29 жовтня 2025 року
справа № 758/9074/24
провадження № 22-ц/824/10176/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальності «СОС-кредит»
третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року, постановлене під головуванням судді Войтенко Т.В., у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «СОС-кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс», про визнання недійсним кредитного договору, -
У липні 2024р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС-кредит» про визнання недійсним кредитного договору.
Обґрунтовуючи позов, зазначила, що кредитний договір вона не укладала та він не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Просила визнати недійсним договір про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020. на суму 7000,00 грн., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» видалити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційної системи) Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ»;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір 968,96 грн., та витрати на правову допомогу 20000,00 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись і з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що факт зберігання конфіденційних відомостей позивачки підтверджується передачею їх саме відповідачем, знаходженням та зберіганням в кредитній історії позивачки до цього часу (додаток № 4 до позову), передачею їх саме відповідачем в користування третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредо Аверс» (що підтверджується ухвалою суду від 08.11.2024.) а також відсутністю жодних заперечень цього факту іншими учасниками справи.
Під час розгляду справи, позовна заява залишалася судом без руху з питань необхідності уточнення позивачем належного способу захисту.
06.09.2024. адвокат подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій стосовно обрання належним способом захисту звернув увагу суду на те, що відомості про оспорюваний договір продовжують міститись у учасників справи та кредитній історії позивачки (№ 4 в додатку до позову) чим порушуються її права. Отже обраний позивачкою у справі вказаний спосіб захисту про визнання оспорюваного кредитного договору недійсним для подальшого вилучення з кредитної історії, вважає достатнім та ефективним для захисту порушених прав.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка заявила вимогу про визнання недійсним кредитного договору, який нею не укладався, проте такий спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
15 жовтня 2020 року між Товариством "СОС Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №18754618 на суму 5 000,00 грн. строком на 10 календарних днів. Такий кредитний договір цього ж дня 15 жовтня 2020 року був закритий.
Після закриття цього договору, 15 жовтня 2020 року між Товариством "СОС Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №18754639 на суму 7000,00 грн. та строком в 15 календарних днів.
Укладення кредитних договорів з клієнтами відбувається через електронну систему, а саме сайт - soscredit.ua, на якому розміщується вся необхідна інформація, яку вимагає чинне законодавство України.
До моменту укладення договору клієнт має змогу ознайомитись з усіма істотними умовами договору. Для надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, клієнт повинен зареєструватись в системі Товариства.
Для отримання можливості подати Заявку, клієнт має пройти процедуру реєстрації у системі. Процедура реєстрації клієнта , а також входу до системи (особистого кабінету Клієнту) Товариства, передбачає введення клієнтом відомостей про себе , а саме: електронна адреса, пароль, одноразовий ідентифікатор клієнта. Другим кроком при першій реєстрації Клієнта в системі (сайті) Товариства є створення Особистого Кабінету клієнта.
Зареєстрований клієнт формує і подає Заявку до Товариства через свій Особистий Кабінет шляхом заповнення необхідних полів Заявки, що наведені в полях для подачі Заявки на Кредит. Потім Товариство перевіряє всі надані дані Клієнтом для видачі Кредиту, та формує паспорт кредиту, надає клієнту для ознайомлення Паспорт кредиту, в якому наведені всі обов'язкові пункти. Після ознайомлення клієнтом з Паспортом кредиту, товариство робить пропозицію клієнту для оформлення Кредитного договору, шляхом направлення клієнту оферти. До такої оферти також долучається Договір, сформований для клієнта.
У разі згоди клієнта з усіма істотними пунктами оферти та Договору, прийняття такої оферти, клієнт підписує Договір за допомогою одноразового ідентифікатора, який направляється йому на телефон, зазначений при реєстрації в системі. Для підписання клієнт вводить даний альфонумеричний код у спеціальне поле, та нажимає на кнопку для підписання договору своїм альфонумеричним кодом (одноразовим ідентифікатором). В особистий кабінет клієнта надходить підписаний договір. Після підписання договору, Товариство здійснює перерахування грошових коштів на карту, рахунок, що було вказано при реєстрації в системі.
Ідентифікація та верифікація позичальника може бути здійснена шляхом електронної автентифікації позичальника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID). Однак, у конкретному випадку, інструмент покладання для отримання інформації через Систему BankID Національного банку України з ОСОБА_1 не використовувався.
Листом №08/07/2024 від 08.07.2024 відповідач також повідомив, що від імені Товариства до Клієнта не надсилались вимоги щодо наявності заборгованості. Для оформлення кредиту ОСОБА_1 використовувався номер телефону НОМЕР_1 .
Номер платіжної картки, на яку відправлялися кошти, вказаний в реквізитах Договору про надання фінансового кредиту: НОМЕР_2 . Повний номер платіжної картки, на яку надсилалися кредитні кошти, Товариство не може надати, так як не володіє даною інформацією.
30 грудня 2020 року право грошової вимоги по Договору №18754639 від 15.10.2020 було відступлене ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДО-АВЕРС» (код за ЄДРПОУ 40487629) на підставі Договору надання послуги з факторингу №30/126/2020 від 30.12.2020 року (а.с. 24-27).
Судом встановлено, що напідставі наданих відповідачем копій документів через сайт відповідача було згенеровано Заяву-приєднання до Договору (оферти) про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020, якою особа « ОСОБА_1 » підтвердила, що ознайомилася з Договором, Правилами надання кредитних коштів, Паспортом кредиту, надала згоду на обробку персональних даних. Така заява була підписана одноразовим паролем q7e6j8d9 (а.с.28-29).
ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора q7e6j8d9 підписано Договір про надання фінансового кредиту №18754639 від 15.10.2020, за умовами якого товариство зобов'язалось надати кредит клієнту у розмірі 7000 грн. з оплатою по змінюваній процентні ставці, що вираховуються в графіку, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (п.3.1 договору).
Позивач зобов'язалась повністю повернути кредит до 30 жовтня 2020р. шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (пункт 4.2. договору).
Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим Договором провадиться протягом одного операційного дня з моменту укладення цього договору, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у платіжному фреймі, та яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (пункт 4.1 договору).
У розділі 14 Договору зазначені такі реквізити платіжної картки: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , НОМЕР_3 . Договір підписаний одноразовим паролем q7e6j8d9, який направлявся на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.30-39).
ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом вказала, що заперечує факт укладення нею кредитного договору 15 жовтня 2020р. на суму 7000 грн. Вважає, що для укладення кредитного договору незаконно було використано її персональні дані.
Кредитні кошти вона не отримувала, такі кредитні кошти зараховувалися на банківську картку, емітентом якої є АТ «Універсал Банк», в якому позивачка ніколи не мала банківських рахунків та банківських карток цього банку вона не отримувала.
Про існування такого кредитного договору вона дізналася, коли на адресу її роботодавця надійшов запит приватного виконавця Парфьонова Георгія Володимировича про стягнення частини заробітної плати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» (а.с.15-16), що стало підставою для звернення до Українського Бюро кредитних історій, від якого отримано інформацію, що за позивачкою обліковується декілька кредитних договорів, зокрема, кредитний договір №18754639 від 15.10.2020 р. на суму 7 000,00 грн. (а.с.18-20).
Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Колегія суддів погоджується з висновком про те, що від імені ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом його підписання на сайті кредитора одноразовим паролем q7e6j8d9. За умовами кредитного договору кредит у розмірі 7000 гривень повинен був надаватися шляхом зарахування коштів на платіжну картку: НОМЕР_2 .
Листом від 2 липня 2024р. №1673 Акціонерне товариство «Універсал банк» надав інформацію про те, що платіжна картка з НОМЕР_4 є електронним платіжним засобом, емітованим Акціонерним товариством «Універсал банк» (а.с.48-49).
Відповідно до відомостей, які витребувано у Акціонерного товариства «Універал Банк» про особу, якій було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 , фінансовий номер до карти НОМЕР_2 , а також інформацію про те, чи обліковуються (обліковувались) рахунки в установах АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) установлено, що у період з 1 січня до 31 грудня 2020 року за наданими даними НОМЕР_2 неможливо знайти власника картки.
Для ідентифікації власника картки необхідні відомості про прізвище ім'я та по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або повний номер картки.
Одночасно банк повідомив, що банківських рахунків, відкритих на ім'я громадянки « ОСОБА_1 », реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві «Універсал банк» (в тому числі через мобільний застосунок Монобанк) у період з 1 січня по 31 грудня 2020р. не обліковувалось (а.с 155).
Суд першої інстнації дійшов вірного висновку про те, що від імені ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, однак кредитні кошти було перераховано відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС кредит» на банківську картку, яка ОСОБА_1 не належить.
Так, згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Судом обґрунтовано взято до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Позивачкою заявлено вимогу про визнання недійсним кредитного договору, який нею не укладався, тобто заявлено вимогу про застосування такого способу захисту прав, який не відповідає характеру порушення, відтак суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її порушеного права.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що станом на день постановлення судового рішення у відповідача зберігаються персональні дані позивачки, а сам по собі цей факт порушує права позивачки, підстав для задоволення позову в частині зобов'язати відповідача видалити (знищити) її персональні дані немає.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді