Провадження № 22-ц/803/10538/25 Справа № 213/1667/21 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 213/1667/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М, Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідачі Інгулецький відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов Роман Ігорович, на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року, яка постановлена суддею Поповим В. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 09 вересня 2025 року,
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов Р.І., посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного його повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, зокрема 22 липня 2025 року та 09 вересня 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, від адвоката Максимова Р.І. надійшло заява про відкладення розгляду справи, яке мотивована його участю у слідчих діях у кримінальному провадженні, а інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що адвокатом Максимовим Р.І. реалізовано право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивач про час та місце розгляду справи, призначені на 22 липня 2025 року та 09 вересня 2025 року, у відповідності до вимог ст. 130 ч.5 ЦПК України, був повідомлений належним чином шляхом направлення SMS повідомлення та направлення судової повістки, яка повернулась з довідкою ПАТ «Укрпошта» з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням, однак до суду не з'явився.
Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Частина 5 ст. 223 ЦПК України зазначає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України).
Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.
Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.
При цьому, ч. 1, 1 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час або неповідомлення про причини неявки
Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
19 травня 2021 року судом першої інстанції постановлена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
17 серпня 2021 року судом першої інстанції постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
22 листопада 2022 року судом постановлена ухвала про зупинення провадження у справі до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України.
13 червня 2025 року судом постановлена ухвала про поновлення провадження у справі, оскільки 04 червня 2025 року на запит суду від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України отримано повідомлення № 11/1333 від 06 травня 2025 року, за змістом якого старшого лейтенанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), відповідно пункту 3 до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Після поновлення провадження, позивач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 22 липня 2025 року на 12:30 год. та 09 вересня 2025 року о 14:30 год. не з'явився, повідомлявся засобами поштового зв'язку, а також sms-сповіщеннями.
Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що позивач, який про час та місце розгляду справи в судові засідання, призначені на 22 липня 2025 року на 12:30 год. та 09 вересня 2025 року о 14:30 год. не з'явився, повідомлявся засобами поштового зв'язку, а також sms-сповіщеннями.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач викликався у судове засідання та був повідомлений про розгляд справи призначеної на 22 липня 2025 року на 12:30 год. шляхом SMS-повідомлення, відповідно до якого документ "Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій" на 22.07.2025 12:30:00 по справі №213/1667/21 (2/213/13/25) 24.06.2025 10:07:39 доставлено одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_2 .
На переконання колегії суддів, матеріалами справи не підтверджено, що позивач 22 липня 2025 року не з'явився в судове засідання без поважних причин, оскільки матеріали справи не містять заяви позивача ОСОБА_1 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Отже, долучена до справи довідка про доставку повідомлення щодо повідомлення за номером телефону про зазначений розгляд справи, не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами 9, 13 статті 128 ЦПК, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №495/6258/20вказано, що можливість повідомлення учасника справи, зокрема, за допомогою засобів мобільного зв'язку передбачена у частинах дев'ятій, тринадцятій статті 128 ЦПК України. Відповідно суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи. Проте, у справі, що переглядається, у суду апеляційної інстанції не було умов, передбачених частинами дев'ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення особи про апеляційний розгляд, адже ЦПК України не передбачає термінової необхідності у розгляді цієї справи та в матеріалах справи немає відповідної заяви про виклик відповідача до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 666/6309/13-ц (провадження № 61-1121св22), від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19(провадження № 61-8993св22) та від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21(провадження № 61-11611св22).
Зазначені обставини вказують на те, що позивач ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим судом першої інстанції про розгляд справи, призначений на 22 липня 2025 року.
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21.
В даному випадку відсутні докази того, що позивач двічі поспіль належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (№ 2), № 38789/04, § 23).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», № 43330/09 § 25, 27).
Таким чином, суд безпідставно розглянув цю справу за відсутності доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання.
Порушення обов'язку завчасно повідомити про розгляд справи позбавило заявника права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане порушення також перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом порушено норми процесуального права колегія суддів вважає обґрунтованими.
Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, для продовження розгляду.
Законодавцем визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України. Відповідно розподіл судових витрат, зокрема щодо витрат на правничу допомогу, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення.
Оскільки ухвала про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максимов Роман Ігорович, - задовольнити.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2025 року - скасувати.
Направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання недійсними електронних торгів, скасування протоколу електронних торгів, акту реалізації предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 г рудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: