 591/8128/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Сумська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадщину.
Матеріали справи № 591/8128/21 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 . Заповіт на випадок своєї смерті ОСОБА_4 не залишив.
11 листопада 2015 року Третя Сумська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відповідно до якої із заявами про прийняття спадщини зверталися дружина померлого - ОСОБА_3 , сестра - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , який зазначив себе онуком померлого.
Згідно висновку експерта № 35/2017, складеного 12 червня 2017 року на підставі наданих матеріалів кримінального провадження № 12016200440000200 (протоколів допитів), даних медичної документації (медичної карти амбулаторного хворого КУ ЦНМСД № 3, медичної карти стаціонарного хворого № 8322 КУ СМКЛ № 1, протоколу патолого-анатомічного дослідження № 354), відповідаючи на задані запитання, комісія дійшла до висновку: смерть ОСОБА_4 , 1938 року народження настала внаслідок інфаркту головного мозку в лівій гемісфері на фоні атеросклерозу судин головного мозку, який ускладнився набряком головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті; у ОСОБА_4 розвиток інфаркту головного мозку зумовлений наявністю хронічної патології судин головного мозку - церебральним атеросклерозом та артеріальною гіпертонією. Захворювання мало прогресуючий важкий перебіг; на виникнення інфаркту мозку та його перебіг мали вплив церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет та ішемічна хвороба серця; при інфаркту головного мозку процес розвивається доволі швидко, оскільки нервова тканина дуже чутлива до нестачі постачання її кров'ю, киснем та іншими необхідними речовинами, відповідно, чим скоріше буде розпочате лікування в умовах стаціонару, тим більше шансів на сприятливий перебіг захворювання. Безумовно, звернення за медичною допомогою на другий день після початку захворювання, вплинуло на його перебіг. Однак, з урахуванням вираженої супутньої патології у хворого - церебрального атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, ішемічної хвороби серця, категорично вказати про можливість уникнути смерті ОСОБА_4 при своєчасному наданні медичної допомоги в умовах стаціонару, неможливо.
28 грудня 2015 року адвокат Турченко С. П. в інтересах ОСОБА_5 подав до прокуратури м. Суми заяву про відкриття кримінального провадження та проведення перевірки, в якій просив відкрити кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести перевірку щодо можливої причетності ОСОБА_3 до спричинення смерті ОСОБА_4 з корисливих мотивів. 14 січня 2016 року за вказаною заявою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження № 12016200440000200 та в подальшому провадження у цьому кримінальному провадженні було закрито.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2016 року у справі № 591/1860/16-ц, яке набуло чинності, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шлюбу недійсним із підстав його фіктивності.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 липня 2018 року, яке набуло чинності, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Ковпаківського районного у м. Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування (анулювання) актового запису про шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт, за змістом якого на належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , призначила спадкоємцем ОСОБА_7 , а на все інше її майно, що буде належати їй на праві власності на день смерті, призначила спадкоємцем ОСОБА_1 .
31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , звернувся її онук ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржених судових рішень заявник зазначає:
неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15, від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 , від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 706/445/20, від 02 липня 2018 року у справі № 592/2246/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 359/9293/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У частині п'ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 4 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від: 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 4 березня 2019 року в справі № 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, при розгляді такої справи суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Встановивши, що позивач не довів перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідача, а також ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки відповідача (зокрема, відмови від надання допомоги чоловіку), що входить до сукупності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на зазначених нормах матеріального права, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведено посилання на постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції також дослідив всі наявні у справі докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив норми права, які підлягали застосуванню, і дійшов обґрунтованих висновків.
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд правильно виходив із того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною та розумною, з огляду на обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду правильними.
Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційних скарг не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 , подані адвокатом Турченко Сергієм Петровичем, залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 25 березня 2025 року та додаткову постанову Сумського апеляційного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун