79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" грудня 2025 р. Справа №909/971/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" б/н та дати (вх.№01-05/3043/25 від 17.10.2025 року)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року (суддя П.А. Шкіндер)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" вх.№15591/25 від 24.09.25 про видачу дубліката виконавчого документа
у справі № 909/971/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" (надалі ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА")
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (надалі ТзОВ "Медекс Плюс")
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1245312,84 грн,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
Історія справи
18.11.2022 року ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Медекс Плюс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1245312,84 грн.
24.02.2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява про затвердження мирової угоди (вх.№2333/23 від 24.02.2023 року).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2023 року прийнято заяву ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" б/н від 22.02.2023 (вх.№2333/23 від 24.02.2023) про затвердження мирової угоди. Затверджено мирову угоду, укладену між ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" та ТзОВ "Медекс Плюс". Повернуто ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" з Державного бюджету України 9129,33 грн 33 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №2896-7557-0468-9162 від 18.11.2022.
В ухвалі зазначено, що мирова угода вступає в силу з моменту її затвердження судом - 07.03.2023 року.
Також у наведеній ухвалі вказано, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2023 року у справі №909/971/22 про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Строк пред'явлення ухвали від 07.03.2023 року у справі 909/971/22 до виконання з 08.03.2023 до 08.03.2026.
Короткий зміст заяви про видачу дубліката виконавчого документа
24.09.2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх.№15591/25 від 24.09.2025 року) про видачу дубліката виконавчого документа, в якому заявник просив видати дублікат ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2023 року про затвердження мирової угоди.
Заява мотивована тим, що ухвала від 07.03.2023 року пред'явлена до виконання в Головне управління ДКС України в Івано-Франківській області в частині повернення судового збору. Заявник вказує, що боржник з 30.04.2023 року по 30.11.2023 року належним чином добровільно виконував умови мирової угоди, після чого добровільне виконання припинилося. Враховуючи викладене, у зв'язку із втратою оригіналу виконавчого документа та враховуючи, що строк виконання не закінчився, позивач звернувся до господарського суду із вказаною заявою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року у справі №909/971/22 задоволено заяву ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" вх.№15591/25 від 24.09.25 про видачу дубліката виконавчого документа у справі. Видано дублікат ухвали від 07.03.2023 у справі №909/971/22.
В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання судового рішення та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Враховуючи викладене, а також те, що виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання до 08.03.2026, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого документа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Вказує на те, що в заяві про видачу дубліката виконавчого документа не зазначено, що відповідний виконавчий документ втрачено, при яких обставинах втрачено виконавчий документ, та не надано жодних доказів втрати виконавчого документа. Заявляє, що позивач не пояснює, з яких причин він не може повернути собі оригінал ухвали від 07.03.2023 року від ГУ ДКС України в Івано-Франківській області після її виконання в частині повернення судового збору та не надає доказів повернення або неповернення ГУ ДКС України в Івано-Франківській області позивачу виконавчого документа. Зазначає, що позивач не надав доказів відсутності оригіналу виконавчого документа не тільки у стягувача, а й у ГУ ДКС в Івано-Франківській області, а відтак у суду першої інстанції не було підстав задовольняти заяву стягувача про видачу дубліката виконавчого документа. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року у справі №909/971/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена у відповідності до норм процесуального права, із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що ухвала у вигляді оригіналу була видана товариству в одному примірнику. Вказує на те, що у квітні 2023 року ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА" звернулося до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області із заявою про повернення судового збору, до якої було додано оригінал ухвали Господарського суду Івано-Франківській області від 07.03.2023 року. Заявляє, що починаючи з грудня 2023 року ТзОВ "Медекс Плюс" припинило здійснювати оплату боргу згідно мирової угоди, а відтак у товариства виникла необхідність у пред'явленні ухвали від 07.03.2023 року до примусового виконання. Зазначає, що оскільки оригінал ухвали у товариства був відсутній з причин подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу 2-го примірника ухвали від 07.03.2023 року. Вказує, що у заяві товариство описало обставини, за яких втратило оригінал ухвали. Зазначає, що ухвала від 07.03.2023 року була втрачена шляхом її виконання ГУ ДКС України в Івано-Франківській області без можливості повернення оригіналу ТзОВ "ПРОТЕК СОЛЮШНЗ УКРАЇНА". Вважає, що суд законно видав товариству дублікат ухвали від 07.03.2023 року у справі №909/971/22.
12.11.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Запорожець І.А., який діє на підставі ордеру серії ВК №1193606 від 14.10.2025 року, подав заяву б/н від 12.11.2025 року (вх.№01-04/8563/25 від 12.11.2025 року), в якій просив провести розгляд справи без участі відповідача та його представника за наявними у справі матеріалами.
Позивач не забезпечив участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомив.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення позивача з датою, часом та місцем розгляду справи №909/971/22, суд встановив таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 року призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.12. 2025 року об 11 год. 30 хв.
07.11.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.
Вищенаведеним підтверджується, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи №909/971/22.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
За положеннями частини 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Отже, процесуальним законом чітко і недвозначно передбачено можливість видачі судом першої інстанції дубліката виконавчого документа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання за заявою, зокрема стягувача.
Колегія суддів зазначає, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Отже, обов'язковою умовою для видачі дубліката виконавчого документу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
У справі № 909/971/22 строк пред'явлення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2023 року до виконання встановлено з 08.03.2023 до 08.03.2026.
24.09.2025 року позивач (заявник) звернувся до суду першої інстанції із заявою (вх.№15591/25 від 24.09.2025 року) про видачу дубліката виконавчого документа, тобто до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В заяві зазначено, що ухвала від 07.03.2023 року пред'явлена позивачем до виконання в Головне управління ДКС України в Івано-Франківській області в частині повернення судового збору. Позивач (стягувач) вказував у заяві, що відповідач (боржник) з 30.04.2023 року по 30.11.2023 року належним чином добровільно виконував умови мирової угоди, після чого добровільне виконання припинилося. У зв'язку із втратою оригіналу виконавчого документа та враховуючи, що строк виконання не закінчився, позивач звернувся до господарського суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
За наведених обставин, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для відмови у видачі дубліката ухвали від 07.03.2023 року у цій справі.
Невидача судом дублікату виконавчого документу за умови звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа порушує імперативні норми процесуального закону та право заявника на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
В ухвалі, яка оскаржується апелянтом, суд звернув увагу на те, що Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання судового рішення та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Враховуючи імперативні норми процесуального закону щодо видачі дубліката виконавчого документу, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем (заявником) дотримано умови та вимоги пункту 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача та видав дублікат ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2023 року у справі №909/971/22.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Отже, враховуючи мотиви, наведені у цій постанові, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до норм матеріального і процесуального права із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року у справі №909/971/22.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив ухвалу у відповідності до з'ясованих обставин, що мають значення для справи, та норм матеріального і процесуального права. Така ухвала є законною та обґрунтованою, відтак її необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" б/н та дати (вх.№01-05/3043/25 від 17.10.2025 року) залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.10.2025 року у справі №909/971/22 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук