04 грудня 2025 року м.Суми
Справа №583/5591/24
Номер провадження 22-ц/816/1123/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»
на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2024 року у складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК») звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв'язку з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 18 грудня 2016 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку.
Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 25 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 26 179 грн 19 коп., яка складається із: 14 839 грн 39 коп. - заборгованість за кредитом; 11 339 грн 80 коп. - заборгованість за процентами, яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 17 грудня 2024 року у задоволенні позову АТ «А-БАНК» відмовив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «А-БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та задовольнити позов у повному обсязі; стягнути на користь позивача з відповідачки судові витрати, пов'язані з поданням вказаної апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розписку ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Також не погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови у стягненні процентів та зазначає, що навіть, якщо враховувати думку суду першої інстанції щодо непідписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальниця отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, тобто погодилася з умовами, що діяли на момент зняття коштів, а тому повинна сплачувати проценти. А у разі незгоди суду із зазначеним, то в будь-якому випадку мали бути стягнуті проценти у розмірі облікової ставки НБУ.
Стосовно сумнівів суду щодо розрахунку заборгованості зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку.
Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, розмір процентної ставки вказана заява не містить (а.с. 9).
Банк додав до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», які не підписані відповідачкою (а.с. 23-30).
Відповідно до довідки банку ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 строком дії до липня місяця 2020 року; № НОМЕР_3 строком дії до серпня місяця 2026 року (а.с. 20).
Крім того, банком надано довідку за лімітами за період з 18 грудня 2016 року по 25 жовтня 2024 (а.с. 21) та виписку по картці (а.с. 10-19).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 18 грудня 2016 року станом на 25 жовтня 2024 року становить 26 179 грн 19 коп., яка складається із: 14 839 грн 39 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11 339 грн 80 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 5-8).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідачка мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом. В самій анкеті-заяві від 18 грудня 2016 року процентну ставку не зазначено, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за процентами. Крім того, встановивши, що фактично отримані відповідачкою кошти повернуті в повному обсязі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що такі висновки місцевого суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно узгодження сторонами умов договору, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальницею, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальниці, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальницею запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 грудня 2016 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
З приводу тверджень заявника апеляційної скарги, що суд міг стягнути проценти на рівні облікової ставки НБУ, колегія суддів зауважує, що такі вимоги позивачем не заявлялися, а відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Стосовно стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом ставив питання про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 339 грн 80 коп.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з врахуванням суми коштів отриманих відповідачкою та суми коштів, внесених нею на погашення заборгованості за кредитом, заборгованість по тілу кредиту відсутня.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18 грудня 2016 року.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов