Провадження № 11-кп/803/3037/25 Справа № 175/1601/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019040440001168 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання та безпідставного звільнення від нього скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання: - за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VІ від 15.04.2008) у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього належного йому майна; - за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна; виключити з правової кваліфікації дій обвинуваченого посилання на ч. 2 ст. 28 КК України, а також обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб; в іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що санкція ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VІ від 15.04.2008), передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Водночас, призначаючи покарання ОСОБА_9 за ч. 4 ст.190 КК України у виді 4 років позбавлення волі, суд не навів підстав призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а резолютивна частина вироку не містить посилання на ст. 69 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що суд призначаючи обвинуваченому покарання, залишив поза увагою, що в результаті протиправних дій ОСОБА_9 з власності держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації незаконно вибуло майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0446 площею 0,15 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0445 площею 0,225 га, у зв'язку з чим Дніпропетровській обласній державній адміністрації спричинено матеріальну шкоду в сумі 758 700 грн, яка в 789,9 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.
Стверджує, що з часу вчинення кримінального правопорушення пройшло майже 6 років, але обвинувачений заподіяну внаслідок злочину шкоду потерпілому не відшкодував, що свідчить про відсутність щирого каяття.
Таким чином, призначене судом ОСОБА_9 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі із звільненням його на підставі ст. 75 КК України є занадто м'яким та недостатнім для його виправлення.
Також зазначає, що дії ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тому посилання на ч. 2 ст. 28 КК України підлягає виключенню з судового рішення, оскільки вказану кваліфікуючу ознаку передбачено диспозицією ст. 190 КК України.
При цьому обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, що не відповідає вимогам ч.4 ст.67 КК України.
Стверджує, що суд в порушення ч.1 ст.77 КК України призначив ОСОБА_9 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисником ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому вона просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.
В заперечені зазначено, що обвинувачений з першого засідання визнавав себе винуватим, висловлював засудження свого вчинку, сприяв швидкому та ефективному розгляду справи.
Що стосується невідшкодування шкоди, то цивільний позов потерпілим не заявлено, навпаки, представником потерпілого подано заяву про те, що жодних претензій до ОСОБА_9 немає.
Окрім того, на розгляді касаційного суду перебуває цивільна справа за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації про витребування земельних ділянок та ін., де ОСОБА_9 як відповідачем до суду подано клопотання про визнання позовних вимог в повному обсязі. Таким чином, обвинувачений здійснив всі можливі дії для відшкодування шкоди.
Також зазначає, що обвинувачений жодного разу не порушував свої процесуальні обов'язки, працює, має позитивні характеристики з місця роботи та проживання, утримує та здійснює догляд за хворою матір'ю.
Вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання: - за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки; - за ч.1 ст.209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки з конфіскацією майна; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки з конфіскацією майна; на підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбуття основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
За обставин, викладених у вироку, в період часу з лютого 2018 року по липень 2018 року, більш точної дати та часу встановити не вдалося, у ОСОБА_9 та іншої особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, у особливо великих розмірах, а саме: земельними ділянками, що належить Дніпропетровській обласній державній адміністрації та знаходяться за адресою: смт. Обухівка, вул. Білякова, 75а.
Так, особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, на виконання взятих на себе обов'язків, реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, у особливо великих розмірах, 11.06.2019 року приблизно о 12.13 годин, з метою реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0446 площею 0,15 га та земельну ділянку з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0445 площею 0,225 га, що розташовані по вул. Білякова, 75а в смт. Обухівка, діючи умисно, достовірно знаючи, що до Кіровської селищної ради народних депутатів у 1995 році за отриманням в приватну власність земельних ділянок площею 1500 м2 та 2250 м2, які знаходяться по АДРЕСА_2 , вона не зверталась та вказане рішення не отримувала, а також достовірно знаючи, що не зверталась до Обухівської селищної ради в 2018 році за отриманням витягу з рішення № 275 від 26.12.2018 щодо чинності рішення Кіровської селищної ради народних депутатів № 23 від 16.08.1995 року та зазначених витяг не отримувала, порушуючи вимоги ст.118 Земельного Кодексу України, прибула до державного реєстратора Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_11 , де надала останньому документи для проведення державної реєстрації права приватної власності.
Серед вказаних документів особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, були надані завідомо підроблені документи - рішення Кіровської селищної ради народних депутатів № 23 від 16.08.1995 року «Про передачу особі щодо якої матеріали виділено в окреме провадження у приватну власність земельних ділянок площею 1500 м2 та 2250 м2, які знаходяться по вул. Білякова 75а, витяг із рішення наданий Обухівською селищною радою за № 275 від 26.12.2018 щодо чинності рішення Кіровської селищної ради народних депутатів № 23 від 16.08.1995 року.
11.06.2019 року приблизно о 12.13 годин, державний реєстратор Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_11 , на підставі наданих особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, документів, вчинив реєстраційну дію - вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію, визначивши власником земельної ділянки з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0446 площею 0,15 га та земельної ділянки з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0445 площею 0,225 га, що розташовані по АДРЕСА_2 - особу, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження.
Таким чином, остання заволоділа чужим майном шляхом обману, в особливо великому розмірі, а саме зазначеними земельними ділянками.
У подальшому особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, на виконання взятих на себе обов'язків, реалізовуючи спільний з ОСОБА_9 умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, у особливо великих розмірах, розпорядилася вказаними земельними ділянками, шляхом передачі їх у власність ОСОБА_9 , на підставі укладених між ними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25.06.2019 року.
Надалі, ОСОБА_9 з метою зміни технічних характеристик земельних ділянок з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0446 площею 0,15 га та кадастровим номером - 1221455400:01:012:0445 площею 0,225 га, із використанням завідомо підроблених документів, а саме: - Довідки №329 від 26.06.2019, виданої Обухівською селищною радою про присвоєння адрес земельним ділянкам, а саме: вул. Білякова 75-є, 75-д, 75-г, АДРЕСА_3 , акту встановлення та узгодження меж поділу земельної ділянки в натурі (на місцевості) датованого 27.06.2019 року, акту приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу, без дати, проведено їх поділ, внаслідок якого утворилось 8 земельних ділянок з кадастровими номерами - 1221455400:01:012:0449, 1221455400:01:012:0450, 1221455400:01:012:0451, 1221455400:01:012:0452, 1221455400:01:012:0453, 1221455400:01:012:0454, 1221455400:01:012:0455, 1221455400:01:012:0456.
Право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано 25.07.2019 державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації ОСОБА_12 за ОСОБА_9 .
Вказані земельні ділянки ОСОБА_9 були реалізовані за договорами купівлі-продажу укладеними 31.07.2019 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 і ОСОБА_14 та договорами від 09.09.2019 між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 .
Внаслідок вказаних умисних злочинних дій особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, та ОСОБА_9 , з власності держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації незаконно вибуло нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0446 площею 0,15 га та земельної ділянки з кадастровим номером - 1221455400:01:012:0445 площею 0,225 га, що розташовані по АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим, Дніпропетровській обласній державній адміністрації спричинено матеріальну шкоду в сумі 758 700 грн, яка в 789,9 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що згідно із п.4 примітки ст.185 КК України відноситься до особливо великих розмірів.
Доводячи свої злочинні дії до кінця, 31.07.2019 року в період часу з 09.00 годин по 10.00 годин, ОСОБА_9 діючи умисно, достовірно знаючи, що земельні ділянки одержано злочинним шляхом, з метою легалізації (відмивання) майна, набутого шляхом обману та зловживання довірою, тобто одержаних внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння (шахрайства), знаходячись у робочому приміщенні приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , підписав наступні договори купівлі-продажу з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 :
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0449, вартістю 18181,87 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2066;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,059 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0450, вартістю 17878,84 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2062;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0528 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0452, вартістю 16 000,05 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2059;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0453, вартістю 17965,2 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2064;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0414 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0454, вартістю 17501,31 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2057;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0528 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0456, вартістю 13748,02 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 є, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2061.
У подальшому, 31.07.2019 року в період часу з 09.00 годин по 10.00 годин, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 на підставі вказаних договорів купівлі-продажу, вчинила реєстраційну дію - щодо реєстрації за ОСОБА_13 та ОСОБА_14 права власності на вищевказані земельні ділянки.
Крім цього, 09.09.2019 року в період часу з 13.50 годин по 14.10 годин, ОСОБА_9 діючи умисно, достовірно знаючи, що земельні ділянки одержано злочинним шляхом, з метою легалізації (відмивання) майна, набутого шляхом обману та зловживання довірою, тобто одержаних внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння (шахрайства), знаходячись у робочому приміщенні приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , підписав наступні договори купівлі-продажу з ОСОБА_15 :
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0532 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0451, вартістю 16 121,26 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2548;
Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0333 га, кадастровий номер - 1221455400:01:012:0455, вартістю 14 043,22 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за №2549.
Таким чином, ОСОБА_9 відчужив земельні ділянки на користь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , тобто розпорядився майном, набутим внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, внаслідок чого отримав грошові кошти на загальну суму - 131 439,77 грн.
Після отримання грошових коштів за продаж восьми земельних ділянок, одержаних злочинним шляхом, в загальній сумі 131 439,77 грн від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_9 розпорядився ними на власний розсуд.
Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та його захисників, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 209 КК України та доведеність його вини в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Вимоги прокурора щодо виключення з правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України посилання на ч. 2 ст. 28 КК України заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Згідно із ст. 26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.
Судом першої інстанції дії ОСОБА_9 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном, шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів вважає, що при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 судом неправильно додатково кваліфіковані його дії за ч. 2 ст. 28 КК України, оскільки вказана кваліфікуюча ознака вже передбачена диспозицією ст. 190 КК України, а тому посилання суду на ч. 2 ст. 28 КК України є зайвим та підлягає виключенню.
Окрім того, відповідно до вироку судом обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, визнано вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Враховуючи те, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 кваліфіковано за ознаками вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, тому суд, визнаючи обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, порушив вимоги ч. 4 ст. 67 КК України, на підставі чого з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню посилання суду на обставину, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, винуватість у вчиненні яких обвинувачений визнав, а також те, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні матір, яка є особою похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття.
Що стосується доводів прокурора про неправильне призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, то колегія суддів вважає їх слушними з огляду на таке.
З вироку суду вбачається, що ОСОБА_9 було засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону № 270-VІ, що діяв на момент вчинення злочину.
Санкція ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VІ), передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Як вбачається з резолютивної частини вироку, ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Однак суд першої інстанції не врахував вимоги, передбачені санкцію ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VІ) щодо строків можливого призначення покарання за це кримінальне правопорушення, та призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання у виді 4 років позбавлення волі, яке не передбачено ч. 4 ст. 190 КК України, при цьому не навів підстав призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а резолютивна частина вироку не містить посилання на ст. 69 КК України, у зв'язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що полягає у неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
Доводи прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_9 ст. 75 КК України не є слушними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що за наявності вищевказаних підстав, під час вирішення питання щодо застосування положень ст. 75 КК України, суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, мотивувавши таке рішення, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.
Посилання прокурора на те, що в результаті протиправних дій ОСОБА_9 з власності держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації незаконно вибуло майно, а саме земельні ділянки, у зв'язку з чим Дніпропетровській обласній державній адміністрації спричинено матеріальну шкоду в сумі 758 700 грн, яка в 789,9 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, а також, що з часу вчинення кримінального правопорушення пройшло майже 6 років, але обвинувачений заподіяну внаслідок злочину шкоду потерпілому не відшкодував, що свідчить про відсутність щирого каяття, є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що потерпілим цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був, натомість, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації було подано цивільний позов до ОСОБА_9 та ін. про витребування земельних ділянок, скасування державної реєстрації, який відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 року (справа № 175/1701/20) ОСОБА_9 був визнаний, що не може свідчити про відсутність щирого каяття, враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, повністю визнав себе винним, та тієї обставини, що до нього не був пред'явлений позов про відшкодування шкоди, а в порядку цивільного судочинства вирішується питання про витребування земельних ділянок, проти чого обвинувачений не заперечував, що свідчить про його каяття та засудження свої поведінки.
З врахуванням наведеного та ставлення ОСОБА_9 до кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України при призначенні покарання відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.
В апеляційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які б давали підстави визнати призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України явно несправедливим через м'якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Водночас, доводи прокурора про те, що суд, застосовуючи ст. 75 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_9 додаткове покарання у виді конфіскації майна, є слушними, оскільки зазначене суперечить вимогам ч. 1 ст. 77 КК України, яка не передбачає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому в цьому випадку покарання обвинуваченому повинно бути призначено без конфіскації майна.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пункт 3 частини 1 статті 413 КПК України передбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою, зокрема, скасування судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
З урахуванням вищезазначеного, вирок щодо ОСОБА_9 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання на підставі ст. 409, 413 КПК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, з ухваленням відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України нового вироку судом апеляційної інстанції, у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , колегія суддів згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні матір похилого віку, яка хворіє та потребує стороннього догляду, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, - щире каяття; обставин, що обтяжують покарання, - не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що покарання ОСОБА_9 повинно бути призначено в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 209 КК України на строк, визначений судом першої інстанції, що не оскаржується прокурором, з конфіскацією майна, з урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 2 роки, однак без конфіскації майна, оскільки враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у яких ОСОБА_9 обвинувачується, особи обвинуваченого, наявності обставини, що пом'якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати ст.75 КК України, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню
На думку колегії суддів, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 в частині кваліфікації за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду на ч.2 ст. 28 КК України при кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190 КК України.
З мотивувальної частини вироку виключити посилання на обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_9 покарання: - за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна; - за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 2 роки з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах усіх форм власності строком на 2 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_9 : - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Негайно після проголошення вручити копію вироку обвинуваченому, прокурору.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4