Провадження № 33/803/2922/25 Справа № 185/9595/25 Суддя у 1-й інстанції - Мельник Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 8 відділу 6 управління ДВКР СБ України, підполковника, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року у справі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
У постанові суду зазначено, що підполковник ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 8 відділу 6 управління ДВКР СБ України з листопада 2024 року. Відповідно до розпорядження ДВКР СБ України № 1094дск від 03.06.2025 року перебуває у службовому відрядженні на території Дніпропетровської області (посвідчення про відрядження № НОМЕР_1 від 03.06.2025 року).
Після введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні, військовослужбовців СБУ переведено на цілодобовий режим функціонування в умовах воєнного стану, тобто підполковник ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по теперішній час цілодобово виконує обов'язки військової служби, визначені за посадою, на території Дніпропетровської області.
22.08.2025 року близько 05:00 год. в м. Павлоград Дніпропетровської області підполковник ОСОБА_1 на власному автомобілі рухався по вул. Івана Сірка до місця виконання безпосередніх функціональних обов'язків у АДРЕСА_2 , проте до вказаного пункту призначення не прибув.
У ході з'ясування безпосереднім керівництвом підполковника ОСОБА_1 причини та обставин нез'явлення до місця несення служби останніми було встановлено, що ОСОБА_1 під час руху став учасником конфліктної ситуації з невстановленими військовослужбовцями на вул.Івана Сірка м. Павлограда, про що було повідомлено представництво ВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України.
З метою з'ясування всіх обставин відсутності за місцем несення служби підполковника ОСОБА_1 на місце події прибули співробітники ДВКР СБ України та ПВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України, які помітили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, що в свою чергу і стало причиною конфлікту з невстановленими військовослужбовцями.
У подальшому, співробітники ПВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України запропонували ОСОБА_1 проїхати з ними та пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
О 09:50 год. підполковника ОСОБА_1 доставлено до КП «ДБКЛПД» ДОР за адресою: м.Дніпро, вул.Новосільна, буд.1, з метою медичного огляду.
О 10:00 год. підполковник ОСОБА_1 , добровільно надавши письмову згоду, пройшов медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За результатами медичного огляду, відповідно до висновку медичного огляду особи №2810, складеному о 10:00 год. 22.08.2025 року лікарем КП «ДБКЛПД» ДОР ОСОБА_2 (висновок щодо результатів медичного огляду КП «ДБКЛПД» ДОР від 22.08.2025), ОСОБА_1 перебував на момент обстеження в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду.
Зазначає, що дана справа була розглянута судом з грубим порушенням права на захист, оскільки він не зміг прибути до суду та взяти участь у розгляді справи через хворобу, про що своєчасно повідомив суд надіславши письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Однак суд проігнорував його клопотання та розглянув справу без його участі.
Вважає, що фотознімок газоаналізатора не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження стану його сп'яніння, оскільки належним та допустимим доказом в даному випадку мав би бути відповідний чек газоаналізатора, на якому були б надруковані результати його освідування, зазначено номер та дату відповідного протоколу.
Також в матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, який саме газоаналізатор використовувався відповідними службовими особами на момент проведення його освідування на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, відсутні будь-які свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чи будь-які інші документи на підтвердження правомірності використання вказаного газоаналізатора.
Таким чином, встановити, який саме прилад був використаний при освідуванні його і чи був цей прилад справним неможливо, як і неможливо встановити чи для цього приладу робилася повірка, калібрування і інші види технічного обслуговування, які забезпечують достовірність його показників.
Отже, апелянт вважає, що всі докази, які отримані за допомогою цього газоаналізатора невідомої марки та невідомого походження для підтвердження його стану алкогольного сп'яніння є недопустимими.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року, а провадження відносно нього закрити.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи на 09.00 год. 03 грудня 2025 року, подавши чергову заяву про відкладення розгляду справи через свою хворобу.
Щодо можливості апеляційного розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду 28 жовтня 2025 року (а.с.60) та головуючим по справі було визначено суддю Руденка В.В.
В судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначено на 12 листопада 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, подавши до суду заяви про відкладення судового розгляду у зв'язку з його хворобою і перебуванням на лікуванні в “Хмельницькій міській лікарні» (а.с.72).
З цього приводу апеляційний розгляд справи було відкладено на 19 листопада 2025 року на 09.00 годину, про що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та попереджений, що у разі повторної неявки до апеляційного суду, враховуючи визначені ч.4 ст.294 КУпАП процесуальні строки апеляційного розгляду, справу буде розглянуто без його участі (а.с.74).
Натомість, у судове засідання, призначене на 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно, не з'явився, подавши до суду заяви про відкладення судового розгляду у зв'язку з його хворобою і перебуванням на лікуванні в “Хмельницькій міській лікарні» (а.с.78).
Враховуючи вказані у заяві ОСОБА_1 причини його неявки до суду, апеляційний розгляд справи знову було відкладено на 03 грудня 2025 року на 09.00 годину, про що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та попереджений, що у разі повторної неявки до апеляційного суду, враховуючи визначені ч.4 ст.294 КУпАП процесуальні строки апеляційного розгляду, справу буде розглянуто без його участі. Одночасно ОСОБА_1 було запропоновано прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції особисто або залучити до участі у справі захисника (а.с.79).
Однак у судове засідання, призначене на 03 грудня 2025 року ОСОБА_1 в чергове не з'явився, знову подавши до суду заяви про відкладення судового розгляду у зв'язку з його хворобою і перебуванням на лікуванні.
Зазначені обставини свідчать про зловживання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та намаганням навмисного затягування апеляційного розгляду справи. Такої ж процесуальної поведінки ОСОБА_1 дотримувався і під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчать матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення (а.с.46-47).
В контексті ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
В своїх рішеннях, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, №16652/04, від 02.12.2010).
При цьому Суд зазначав, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Отже, дотримуючись визначених ч.4 ст.294 КУпАП строків апеляційного перегляду справи та які спливли на день апеляційного розгляду, враховуючи зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та свідоме небажання ОСОБА_1 з'явитися до суду і надати власні пояснення щодо своєї версії обставин події, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 , що у свою чергу не може вважатися порушенням прав, закріплених у ст.268 КУпАП та гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, - вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про військове адміністративне правопорушення №4 від 22.09.2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 22.08.2025 року; письмові пояснення ОСОБА_3 від 22.08.2025 року; письмові прояснення ОСОБА_4 від 22.08.2025 року; направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 22.08.2025 року; висновок КП «ДБКЛ ПД» ДОР» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №2810 від 22.08.2025 року; фотознімок; копію посвідчення про відрядження.
Під час апеляційного розгляду були досліджені матеріали справи, які свідчать про таке.
Так, з протоколу №4 про військове адміністративне правопорушення від 22.08.2025, складеного начальником представництва ВБ у Дніпропетровській області ( з дислокацією у м. Дніпро) 2 управління ГУ ВБ Сб України Лазаровим Т.М. щодо підполковника ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП убачається, що підполковник ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 8 відділу 6 управління ДВКР СБ України з листопада 2024 року. Відповідно до розпорядження ДВКР СБ України № 1094дск від 03.06.2025 року перебуває у службовому відрядженні на території Дніпропетровської області (посвідчення про відрядження № НОМЕР_1 від 03.06.2025 року).
Після введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні, військовослужбовців СБУ переведено на цілодобовий режим функціонування в умовах воєнного стану, тобто підполковник ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по теперішній час цілодобово виконує обов'язки військової служби, визначені за посадою, на території Дніпропетровської області.
22.08.2025 року близько 05:00 год. в м. Павлоград Дніпропетровської області підполковник ОСОБА_1 на власному автомобілі рухався по вул. Івана Сірка до місця виконання безпосередніх функціональних обов'язків у АДРЕСА_2 , проте до вказаного пункту призначення не прибув.
У ході з'ясування безпосереднім керівництвом підполковника ОСОБА_1 причини та обставин нез'явлення до місця несення служби останніми було встановлено, що ОСОБА_1 під час руху став учасником конфліктної ситуації з невстановленими військовослужбовцями на вул. Івана Сірка м.Павлограда, про що було повідомлено представництво ВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України.
З метою з'ясування всіх обставин відсутності за місцем несення служби підполковника ОСОБА_1 на місце події прибули співробітники ДВКР СБ України та ПВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України, які помітили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, що в свою чергу і стало причиною конфлікту з невстановленими військовослужбовцями.
У подальшому, співробітники ПВБ у Дніпропетровській області 2 управління ГУ ВБ СБ України запропонували ОСОБА_1 проїхати з ними та пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
О 09:50 год. підполковника ОСОБА_1 доставлено до КП «ДБКЛПД» ДОР за адресою: м.Дніпро, вул.Новосільна, буд.1, - з метою медичного огляду.
О 10:00 год. підполковник ОСОБА_1 , добровільно надавши письмову згоду, пройшов медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За результатами медичного огляду, відповідно до висновку медичного огляду особи №2810, складеному о 10:00 год. 22.08.2025 року лікарем КП «ДБКЛПД» ДОР ОСОБА_2 (висновок щодо результатів медичного огляду КП «ДБКЛПД» ДОР від 22.08.2025), ОСОБА_1 перебував на момент обстеження в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, підполковник ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки військової служби в нетверезому стані “у стані алкогольного сп'яніння», вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП (виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (в умовах особливого періоду).
ОСОБА_1 роз'яснено положення ст.256 КУпАП, про що у протоколі міститься відповідний підпис останнього.
У графі по суті заданих запитань правопорушник пояснив “Провину не визнаю», заяв та клопотань від ОСОБА_1 не надходило.
До протоколу додаються направлення на медичний огляд, висновок щодо результатів медичного огляду КП “ДБКЛПД» (а.с.5-7).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.08.2025 року вбачається, що з 03 червня 2025 року він перебував на території Дніпропетровської області у службовому відрядження. 22.08.2025 року прямував у напрямку місця тимчасової дислокації одного з військових підрозділів, що є об'єктам його забезпечення, перетинаючи с. Вербки Павлоградського району та оминаючи дорожні перешкоди, потрапив у конфліктну ситуацію з військовослужбовцями, які рухались автомобілем невстановленої марки. Погрожуючи вогнепальною зброєю, особи у військовій формі, подібній до військової форми ЗСУ змусили його та його пасажирку вийти з автомобіля та поклали його на землю, погрожуючи зброєю, викликали представників поліції та ВБ ГУВБ СБ України. Прибувши на місце подій, співробітники ПВБ у Дніпропетровській області в ході спілкування з ним, поставили питання з приводу вживання ним наркотичних засобів та спиртних напоїв. На що він заперечував з приводу вживання наркотичних засобів, та підтвердив вживання слабоалкогольних напоїв напередодні. Після цього співробітники Внутрішньої безпеки ГУВБ СБ України, запропонували йому пройти медичний огляд в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, на що він надав свою добровільну згоду, після чого він поїхав до вказаного медичного закладу, де здав зразки крові та сечі (а.с.8-9).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 від 22.08.2025 року, він перебуває у відрядженні в Дніпропетровській області та займає посаду заступника керівника СІЗ ДВКР 20 армійського корпусу. В його обов'язки входить збір інформації з 05-00 до 06-00 год ранку щодо надзвичайних подій серед підлеглих. 22.08.2025 року о 06.00 год. він не отримав доповіді від підполковника ОСОБА_1 щодо відсутності в нього та на об'єкті оперативного забезпечення надзвичайних подій та здійснив йому декілька телефонних дзвінків. Отримавши відповідь, почув, що ОСОБА_1 можливо перебуває в стані алкогольного або іншого сп'яніння через нечітку мову. Про вказаний факт ним була здійснена доповідь керівнику групи та отримано вказівку вирушити на місце перебування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ). Прибувши за вказаною адресою, він побачив, що ОСОБА_1 є учасником конфлікту з невідомими людьми та присутніми співробітниками Національної поліції. При цьому ОСОБА_1 імовірно перебував в стані алкогольного сп'яніння (характерний запах алкоголю, нечітка хода, нечітка мова). В подальшому на місці події прибули співробітники ГУ ВБ СБ України та запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у медичному закладі на стан алкогольного чи іншого сп'яніння. ОСОБА_1 надав добровільну згоду і поїхав до медичного закладу з співробітниками ГУ ВБ СБ України (а.с.10-11).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 від 22.08.2025 року, він перебуваючи у відрядженні СІЗ ДВКР 20 армійського корпусу 22.08.2025 року отримав інформацію від працівників СІЗ ДВКР про потребу у виїзді до м. Павлограда, вул. Івана Сірка, де ймовірно перебував ОСОБА_1 , який на той час виконував обов'язки КРЗ на 19 бригаді. Прибувши на місце подій, він побачив, що ОСОБА_1 був учасником конфліктної ситуації з невстановленими особами та співробітниками поліції. Ззовні ОСОБА_1 перебував у алкогольному сп'янінні (нечітка ходьба, запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова). Через деякий час на місце події прибули співробітники ВБ СБУ та запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп'яніння, на що він добровільно погодився (а.с.12-13).
Згідно направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 22.08.2025 року співробітника УСБУ у Дніпропетровській області підполковника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлено на медичний огляд в КП «ДБКЛ ПД» ДОР» з метою встановлення стану алкогольного та наркотичного сп'яніння (а.с.14).
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП «ДБКЛ ПД» ДОР» ОСОБА_1 22.08.2025 о 10-00 годині перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.15).
Згідно фотознімку (а.с.16) зафіксовано газоаналізатор Drager 6540 з результатом огляду - 2.47 проміле.
Відповідно до копії посвідчення про відрядження № НОМЕР_1 (а.с.17) ОСОБА_1 перебуває, зокрема, у м. Дніпро та Дніпропетровській області у службовому відрядженні.
У відповідності до Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2810 від 22.08.2025 року (а.с.52-53) надано на запит суду від 08 вересня 2025 року (а.с.31) о 10-30 годині та о 10-50 годині 22 серпня 2025 року за допомогою приладу Alkot 6510 №0700 від 11.08.2025 у ОСОБА_1 було встановлено результати перебування у стані алкогольного сп'яніння 2,47 проміле, висновок за результатами огляду - гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю. За результатами лабораторних тестів (сечі) 22 серпня 2025 року о 10-10 годині встановлено результат - 2,88 проміле.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За змістом ч.1 ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №264/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме виконання обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння, в умовах особливого періоду, що охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності належних та допустимих доказів його вини у вчиненні військового адміністративного правопорушення є неспроможними.
Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння не оспорюється ним в поданій апеляційній скарзі.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що відсутність в матеріалах справи документів на газоаналізатор, який використовувався під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, не є безпосередніми підставами для скасування постанови суду, оскільки в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2810 від 22.08.2025 чітко зазначено, що огляд проводився за допомогою приладу Alkot 6510 №0700 от 11.08.2025 (а.с.52-53). Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення від 22.08.2025 року зазначено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення заяв, клопотань чи зауважень до протоколу ОСОБА_1 не мав (а.с.7).
Разом з тим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції його права на захист у зв'язку із розглядом справи без його участі, як на підставу для скасування судового рішення, є неспроможними.
Як свідчать матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення ОСОБА_1 неодноразово викликався до місцевого суду, а саме: на 05.09.2025, на 26.09.2025, на 09.10.2025, але до суду не з'являвся, подаючи письмові заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Натомість суд першої інстанції прийняв мотивоване рішення щодо можливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
При цьому права ОСОБА_1 , передбачені ст.268 КУпАП, відновлені шляхом подання ним апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді, але своїм процесуальним правом ОСОБА_1 не скористався.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Отже суд апеляційної інстанції вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 за своїм змістом зводяться до його незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі, які він тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд зробив висновок, що доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО