Справа № 552/527/25 Номер провадження 22-ц/814/3453/25Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 14:47:05 до час не зазначений; дата виготовлення повного тексту судового рішення - 06 червня 2025 року) у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У січні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за надання послуг теплопостачання за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року в сумі 5 917 грн 24 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1 , а також інфляційні втрати підприємства в розмірі 556 грн 41 коп. і 3 % річних в сумі 136 грн 73 коп.
Заявлені вимоги мотивовані невиконанням відповідачем обов?язку за укладеним договором про сплату вартості отриманих послуг.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2025 року позов задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в сумі 6 610 грн 38 коп., на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору - 3 028 грн 00 коп., а всього - 9 638 грн 38 коп. (дев'ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень тридцять вісім копійок).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд порушив правила доказування, оскільки суд не взяв до уваги усні і письмові пояснення відповідача щодо неможливості перевірити розрахунок заборгованості, наданий позивачем, так як останній не надав вихідних даних для застосування формули №3, передбаченої Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Суд самостійно, замість позивача, обгрунтував обов?язок відповідача сплачувати вартість теплопостачання у місця загального користування будинку, надаючи оцінку доказам відповідача про відсутність у першому під?їзді систем обігріву.
Суд не звернув увагу, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем підписаний начальником юридичної служби підприємства, який не є відповідальною особою за здійснення господарських операцій, правильність їх оформлення.
У відзиві ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Наголошується, що квартира відповідача розташована у багатоквартирному будинку, який обладнаний вузлом обліку теплової енергії та до якого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію згідно рішень виконавчого комітету Полтавської міської ради для обігріву у тому числі і місць загального користування, тому відповідно до ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил №830 і Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідач, незважаючи на відключення його квартири від мережі централізованого опалення і постачання гарячої води, зобов?язаний сплачувати вартість теплової енергії на опалення місць загального користування.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_2 як власник квартири АДРЕСА_3 за цією адресою.
01 жовтня 2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08 вересня 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830» та №1023 від 08 вересня 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182».
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Доказів укладення такого договору співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 з виконавцем комунальної послуги відповідач суду не надав.
Отже, між позивачем Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Полтаватеплоенерго» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 грудня 2021 року.
Згідно долученої відповідачем до матеріалів справи довідки начальника ГЖЕД-12 від 18 липня 2008 року №4/420 в під'їзді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , опалювальний прилад відсутній (а.с. 27).
Згідно листа КП «ЖЕО №2» від 08 квітня 2024 року №342/2024 у 1-му під'їзді житлового будинку по АДРЕСА_2 прилади обігріву відсутні (а.с.27).
Нарахування за надані позивачем послуги здійснюються у відповідності до встановлених тарифів, які:
- введені в дію з 01 грудня 2020 року постановою НКРЕКП від 30.11.2020 № 2269 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- введені в дію з 01 січня 2022 року рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», які були застосовані до споживачів категорії «населення» після завершення опалювального сезону 2021-2022, тобто з 01 травня 2022 року;
- введені в дію з 01 жовтня 2022 року рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 № 477 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТЕ «Полтаватеплоенерго».
Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-naselennya/.
Відповідач у період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року отримані послуги теплопостачання в повному обсязі не оплатив. У зв'язку з чим за цей період виникла заборгованість в сумі 5 917 грн 24 коп. Сума заборгованості нарахована позивачем відповідно до затверджених тарифів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання до місць загального користування.
Суд критично оцінив надані довідки про відсутність приладів опалення у під?їзді будинку з огляду на дату видачі довідки від 18 липня 2018 року, відсутність у цих документах відомостей щодо опалювальних приладів у інших під'їздах та інших господарських, технічних або обслуговуючих приміщеннях будинку, які перебувають у спільній власності співвласників будинку.
В той же час відсутність приладів опалення в під'їздах не звільняє споживача від обов'язку оплатити послуги теплопостачання до інших місць загального користування - ліфтового ходу, службових приміщень на першому поверсі, загального коридору, прибудованого приміщення консьєржа, підвалу, горища, тощо.
Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав. З клопотаннями щодо витребування у позивача доказів, якими міг би бути спростований цей розрахунок, або які могли ним бути використані для складення власного розрахунку, відповідач до суду не звертався.
Перевіряючи правильність оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України та іншими спеціальними нормативними актами.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною першою ст.10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
За змістом п.5,п.6 ч.1 ст.1, ч. 2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, до входять: приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що відповідач як власник квартири є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, у якому така квартира знаходиться, відповідно суд правомірно дав критичну оцінку наданим відповідачем доказам (а.с.27), які не містять відомостей про відсутність теплопостачання в усіх інших загальних місцях користування будинку, співвласником яких є відповідач.
У межах розгляду цієї справи встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 не уклали із ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» договір про вибір моделі договірних відносин.
Відповідно до положень ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (ст.10), Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року (пункт 14, 24), загальний обсяг спожитої у будівлі (будинку) теплової енергії розподіляється між усіма співвласниками будинку (будівлі), незалежно від наявності індивідуальних систем опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
За змістом ст.76 ЦПК України пояснення (заперечення) сторони у справі (у тому числі і письмові) не є доказами, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, якими обгрунтовуються вимоги або заперечення сторін.
У розрахунку заборгованості (а.с.5-6) містяться вихідні дані (опалювальна площа, кількість теплової енергії), які враховувалися для визначення вартості послуг, що припадає на квартиру відповідача, який не був позбавлений можливості витребувати у позивача документальне підтвердження стосовно вихідних показників, передбачених формулою 3 розділу ІІ Методики, для перевірки правильності розрахунку заборгованості, проте цим правом не скористався.
Обставини, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі, були проаналізовані судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами і фактами, яким суд надав правильну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов