Справа № 128/4021/25
Провадження № 22-ц/801/2522/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року, постановлену під головуванням судді Васильєвої Т.Ю.,
у справі №128/4021/25
за заявою ОСОБА_1 (заявник)
про забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання права власності на частку земельної ділянки та частку незавершеного будівництвом садового будинку в порядку спадкування,
встановив:
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 подала до районного суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що має намір звернутись із позовом про захист своїх прав на нерухоме майно, шляхом визнання за нею права власності на частку земельної ділянки та частку незавершеного будівництвом садового будинку в порядку спадкування.
Проте їй стало відомо, що особа, яка матиме статус відповідача - ОСОБА_2 наразі вчиняє активні дії, направлені на реєстрацію за нею також і права власності на спірний садовий будинок, розташований на цій ділянці, як на об'єкт нерухомого майна, та на сьогодні має реальну можливість здійснити відчуження майна.
За вказаних обставин заявник просила суд постановити ухвалу про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на:
земельну ділянку, з кадастровим номером 0520685200:06:001:0305, площею 0, 0396 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва;
на об'єкт незавершеного будівництва (садовий будинок), розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
та шляхом заборони усім суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта незавершеного будівництва (садового будинку), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року у задоволення заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою суду заявник ОСОБА_1 , через представника адвоката Мотилюка О.В. подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції, в порушення вимог частини 7 статті 81 ЦПК України, при вирішенні заяви про забезпечення позову, з власної ініціативи збирав докази, зокрема, досліджував процесуальні рішення по справі № 128/3269/20 за даними ЄДРСР, та автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», встановлюючи, чи триває наразі апеляційне провадження у згаданій справі у Вінницькому апеляційному суді.
Вказує також, що чинним ЦПК України не передбачена така підстава для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, як те, що на це майно уже накладений арешт в рамках будь-якої іншої справи.
Крім того, вважає, що оскарження в апеляційному суді ухвали про скасування заходів забезпечення позову також не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу суду позивачем не подано, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду 07 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Представник заявник адвокат Мотилюк О.В. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах викладених в ній та просив її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Шикунова А.О. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну і обґрунтовану. Звертає увагу, що на даний час позивач вже звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 та подала аналогічну заяву про забезпечення позову, яка задоволена судом першої інстанції.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та витребувано цивільну справу № 128/3269/20.
Водночас інформації про скасування ухвали суду, закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом не встановлено.
А тому вирішуючи питання щодо доведення заявницею існування реальних ризиків відчуження майна, на частку в якому претендує заявниця, суд застосував положення до ч. 12 ст. 153 ЦПК України, яким передбачено, що оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам .
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом майбутнього позову буде визнання права власності на частину майна, щодо якого наразі вчиняє активні дії направлені на реєстрацію права власності ОСОБА_2 , яка матиме статус відповідача у поданому позові. А тому заходи забезпечення позову дозволять уникнути неправомірного розпорядження ОСОБА_4 майном на яке претендує заявник .
В доводах апеляційної скарги представник заявника адвокат Мотилюк О.В. посилається на те що суд першої інстанції з власної ініціативи та за відсутності законних підстав збирав і досліджував докази, а саме інформацію з Єдиного державний реєстр судових рішень, автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», чим порушив принцип диспозитивності.
Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони є необґрунтованими з огляду на таке.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного убачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими, а також в автоматизованій системі документообігу суду «Д-3», зокрема, процесуальні документи, судові рішення, у справі №128/3569/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 910/3191/20, від 24.10.2024 справа №752/8103/13-ц.
Також колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що заходи забезпечення позову щодо цього ж майна, про яке зазначає заявник ОСОБА_1 , вжиті ухвалою суду від 15 січня 2025 року по справі № 128/3269/20, продовжують діяти, оскільки було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 22 вересня 2025 року про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою від 15 січня 2025 року.
Тобто на момент вирішення судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання та постановлення 14 жовтня 2025 року оскаржуваної ухвали був накладений арешт на майно, щодо якого заявник ОСОБА_1 просила накласти арешт.
Отже нагальної потреби в забезпеченні позову до подання позовної заяви про визнання права власності на частку земельної ділянки та частку незавершеного будівництвом садового будинку в порядку спадкування, шляхом накладення арешту на це майно, станом на час розгляду справи судом першої інстанції не було.
Саме в цьому контексті (відсутність загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, неможливості відновлення порушених прав) суд першої інстанції послався на наявність чинного забезпечення позову щодо тих самих об'єктів, а не наявність такого забезпечення як такого, як на підставу для відмови в забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги полягають в скасуванні ухвали суду першої інстанції й направленні справи до суду першої інстанції, що не відповідає повноваженням апеляційного суду в даній категорії справ, так як встановивши, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційний суд мав би вирішити питання по суті, тобто вирішити заяву про забезпечення позову.
Проте і на час апеляційного розгляду справи, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви та необхідності та у накладенні арешту на земельну ділянку площею 0, 0396 га, та об'єкт незавершеного будівництва (садовий будинок), немає, оскільки апеляційним судом встановлено, що 30 жовтня 2025 року Вінницьким районним судом Вінницької області відкрито провадження у справі за відповідним позовом та постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на те саме майно.
Крім того, ухвалою Вінницького районного суду від 26 листопада 2025 року, у зв'язку зі зміною однією із ключових характеристик спірного об'єкта незавершеного будівництва (адресою), порівняно з тією, яка була відома позивачу на момент подання позову, суд задовольнив заяву представника позивача - адвоката Мотилюка О.В. та вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер якої 0520685200:06:001:0305, площею 0,0396 га, цільове призначення якої для індивідуального садівництва, місце розташування якої: АДРЕСА_2 ; та на об'єкт незавершеного будівництва (садовий будинок), розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог ст. 153 ЦПК України оскарження цієї ухвали не зупиняє її виконання.
Оскільки вказаний арешт на земельну ділянку та садовий будинок був накладений з метою забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, і на теперішній час, то необхідність в накладенні арешту на вказане вище майно за заявою ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до його подання відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03.12.2025 року.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
М.В. Матківська