27 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 523/18743/21
провадження № 61-9985св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Риженком Денисом Олеговичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила визнати недієздатною її дочку - ОСОБА_2 , встановити на нею опіку та призначити її опікуном останньої.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ї дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічне захворювання, внаслідок якого не може розуміти значення своїх дій та ними керувати.
Визнання дочки недієздатною потрібно їй для оформлення опіки над нею.
Посилаючись на наведене, просила заяву задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявником наявності у ОСОБА_2 на теперішній час стійкого психічного захворювання, внаслідок якого вона нездатна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Риженко Д. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 753/18618/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви.
Заявник зазначає, що у випадку не можливості провести судову експертизу за матеріалами справи експерт мав повідомити суд про таку не можливість.
Проте листом від 18 грудня 2024 року експертна установа запросила явку ОСОБА_2 , а згодом 02 січня 2025 року повернула справу у зв'язку з неявкою вказаної особи. Таким чином судова психіатрична експертиза не була проведена не через неможливість її виконання за матеріалами справи з медичною документацію, а через нібито ухилення сторони від її виконання, незважаючи на те, що судом ставилось питання проведення експертизи саме за матеріалами справи. Отже апеляційний суд штучно створив умови для безпідставного визнання наявності обставини ухилення заявника від виконання вимоги експертної установи, встановивши неможливість доставлення ОСОБА_2 до експертної установи при винесенні ухвали про призначення експертизи.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Суворовського районного суду м. Одеса цивільну справу № 523/18743/21 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення та призначення опікуна.
Матеріали справи № 523/18743/21 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання довічно.
Відповідно до довідки КНП «Одеський психіатричний диспансер» 10 липня 2020 року ОСОБА_2 був поставлений діагноз «F.20. Декомпенсація дефекту, агресивна поведінка».
Згідно з інформацією з пенсійної справи Суворовського відділення Пенсійного фонду України міста Одеси ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, причина - друга група, загальне захворювання. Період встановлення інвалідності - з 20 квітня 2000 року довічно.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 753/18618/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32 Конституції України).
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
У відповідних положеннях підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.
Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-384цс16 викладено правову позицію про те, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.
Відповідно до положень статті 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
За положеннями частини шостої статті 300 ЦПК України визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, ОСОБА_1 указувала, що ї дочка страждає психічним розладом, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суди встановили, що обставина, яка підлягає встановленню у цій справі, є наявність у ОСОБА_2 психічного розладу та усвідомлення значення своїх дій і неможливість керування ними. Зазначена обставина встановлюється судом на підставі висновку судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року за клопотанням заявниці була призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради.
01 березня 2022 року матеріали цивільної справи повернуто до Суворовського районного суду м. Одеси без виконання ухвали суду від 10 листопада 2021 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2022 року за клопотанням заявниці ОСОБА_2 було примусово направлено до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради.
17 січня 2023 року матеріали цивільної справи повернуто до суду без виконання ухвал суду про призначення експертизи та про примусове направлення фізичної особи до експертної установи, у зв'язку з припиненням роботи кабінету амбулаторних судово-психіатричних експертиз КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради.
14 травня 2024 року ухвалою Одеського апеляційного суду за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Трояна О. С. призначено у справі судово-психіатричну експертизу на підставі медичної документації, яка є в матеріалах цивільної справи №523/18743/21. Проведення експертизи доручено Одеській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України».
18 грудня 2024 року від Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» надійшов лист, в якому повідомлено про необхідність забезпечення 24 грудня 2024 року на 10:30 год.
Копія листа 19 грудня 2024 року направлена заявниці та її представникові для відома та виконання на їх електронні адреси.
Згідно з довідками Одеського апеляційного суду про доставку електронної відправки вкладення документи доставлені одержувачам: ОСОБА_1 - 19 грудня 2024 року об 11:48:55; представнику ОСОБА_1 - адвокату Трояну О. С. - 19 грудня 2024 року об 11:55:41.
13 січня 2025 року матеріали справи повернуто до Одеського апеляційного суду разом із листом Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», в якому повідомлено про залишення ухвали Одеського апеляційного суду від 14 травня 2024 року без виконання у зв'язку із неявкою випробуваної особи до експертної установи.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України суд роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Аналогічний за змістом висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 640/4304/17-ц, провадження № 61-19472св20,
Суди під час розгляду справи, як переглядається, встановили, що ОСОБА_1 не здійснювала дій задля забезпечення проведення експертизи, не виконала вимог Одеської філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків міністерства охорони здоров'я України» щодо необхідності забезпечення явки ОСОБА_2 для проведення дослідження, та, окрім цього, під час проведення експертизи перебувала поза межами України.
Вирішуючи питання щодо визнання особи недієздатною, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установив фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у сукупності, та, застосувавши положення статті 109 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні ОСОБА_2 недієздатною особою, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустила порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Доводи касаційної скарги про те, що експертна установа безпідставно вимагала явки ОСОБА_2 для проведення експертного дослідження, з огляду на те, що судово-психіатричну експертизу суд призначив на підставі медичної документації, яка є в матеріалах цієї справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до процесуальних норм законодавства експерт має право у разі необхідності запросити у суду необхідні матеріали, документи або забезпечення участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Риженком Денисом Олеговичем, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, якою залишено без змін рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 травня 2023 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун