04 грудня 2025 року м.Суми
Справа №591/8744/24
Номер провадження 22-ц/816/1151/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бровком Русланом Миколайовичем,
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення виготовлено 17 грудня 2024 року,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 67680,70 грн, а також судові витрати.
Свої вимоги мотивувало тим, що 30 червня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено договір про надання кредиту №500834456, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 37 503,59 грн з відсотковою ставкою 63% річних, строком на 84 місяці. Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Вказувало, що банк свої зобов'язання виконав, перерахувавши на рахунок відповідача кошти в розмірі 37 503,59 грн, проте позичальник не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 20 грудня 2021 року виникла заборгованість в сумі 67 680,70 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37 447,88 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 30 232,82 грн.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та позивачем укладено договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за укладеним з відповідачем кредитним договором.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 500834456 від 30.06.2020, яка утворилася станом на 20.12.2021 року в розмірі 67 680,70 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн, сплачений при зверненні до суду.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бровка Р.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд помилково вважав доведеною ту обставину, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №500834456 від 30 червня 2020 року, і як наслідок зробив неправильний висновок про те, що позивач на підставі договору про відступлення права грошової вимоги набув право грошової вимоги до відповідача, яке випливає саме з кредитного договору №501227011 від 21 січня 2020 року. Проте, договір відступлення права грошової вимоги стосується саме кредитного договору №500834456 від 30 червня 2020 року, а не кредитного договору №501227011 від 21 січня 2020 року.
Вказує, що первісним кредитором 01 липня 2020 року було здійснено перерахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , який є відмінним від рахунку, що зазначений у кредитному договорі №500834456 від 30 червня 2020 року, оскільки в даному договорі зазначений рахунок для перерахування кредитних коштів № НОМЕР_2 . Отже суд помилково вважав, що відповідач отримав кредитні кошти відповідно до умов договору №500834456 від 30 червня 2020 року, і таким чином відбулося погашення з кредитної заборгованості за договором №501227011 від 21 січня 2020 року.
Зазначає, що додаток №1-1 до договору факторингу, викликає сумніви стосовно наявності в ньому даних саме про відповідача, оскільки відомості про нього зазначаються на окремому аркуші, який роздрукований окремо від додатку №1-1. Також цей додаток містить окремий аркуш, на якому відображено печатки та підписи посадових осіб позивача та АТ «Альфа-Банк». Крім того, позивачем не надано реєстру боржників, складеного за формою згідно до з додатком №1-2 до договору факторингу, що не дозволяє зробити достеменний висновок про відступлення права вимоги.
У визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання кредиту № 500834456, акцепту пропозиції на укладення договору, згідно з умовами якого відповідачу надано споживчий кредит на суму 37 503,59 грн з процентною ставкою 63% річних, строком на 84 місяці.
Відповідно до пунктів 2 та 3 оферти та акцепту, які за змістом є ідентичними, дата повернення кредиту 01 липня 2027 року. Для повернення заборгованості за угодою використовується рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором №501227011 від 21 січня 2020 року, розмір - 37503,59, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа Банк»(а.с.5).
Також сторонами погоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком №1 до угоди про надання кредиту №500834456 від 30 червня 2020 року (а.с. 6, на звороті).
30 червня 2020 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 6).
Відповідно до виписки АТ «Сенс Банк» по особовим рахункам з 30 червня 2020 року по 20 грудня 2021 року, 01 липня 2020 року на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перераховано кошти за кредитним договором №500834456 від 30 червня 2020 року в сумі 37503,59 грн (а.с.20). Також у цей же день з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 перераховано кошти за кредитним договором №501227011 від 21 січня 2020 року в сумі 37 503,59 грн (а.с. 27).
20 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та АТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу № 4, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку №1-1 до договору (а.с.10-14).
Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944,00 грн, шляхом перерахування на рахунок клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
Відповідно до додатку № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №500834456 від 30 червня 2020 року у сумі 67680,70 грн (а.с. 15-17).
Згідно платіжного доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Альфа-Банк» 12878944,00 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року) (а.с. 19).
Актом приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4, у відповідності та на виконання договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору (а.с. 18).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 20 грудня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №500834456 від 30 червня 2020 року становить 67 680,70 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37 503,59 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 34 670,55 грн. (а.с. 32).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем належними доказами наявність заборгованості у відповідача у визначеному у позовній заяві розмірі. Суд вважав, що позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення на свою користь коштів за укладеним кредитним договором. Вказана у позовній заяві сума заборгованості та відступлення до позивача права вимоги за кредитним договором підтверджені належними доказами, а тому борг у загальному розмірі 67680,70 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 червня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про надання кредиту № 500834456.
Відповідачем не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення кредиту в повному обсязі.
Враховуючи те, що позичальник порушив умови кредитного договору, належним чином не виконуючи взяті на себе зобов'язання, у зв'язку чим допустив заборгованість перед позивачем, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 500834456 від 30 червня 2020 року.
Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до умов договору №500834456 від 30 червня 2020 року та погашення з кредитної заборгованості за договором №501227011 від 21 січня 2020 року, оскільки з наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 01 липня 2020 року на рахунок № НОМЕР_1 банком перераховано кошти за кредитним договором №500834456 від 30 червня 2020 року в сумі 37503,59 грн, які у цей же день перераховано з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 (а.с.20-31).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, оскільки на підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» права вимоги за кредитним договором з відповідачем, товариством надано копію договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, копію платіжного доручення № 34291 від 20 грудня 2021 року на суму 12878944,00 грн, копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4, а також копію додатку № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що банківська виписка не є доказом у цій справі, так як сформована у системі банку АТ «Сенс Банк», оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року № 1010 Акціонерне товариство «Сенс Банк» є державним банком та правонаступником усіх прав і обов'язків акціонерного товариства «Альфа-Банк».
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бровком Русланом Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов