Провадження № 22-ц/803/10522/25 Справа № 211/1603/25 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
03 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П. , Остапенко В.О.
сторони:
позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Костенко Є.К. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 серпня 2025 року,
В лютому 2025 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій позивачем регулярно надавалися послуги з постачання теплової енергії, але відповідач їх вчасно не оплатила, у зв'язку з чим накопилася заборгованість за період з 01 жовтня 2021 року по 31 грудня 2024 року, у сумі 18117,13 грн та заборгованість за плату за абонентське обслуговування за період з 01 жовтня 2021 року до 31 грудня 2024 року в сумі 381,73 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Також, з урахуванням положень статті 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 27,77 грн за період з 01 жовтня 2021 року до 24 лютого 2022 року, інфляційні витрати в сумі 141,86 грн за такий саме період, а також понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за період з 01 жовтня 2021 року до 04 травня 2022 року заборгованість за теплову енергію, в розмірі 8002,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 141,86 грн, 3% річних в сумі 27,77 грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування за період з 01 жовтня 2020 року до 04 травня 2022 року у розмірі 46,08 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» судовий збір в сумі 1066,48 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення з урахуванням мораторію на час воєнного стану .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстроване у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачці на праві приватної власності в порядку спадкування.
Відповідно до наданих позивачем письмових розрахунків заборгованість за надану теплову енергію за адресою проживання відповідача (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 01 жовтня 2021 року до 04 травня 2022 року заборгованість за теплову енергію складає 8002,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 141,86 грн, 3% річних в сумі 27,77 грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування за період з 01 жовтня 2020 року до 04 травня 2022 року у розмірі 46,08 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач, у встановлені законом строки, не вносила плату за отримані житлово-комунальні послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань за період заборгованості до 04.05.2022 року, коли відповідачку було взято на облік як ВПО.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила № 830) тощо.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом другим частини першої статті 5 наведеного вище Закону визначено, що комунальними послугами є в тому числі послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.ст.19, 19-1 ЗУ «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV (далі Закон №2633-ІV) споживачі теплової енергії повинні щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за спожиту (отриману) теплову енергію.
Відповідно до ст.9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 18 Правил № 630 визначено порядок обігу та оплати послуг. Так, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання, за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (№ 703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359.
Також Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 334/2789/15-ц визначене, що ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення не передбачені випадки, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.
Згідно з п.п.3,8 Правил №830 опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Розрахунок заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 за спожиту теплову енергію підтверджується належними доказами, відповідачкою обґрунтованість та правильність розрахунку його не спростовано.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість дій позивача по нарахуванню відповідачці плати за теплову енергію та обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023, якою встановлено мораторій на стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги під час дії воєнного стану, колегією суддів не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Заборона стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 року - з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих регулюється Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ № 390 від 21.04.2023 та № 1405 від 29.12.2023).
Відповідно до абз.3 п.1 Постанови КМУ№ 206від 05.03.2022«Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами згідно з постановами КМУ№ 390від 21.04.2023 та № 1405 від 29.12.2023) забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1жовтня 2014р.№ 509«Про облік внутрішньо переміщених осіб» або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Суд першої інстанції вірно врахував, що згідно довідки від 04.05.2022 №1603-5001505653 відповідачку ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу з 04.05.2022 року.
Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши наявність порушеного права ОКП «Донецьктеплокомуненерго», дійшов правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати за послуги з теплову енергію та за абонентське обслуговування.
Правильність нарахування суми боргу підтверджується особовим рахунком, яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за вказаний період оплати за теплову енергію.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги у визначеному позивачем розмірі, який відповідачами не спростовано.
Крім того, суд дійшов відного висновку, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, та враховуючи ту обставину, що відповідачка у встановлені законом строки не вносила плату за надані позивачем послуги, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань до моменту взяття на облік як ВПО, розмір яких в апеляційному порядку не спростовано.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: