79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" грудня 2025 р. Справа №914/1134/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Матущак О.І.
Скрипчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гураль Ольги Володимирівни від 06.10.2025 (вх.№ ЗАГС 01-05/2914/25, 01-05/2930/25 від 07.10.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 (повний текст рішення складено 16.09.2025, суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/1134/25
за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго» (надалі - ЛМКП “Львівтеплоенерго»), м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни (надалі - ФОП Гураль О.В.), м. Львів
про: стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 97 661,17 грн.
Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 в розмірі 97 661,17 грн., з яких: 87 687,80 грн. - основний борг, 1 559,25 грн. - пеня, 6 988,39 грн. - інфляційні втрати та 1 425,73 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ФОП Гураль О.В. укладено договір оренди нежитлових приміщень першого поверху №105 від 15.08.2021, загальною площею 963,7 кв.м, розташованих за адресою: вул. І. Мазепи, 27 у місті Львові, що перебувають на балансі Філії «Західна» Концерну «Військторгсервіс», договір продовжено до 11.01.2027. Водночас, відповідач не виконав умови договору про постачання теплової енергії, який вважається укладеним на підставі приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в частині оплати за надання послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке перебуває у нього в оренді.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі №914/1134/25 (суддя З.П. Гоменюк) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - 87 687,80 грн. - основної заборгованості за період з 01.04.2024 по 31.10.2024, 1 425,73 грн. - 3% річних, 6 988,39 грн. - втрат від інфляції, 1 559,25 грн. - пені, 3 028,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач, на підставі укладеного договору оренди нерухомого державного майна №105 від 15.08.2014, орендує нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 936,7 кв.м, які розміщені на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Івана Мазепи, 27, що перебувають на балансі Філії «Західна» Конценрну «Військторгсервіс». З 01.12.2021 почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023, Інформацією по об'єкту, даними ВОТЕ. Нежитлові приміщення відповідача знаходяться за адресою: м.Львів вул. Івана Мазепи,27 та під'єднані до послуг з постачання теплової енергії (центральне опалення). Суд констатував, що кожен споживач-власник або орендар приміщення, повинен брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (МЗК) та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФВБС). Судом встановлено, що основна заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 становить 87 687,80грн. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази повної чи часткової сплати відповідачем вказаної суми основної заборгованості. Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 1 559,25 грн, 3 % річних в розмірі 1 425,73 грн та втрат від інфляції в сумі 6 988,39грн, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, дійшов висновку, що такий розрахунок проведено правильно, за визначений позивачем період.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ФОП Гураль О.В. звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що ФОП Гураль О.В. відповідно до договору оренди є користувачем ряду нежитлових приміщень сукупною площею 936,70 м2, розміщених за адресою: АДРЕСА_1 . Скаржник вважає, що присуджена до стягнення сума заборгованості за спожиту теплову енергію є завищеною, а надані позивачем і кваліфіковані судом як правильні розрахунки заборгованості із оплати спожитої теплової енергії є помилковими. На переконання скаржника, обов'язок із оплати спожитої теплової енергії виникає не щодо усіх нежитлових приміщень, якими користується ФОП Гураль О.В., а тільки щодо частини із них, що зумовлює необхідність змінити розрахунок заборгованості шляхом її зменшення. Зокрема, як вбачається із листа №981 від 03.10.2025, отриманого від Балансоутримувача орендованих ФОП Гураль О.В. нежитлових приміщень - Західного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» - нежитлові приміщення, які позначені на поверховому плані №97-50 (12,3 м2), №97-53 (2,7 м2), №97-54 (8,4 м2), частина приміщення №97-55 (483,1 м2), №97-77 (13,9 м2), №97-78 (9,8 м2) №97-79 (20,6 м2) та №97-80 (8,9 м2) розташовані у прибудові до житлового будинку за адресою: м. Львів, вул. Г. Мазепи, 27 та не мають суміжних стін із цим житловим будинком. У зазначених приміщеннях відсутні будь-які комунікації теплопостачання, водопостачання, водовідведення. Відсутність центрального опалення і гарячого водопостачання, як у нежитлових приміщеннях прибудови, так і у інших орендованих ФОП Гураль О.В. приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Г. Мазепи, 27, також доводиться змістом акта-припису ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 20.02.2024. Ще одним підтвердженням відсутності комунікацій є зміст Оголошення, опублікованого на вебсайті «Prozorro» в рамках проведення аукціону із продовження договору оренди нерухомого майна площею 936, кв. м у м. Львові по вулиця Г. Мазепи, 27. Таким чином, ФОП Гураль О.В., як користувач нежитлових приміщень №97-50, №97-53, №97-54, №97-55, №97-77, №97-78, №97-79 та №97 80 загальною площею 559,7 м2, не є споживачем теплової енергії, позаяк вказані приміщення не приєднані і станом на даний момент не мають технічної можливості для приєднання до теплової мережі будинку по вул. Г. Мазепи, 27. Окрім того, розрахунки, що містяться у матеріалах справи, проведені із порушенням Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315 від 22.11.2018, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. При розрахунку обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення позивач помилково використав формулу, передбачену пунктом 8 розділу IV Методики. Застосування пункту 8 допустиме виключно за умови відсутності у виконавця послуг даних про площі допоміжних приміщень, відсутності інформації щодо довжини трубопроводів внутрішньобудинкової системи, відсутності проєкту або енергоаудиту. Тобто, пункт 8 є резервним механізмом, який не може бути застосований, якщо існує можливість здійснити більш точний розрахунок. Оскільки у ФОП Гураль О.В. станом на даний момент немає згадуваних вище технічних даних, необхідних для перерахунку обсягу теплової енергії, спожитої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, скаржник надає альтернативний розрахунок, проведений на підставі п. 8 розділу IV Методики, але вже з урахуванням зменшення площі нежитлових приміщень. Згідно контррозрахунку вартість спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення ФОП Гураль О.В. за жовтень 2023-березень 2024 складає 27 550,36 грн. Обсяг теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води у будівлі/будинку, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, на думку апелянта, теж розрахований неправильно. На переконання скаржника законодавчі підстави для нарахування обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП в опалювальний період, відсутні. Вартість спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення ФОП Гураль О.В. за жовтень 2023 - березень 2024 року, згідно із проведеним контррозрахунком, дорівнює 607,41 грн. Таким чином, максимальна сума, яка може бути стягнута із ФОП Гураль О.В., як плата за спожиту теплову енергію за період із жовтня 2023 року по квітень 2024 року становить 28 157,77 грн. (27,550,36 грн. + 607,41 грн.). Відтак, штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховані позивачем, теж повинні бути зменшені пропорційно до суми заборгованості.
Окрім того, скаржник у апеляційній скарзі просить поновити строк на подання доказів та долучення таких до матеріалів справи, а саме: копії листа Західного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» №981 від 03.10.2025; копії технічного паспорту частини будівлі за адресою: м. Львів, вул. Г. Мазепи, 27; фотосвітлини будинку за адресою: м.Львів, вул. Мазепи, 27; копію оголошення, опублікованого на вебсайті «Prozorro» в рамках проведення аукціону із продовження договору оренди нерухомого майна площею 936,7 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Г.Мазепи, 27; копію листа ЛКП «Балатон-409» від 23.06.2025 №01-14/99 та копію листа ЛКП «Балатон-409» від 03.10.2025 №01-14/202.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що листи від Західного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» та ЛКП «Балатон-409» було отримано поза межами процесуального строку після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Інші зазначені докази долучаються для забезпечення всебічного та повного дослідження обставин справи.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Матущак О.І., Скрипчук О.С. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гураль О.В. на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі №914/1134/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом направлення ухвали суду від 10.10.2025 про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету зареєстрованого в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
На час винесення даної постанови від сторін не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги на судове рішення у справі №914/1134/25, яке є предметом оскарження.
ЛМКП “Львівтеплоенерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів, наведених скаржником, вважає такі безпідставними та необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зазначає, що на приміщення, яке є прибудовою до будинку розподіляються обсяги спожитої теплової енергії, зокрема, ті обсяги теплової енергії, які витрачено на загальнобудинкові потреби опалення та на забезпечення функціонування внутрішньо-будинкової системи гарячого водопостачання. Наголошує, що в жодному нормативно-правовому акті України щодо розподілу послуг з постачання теплової енергії (Законі України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методиці, договорі та ін.) не зазначено винятків (наявність суміжних стін, комунікацій теплопостачання тощо), згідно з якими на приміщення прибудови не проводиться розподіл обсягів спожитих комунальних послуг. Окрім того, зміст оголошення, опублікованого на веб-сайті «Prozzoro», не може бути підставою для уникнення розподілу обсягів теплової енергії спожитої на загальнобудинкові потреби опалення та витрачених на забезпечення внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Позивач зауважує, що обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення (далі ЗБПО), розраховується як частка теплової енергії від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку можна визначити різними методами (п.5-7 розділу IV Методики), однак для цього потрібна додаткова інформація, якою ЛМКП «Львівтеплоенерго» не володіє. Оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не володіє зазначеною вище інформацією, обсяг теплової енергії спожитої на загальнобудинкові потреби визначається спрощено відповідно до п.8 розділу IV Методики. Відтак, альтернативний розрахунок вартості теплової енергії по нежитловому приміщенню ФОП Гураль О. ( АДРЕСА_1 ) із врахуванням зменшеної площі не може бути врахований ЛМКП «Львівтеплоенерго». Позивач наголошує, що коректно та відповідно до вимог Методики здійснює визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в опалювальний та міжопалювальний період, оскільки будинок №27 по вул.Г.Мазепи не обладнано індивідуальним тепловим пунктом, а приготування гарячої води, яка постачається до даного будинку, здійснюється поза межами будинку, а саме: в центральному тепловому пункті по вул.Миколайчука, 14а. Альтернативний розрахунок кількості теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, яка розподілена на нежитлове приміщення ФОП Гураль О.В. по АДРЕСА_1 є некоректним. Просить рішення Господарського суду Львівськоїобласті від 06.08.2025 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП Гураль О.В. без задоволення.
Щодо заявленого скаржником клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, які не були надані до суду першої інстанції та долучення таких до матеріалів справи, а саме копій: листа Західного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» №981 від 03.10.2025; технічного паспорта частини будівлі за адресою: м. Львів, вул. Г.Мазепи, 27; фотосвітлин будинку за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 27; оголошення, опублікованого на вебсайті «Prozorro» в рамках проведення аукціону із продовження договору оренди нерухомого майна площею 936,7 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Г. Мазепи, 27; листа ЛКП «Балатон-409» від 23.06.2025 №01-14/99 та листа ЛКП «Балатон-409» від 03.10.2025 №01-14/202, колегія суддів враховує таке.
За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 269 ГПК України).
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Колегія суддів не надає правової оцінки долученим відповідачем (скаржником) вищезазначеним доказам, зокрема копії листа Західного регіонального управління Концерну «Військторгсервіс» №981 від 03.10.2025 та копії листа ЛКП «Балатон-409» від 03.10.2025 №01-14/202, з тих підстав, що такі датовані після ухвалення Господарським судом Львівської області оскаржуваного у справі №914/1134/25 судового рішення та не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
По суті, це - нові докази, яких не існувало на час прийняття судом рішення від 06.08.2025 у даній справі.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 по справі №922/393/18).
Враховуючи те, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду відповідно до ст. 269 ГПК України, відтак, апеляційним судом можуть бути враховані лише ті докази, які подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції. Разом з тим, у суд першої інстанції відповідач не подавав технічного паспорта частини будівлі за адресою: м.Львів, вул. Г.Мазепи, 27; фотосвітлин будинку за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 27; оголошення, опублікованого на вебсайті «Prozorro» в рамках проведення аукціону із продовження договору оренди нерухомого майна площею 936,7 кв. м за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Г. Мазепи, 27; листа ЛКП «Балатон-409» від 23.06.2025 №01-14/99.
З огляду на наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про приєднання зазначених доказів на стадії апеляційного провадження у справі.
Крім того, 18.11.2025 представником ФОП Гураль О.В. через систему «Електронний суд» подано до суду клопотання про призначення у справі № 914/1134/25 будівельно-технічної експертизи (вх. № ЗАГС 01-05/3381/25 від 18.11.2025), в якому заявник просить поновити строк на подання зазначеного клопотання.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як зазначалось вище, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гураль О.В. на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі №914/1134/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Датою доставки ухвали суду від 10.10.2025 до електронного кабінету представника відповідача та представника відповідача - Андрухів О.Д. є 13.10.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, складені відповідальним працівником Західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду поданого представником відповідача клопотання про призначення у справі № 914/1134/25 будівельно-технічної експертизи, оскільки скаржник, подаючи апеляційну скаргу на оскаржуване рішення у даній справі мав можливість заявити таке. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу суду апеляційної інстанції від 10.10.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі скаржник отримав 13.10.2025, а клопотання про призначення у справі № 914/1134/25 будівельно-технічної експертизи подано до суду 18.11.2025 (більше ніж за місяць після отримання ухвали про відкриття провадження).
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
15.08.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Гураль Ольгою Володимирівною (Орендар) та Філією «Західна Концерну «Військторгсервіс» «Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого державного майна №105 (нова редакція). Згідно з п. 1.1. договору Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове, платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 936,7 кв.м, що позначені в технічній документації під літерами: №97-2/21,0 кв.м; №97-3/19,3 кв.м; 97-8/11,9 кв.м; 97-10/5,7 кв.м; №97-11/19,0 кв.м; 97-12/10,4 кв.м; №97-13/8,6 кв.м; №97-14/7,0 кв.м; 97-15/27,2 кв.м; №97-16/1,9 кв.м; №97-17/2,1 кв.м; №97-19/1,6 кв.м; №97-20/1,2 кв.м; №97-21/1,2 кв.м; №97-22/1,6 кв.м; 397-24/8,9 кв.м; №97-25/13,5 кв.м; №97-26/9,8 кв.м; №97-27/9,8 кв.м; №97-28/13,3 кв.м; №97-29/8,8 кв.м; №97-31/25,8 кв.м; №97-34/12,5 кв.м; №97-35/16 кв.м; №97-36/27,6 кв.м; №97-38/14,9 кв.м; №97-39/23,2 кв.м; №97-40/25,0 кв.м; №97-49/28,2 кв.м; №97-50/12,3 кв.м; №97-53/2,7 кв.м; №97-54/8,4 кв.м; частина приміщення №97-55/483,1 кв.м; №97-77/13,9 кв.м; №97-78/9,8 кв.м; №97-79/20,6 кв.м; №97-80/8,9 кв.м; розміщені на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають на балансі Філії «Західна» Конценрну «Військторгсервіс».
Відповідно до абзацу 2 пункту 3.1 договору до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі тощо). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 936,7 кв.м є орендовані Гураль Ольгою Володимирівною.
Нежитлові приміщення орендовані ФОП Гураль О.В. знаходяться в житловому будинку розташованому по АДРЕСА_1 та під'єднані до послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго» з постачання теплової енергії (центральне опалення).
Співвласники приміщень житлового будинку на АДРЕСА_2 , який був підключений до мереж централізованого опалення, не визначилися з моделлю договірних відносин з ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
З 01.12.2021 почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» на офіційному веб-сайті: lmkp.lte.lviv.ua опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначений договір вважається укладеним з 01 грудня 2021 року.
Згідно із п. 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 4 договору фатом приєднання Споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п.5 договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої Споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповіідно до п. 30 індивідуального договору Споживач вносить однією сумою плату Виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному Виконавцем але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті Виконавця.
Пунктом 31 індивідуального договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті Виконавця lmkp.lte.lviv.ua У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
За змістом п. 32 індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги Споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою Споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.33 договору).
Згідно з п.п. 34, 35 договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням Споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Пунктом 45 індивідуального договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
В матеріалах справи міститься копія акта про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023 (ж/б за адресою вул. Мазепи, буд. 27).
Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач фактично отримує послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення та несе витрати, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунальних послуг №76 від 17.05.2005 такі надаються безперебійно.
З 01.12.2021 ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює розрахунки кількості спожитої теплової енергії на опалення для споживачів, які отримують послуги з постачання теплової енергії на опалення за порядком, визначеним статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вимогами «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих і будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Мінрегіонбуду та ЖКГУ №315 від 22.11.2018 зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 та рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №972 від 01.11.2021 «Про встановлення ЛМКП «Львівтеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії та гарячої води».
Позивач скеровував відповідачу рахунки на оплату поставленої теплової енергії за спірний період, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази. Однак, відповідач не сплачував за послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком позивача, за період з з 01.04.2024 по 31.10.2024 заборгованість Фізичної особи - підприємця Гураль Ольги Володимирівни перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за теплову енергію за нежитлове приміщення, що знаходиться на вул. І. Мазепи, буд. 27 становить 97 661,17 грн.
Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 в розмірі 97 661,17 грн., з яких: 87 687,80 грн. - основний борг, 1 559,25 грн. - пеня, 6 988,39 грн. - інфляційні втрати та 1 425,73 грн. - 3% річних.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно із п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг зокрема, належать, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В пунктах 1, 2 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
За змістом ч. 5 ст. 13 названого Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Порядок розподілу витрат визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.
Відповідно до п.3 розділу І Методики №315 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 року №358 передбачено, що обсяги теплової енергії розподіляються між усіма споживачами будівлі, а саме: Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщеннях, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
На приміщення, яке є прибудовою до будинку розподіляються обсяги спожитої теплової енергії, зокрема, ті обсяги теплової енергії, які витрачено на загально будинкові потреби опалення та на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання.
Як зазначалось вище, відповідач на підставі укладеного договору оренди нерухомого державного майна №105 від 15.08.2014, орендує нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 936,7 кв.м, що позначені в технічній документації під літерами: №97-2/21,0 кв.м; №97-3/19,3 кв.м; 97-8/11,9 кв.м; 97-10/5,7 кв.м; №97-11/19,0 кв.м, 97-12/10,4 кв.м; №97-13/8,6 кв.м; №97-14/7,0 кв.м; 97-15/27,2 кв.м; №97-16/1,9 кв.м; №97-17/2,1 кв.м; №97-19/1,6 кв.м; №97-20/1,2 кв.м; №97-21/1,2 кв.м; №97-22/1,6 кв.м; 397-24/8,9 кв.м; №97-25/13,5 кв.м; №97-26/9,8 кв.м; №97-27/9,8 кв.м; №97-28/13,3 кв.м; №97-29/8,8 кв.м; №97-31/25,8 кв.м; №97-34/12,5 кв.м; №97-35/16 кв.м; №97-36/27,6 кв.м; №97-38/14,9 кв.м; №97-39/23,2 кв.м; №97-40/25,0 кв.м; №97-49/28,2 кв.м; №97-50/12,3 кв.м; №97-53/2,7 кв.м; №97-54/8,4 кв.м; частина приміщення №97-55/483,1 кв.м; №97-77/13,9 кв.м; №97-78/9,8 кв.м; №97-79/20,6 кв.м; №97-80/8,9 кв.м розміщені на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Івана Мазепи, 27, що перебувають на балансі Філії «Західна» Конценрну «Військторгсервіс», про що відповідач не заперечуєя.
При цьому, житловий будинок по АДРЕСА_2 підключений до мереж централізованого опалення ЛМКП «Львівтеплоенерго» та забезпечується тепловою енергією, що ним надається.
Надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023, Інформацією по об'єкту, даними ВОТЕ.
Отже, матеріалами даної господарської справи підтверджено, що за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 87 687,80 грн., які відповідач не оплатив.
Таким чином, якщо позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, то відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов'язку оплати теплової енергії (центральне опалення), витраченої на опалення місць загального користування та втрат трубопроводами системи опалення, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів чи фактичного споживання.
Відтак, кожен споживач-власник або орендар приміщення, повинен приймати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФВБС).
Враховуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 87 687,80 грн. основного боргу.
Щодо тверджень скаржника, що нежитлові приміщення, які позначені на поверховому плані №97-50 (12,3 кв.м), №97- 53(2,7 кв.м), 97-54 (8,4 кв.м), частина приміщень №97-55 (183,1 кв.м), №97-77 (13,9 кв.м), № 97,78 (9,8 кв.м), №97,79 (20,6 кв.м), №97-80 (8,9 кв.м) розташовані у прибудові до житлового будинку за адресою вул.Г.Мазепи, 27, колегія суддів зауважує, що в жодному нормативно-правовому акті щодо розподілу послуг з постачання теплової енергії (Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методика, договори та ін) не зазначено винятків (наявність суміжних стін, комунікацій теплопостачання тощо), згідно яких на приміщення прибудови не проводиться розподіл обсягів спожитих комунальних послуг.
Водночас, у роз'ясненні Міністерства розвитку громад та територій України (лист №7/11/3238-22 від 08.04.2022) зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: «спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Згідно Цивільного кодексу України система опалення відносить до сантехнічного обладнання і належить мешканцям на праві спільної сумісної власності, якщо вона обслуговує більше однієї квартири. Тобто система опалення, як інженерна система опалення будинку, належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам (в тому числі власникам прибудованих приміщень та власникам, що мають індивідуальне опалення) і які повинні утримувати її в належному стані.
Таким чином, ЛМКП «Львівтеплоенерго» на законних підставах здійснює розподіл теплової енергії спожитої на загальнобудинкові потреби опалення та на витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
За прострочення виконання грошового зобов'язання за послуги з постачання теплової енергії позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 559,25 грн., 1 425,73 грн. - 3% річних та 6 988,39 грн. втрат від інфляції за період з 01.04.2024 по 31.10.2024.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
В індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 45 договору).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Місцевий господарський суд детально проаналізувавши поданий позивачем розрахунок (перевіривши підстави, строки та правильність нарахування), з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами дійшов підставного та обґрунтованого висновку, що такий проведено правильно до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 1 559,25 грн., 1 425,73 грн. - 3% річних та 6 988,39 грн. втрат від інфляції.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що при розрахунку обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення позивач помилково використав формулу, передбачену пунктом 8 розділу IV Методики.
Обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, розраховується як частка теплової енергії від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку можна визначити різними методами (п.5-7 розділу IV Методики), однак для цього потрібна додаткова інформація, якою ЛМКП «Львівтеплоенерго» не володіє. Оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не володіє зазначеною вище інформації, обсяг теплової енергії спожитої на загальнобудинкові потреби визначається спрощено відповідно до п.8 розділу IV Методики.
Розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання залежить від місця приготування гарячої води У разі, якщо приготування гарячої води відбувається у індивідуальному тепловому пункті або автономній теплогенеруючій/когенераційній установці будівлі/будинку, то обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), за наявності циркуляції, визначається: в міжопалювальний період: як різниця між показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та обсягом теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг), визначеного у відповідності до формули 27 Методики; в опалювальний період - не визначається (Qгвпф.с = 0), а входить до обсягу споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення.
Відповідно до п.8 розділу V Методики Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), розподіляється у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі №914/1134/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гураль Ольги Володимирівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2025 у справі № 914/1134/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий-суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук