Справа № 757/26868/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7656/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
25 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №62023000000000986 від 07.11.2023,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 29.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2025 у справі №757/22326/25-к сейфової скриньки НОМЕР_4, яка знаходиться у приміщенні відділення АТ КБ «ПриватБанк» (третє столичне № 26), за адресою: м. Київ, вул. Івана Драча, 1, та яка орендується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі заяви № 20241002000022, доступ до якої на підставі довіреності має ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме: довіреність від ОСОБА_7 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.; копія довіреності від ОСОБА_10 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 53824884 на 1 арк.; грошові кошти, візуально схожі на євро на загальну суму 78 775 євро; грошові кошти, візуально схожі на долари США на загальну суму 99 860 доларів США; довідка АТ КБ «ПриватБанк» № E.K3.0.0.0.0/8-250529/78268 від 29.05.2025 на 1 арк.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя виклав суперечливі доводи щодо підстав (мети) накладення арешту, наклав арешт з метою збереження речових доказів, вказавши, що майно не відповідає критеріям речових доказів.
Крім цього, слідчий суддя вийшов за межі доводів клопотання прокурора, наклавши арешт на майно з метою спеціальної конфіскації.
Крім того, апелянт зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна надійшло до суду із пропуском 48-ми годинного строку та мало бути повернуто прокурору.
Апелянт наголошує на тому, що ухвали слідчих суддів про проведення обшуку та про арешт майна постановлені неповноважним судом, з порушенням правил територіальної підсудності.
Апелянт вказує, що слідчим суддею не враховано доводи сторони захисту щодо законності походження коштів.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 14.08.2025 слідчим суддею постановлено ухвалу без участі особи, яка її оскаржує, копію оскаржуваної ухвали представник власника майна отримав 17.09.2025, а апеляційну скаргу подав до суду 22.09.2025, відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000986 від 07.11.2023 за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 366 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що у період з травня по серпень 2022 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_7) ОСОБА_15 та начальник ІНФОРМАЦІЯ_8) ОСОБА_13 , будучи військовими службовими особами, діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах директора ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» ОСОБА_12 , перевищили свої службові повноваження під час дії воєнного стану, шляхом забезпечення перемоги ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» у закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_10, відповідно до К021:2015 - 35420000-4 - частини ІНФОРМАЦІЯ_11 та подальшого укладення державного договору (контракту) на поставку товарів ІНФОРМАЦІЯ_12 за державні кошти саме з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» за цінами, які значно перевищують ринкові.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_13, в особі начальника Центрального управління ОСОБА_13 , який діяв на підставі довіреності №220/141/д від 05.04.2022 укладено з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ НОМЕР_7), в особі директора ОСОБА_12 договір про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/164 від 17.05.2022 щодо поставлення відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - частини ІНФОРМАЦІЯ_11, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_14.
Водночас установлено, що начальник відділу Центрального управління ОСОБА_15 та начальник Центрального управління ОСОБА_13 , будучи військовими службовими особами, відповідальними за організацію та укладання державних договорів (контрактів), діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», перевищуючи свої службові повноваження, без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін погодилися на комерційну пропозицію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» про закупівлю товарів ІНФОРМАЦІЯ_15 за цінами, що значно перевищують ринкові.
Як наслідок, з рахунку платника - ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6), відкритого в Державній казначейській службі НОМЕР_8, на рахунок отримувача ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ НОМЕР_7), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 у період часу з 06.06.2022 по 22.08.2022 перераховано грошові кошти на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_16 без ПДВ, відповідно до умов зазначеного вище Договору.
Враховуючи вищевикладене, в результаті завищення вартості ІНФОРМАЦІЯ_17,придбаного у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» за договором ІНФОРМАЦІЯ_18 про закупівлю товарів за державні кошти, підтверджуються документально втрати фінансових активів (збитки) ІНФОРМАЦІЯ_6 у сумі ІНФОРМАЦІЯ_19.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_13, в особі начальника Центрального управління ОСОБА_13 , який діяв на підставі довіреності № 220/141/д від 05.04.2022 укладено з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ НОМЕР_7), в особі директора ОСОБА_12 договір про закупівлю товарів за державні кошти № ІНФОРМАЦІЯ_23 щодо поставлення відповідно до ДК021:2015 - 35420000-4 - частини ІНФОРМАЦІЯ_11, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_20.
Водночас встановлено, що начальник відділу Центрального управління ОСОБА_15 та начальник Центрального управління ОСОБА_13 , будучи військовими службовими особами, відповідальними за організацію та укладання державних договорів (контрактів), діючи за попередньою змовою між собою, умисно, з корисливим мотивом та метою, в інтересах ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», перевищуючи свої службові повноваження, без проведення аналізу та документального підтвердження ринкових цін погодилися на комерційну пропозицію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» про закупівлю товарів військового призначення, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_21 за цінами, що значно перевищують ринкові.
Як наслідок, з рахунку платника - ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6), відкритого в Державній казначейській службі НОМЕР_8, на рахунок отримувача - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» (код ЄДРПОУ НОМЕР_7), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_3 у період часу з 12.09.2022 по 17.01.2023 перераховано грошові кошти на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_22 без ПДВ, відповідно до умов зазначеного вище Договору.
Враховуючи вищевикладене, в результаті завищення вартості ІНФОРМАЦІЯ_17, придбаного у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» за договором № ІНФОРМАЦІЯ_23 про закупівлю товарів за державні кошти, підтверджуються документально втрати фінансових активів (збитки) ІНФОРМАЦІЯ_6 у сумі ІНФОРМАЦІЯ_24
Таким чином, внаслідок укладення вищевказаних договорів, державі в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 завдано шкоди на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_25
Разом з тим встановлено, що після отримання бюджетних коштів ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», здійснило ряд фінансових операцій по перерахунку частини вказаних грошових коштів на рахунки пов?язаних між собою юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з явними ознаками фіктивності, які у подальшому обготівковувалися та витрачалися учасниками протиправної схеми на придбання цінного рухомого та нерухомого майна.
Зокрема, у період надходження бюджетних коштів від ІНФОРМАЦІЯ_6 на рахунки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» на підставі вищевказаних державних договорів (контрактів), родина директора вказаного підприємства - ОСОБА_12 придбала майна майже на ІНФОРМАЦІЯ_26 що значно перевищує офіційні доходи останніх.
Крім того, спосіб життя ОСОБА_12 та членів його родини свідчить про щоденні витрати грошових коштів, у зв?язку з чим доводи останніх щодо заощадження та отримання фінансової допомоги від сторонніх осіб критично розцінюються стороною обвинувачення. Зокрема, у ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_12 у період 2022-2023 років неодноразово користувався оборотними коштами ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» для купівлі коштовних речей, комп'ютерної техніки, мобільних телефонів для членів своєї сім?ї, а також залучав кошти інших пов?язаних підприємств, таких як ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_27», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_28» для безготівкового розрахунку.
Серед іншого, вищевказане може свідчити про можливість легалізації (відмивання) суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів, одержаних злочинним шляхом від завідомо збиткових для держави контрактів (договорів) про поставку майна, шляхом здійснення фінансової операції, а саме перерахування грошових коштів на банківські рахунки підконтрольних юридичних та фізичних осіб та подальше їх обготівкування, вчинене в особливо великому розмірі.
Так, 20.01.2025 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_29 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Крім того, 20.01.2025 начальнику відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_30 ІНФОРМАЦІЯ_29 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Крім того, 20.01.2025 колишньому директору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
Також, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 з метою зберігання грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, а також інших речей та документів, що стосуються діяльності ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» та мають значення для досудового розслідування, орендує індивідуальні банківські скриньки у АТ КБ «ПриватБанк», які оформлені на членів сім?ї останнього.
У зв'язку з вищевикладеним, у рамках вказаного кримінального провадження, 29.05.2025 у період часу з 15 год. 40 хв. по 18 год. 18 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2025 у справі № 757/22326/25-к проведено обшук сейфової скриньки НОМЕР_4, яка знаходиться у приміщенні відділення АТ КБ «ПриватБанк» (трете столичне № 26), за адресою: м. Київ, вул. Івана Драча, 1, та яка орендується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі заяви № 20241002000022, доступ до якої на підставі довіреності має ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступні речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, однак мають значення для досудового розслідування, а саме: довіреність від ОСОБА_7 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.; копія довіреності від ОСОБА_10 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 53824884 на 1 арк.; грошові кошти, візуально схожі на євро на загальну суму 78 775 (сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят п?ять) євро; грошові кошти, візуально схожі на долари США на загальну суму 99 860 (дев'яносто дев?ять тисяч вісімсот шістдесят) доларів США; довідка АТ КБ «ПриватБанк» № E.K3.0.0.0.0/8-250529/78268 від 29.05.2025 на 1 арк.
Вмотивованою постановою слідчого від 29.05.2025 вилучені під час проведення обшуку речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62023000000000986 від 07.11.2023.
30.05.2025 засобами поштового зв'язку прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 подала до суду клопотання про арешт майна, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та спеціальної конфіскації.
Прокурор обґрунтовувала клопотання тим, що у ході проведення обшуку, з урахуванням наявної інформації, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, отримано відомості про те, що перелічені речі, зокрема грошові кошти можуть мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки можуть бути коштами, які отримано незаконним шляхом від фінансово-господарських операцій підприємств, очолюваних та пов?язаних з діяльністю підозрюваного ОСОБА_12 , таких як ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_31», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_28», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_27» та інші.
Вказувала також, що оренда сейфової скриньки ОСОБА_7 , який є тестем ОСОБА_16 , може використовуватися останнім як засіб конспірації, з метою приховування та збереження незаконно набутих активів.
14.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 29.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2025 у справі №757/22326/25-к сейфової скриньки НОМЕР_4, яка знаходиться у приміщенні відділення АТ КБ «ПриватБанк» (третє столичне № 26), за адресою: м. Київ, вул. Івана Драча, 1, та яка орендується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі заяви № 20241002000022, доступ до якої на підставі довіреності має ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме:
- довіреність від ОСОБА_7 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.;
- копія довіреності від ОСОБА_10 на ОСОБА_9 щодо користування та розпорядження сейфовою скринькою № НОМЕР_5 від 02.10.2024 на 1 арк.;
- витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 53824884 на 1 арк.;
- грошові кошти, візуально схожі на євро на загальну суму 78 775 євро;
- грошові кошти, візуально схожі на долари США на загальну суму 99 860 доларів США;
- довідка АТ КБ «ПриватБанк» № E.K3.0.0.0.0/8-250529/78268 від 29.05.2025 на 1 арк.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно положенням ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно відповідає наступним ознакам:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, яке стосується обставин вчинення кримінального правопорушення та має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме на майно, вилучене під час проведення обшуку 29.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2025 у справі №757/22326/25-к сейфової скриньки НОМЕР_4, яка знаходиться у приміщенні відділення АТ КБ «ПриватБанк» (третє столичне № 26), за адресою: м. Київ, вул. Івана Драча, 1, та яка орендується ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі заяви № 20241002000022, доступ до якої на підставі довіреності має ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , повний перелік згідно резолютивної частини ухвали слідчого судді.
Так, враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що не накладення арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, а матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою можливої спеціальної конфіскації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні і, таким чином, позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника власника майна про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Доводи представника власника майна про невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказані об'єкти нерухомого майна можуть містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Доводи представника апелянта про те, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до обставин даного кримінального правопорушення також відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, а саме з метою забезпечення спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Крім цього, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, а відтак, колегія суддів відхиляє вищевказані доводи апеляційної скарги, позаяк зі змісту клопотання вбачається, що прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню кількість доказів, що підтверджують необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Доводи представника апелянта щодо законності походження грошових коштів на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту тимчасово вилученого майна, оскільки незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вказані доводи представника апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду справи в суді по суті.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи представника власника майна стосовно незаконності ухвали слідчого судді колегія суддів вважає непереконливими.
Доводи представника апелянта про наявність підстав для повернення клопотання, у зв'язку із пропуском прокурором строків звернення до суду, відхиляється колегією суддів, позаяк з матеріалів провадження вбачається, що у відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України прокурор Бориспільської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 30 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подала до суду клопотання про арешт майна, тобто протягом 48 годин після його вилучення.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини, на які посилалась сторона захисту, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_17
Судді:
ОСОБА_18 ____________