19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/31838/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/31838/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дії та бездіяльність, скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, які, в редакції заяви від 03.03.2025 (т. 2 а.с.68, 69), сформулював наступним чином:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2024 року № 1165 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 27.10.2024 солдата ОСОБА_1 » за відсутності встановленого факту самовільного залишення військової частини.
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29 жовтня 2024 року № 1173 «Про результати службового розслідування самовільного залишення частини 27.10.2024 солдатом ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року.
визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.11.2024 року № 306 про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2024 року № 302 про проведення виплат грошового забезпечення з урахуванням результатів службового розслідування.
відновити право ОСОБА_1 на щомісячну премію та додаткову винагороду за жовтень 2024 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати, а військову частину НОМЕР_1 сплатити щомісячну премію відповідно до особистого внеску солдата ОСОБА_1 в загальний результат служби у розмірі 544% з 01 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року та додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби
Обґрунтування позовних вимог наведені позивачем у заяві від 11.02.2025 (т. 2 а.с.10-27). Позивач вказував на відсутність підстав для призначення та проведення, оскільки в рапорті безпосереднього командира позивача не згадувалось про факт самовільного залишення позивачем військової частини. Рішення командира військової частини НОМЕР_2 про призупинення усіх видів грошового забезпечення та додаткової винагороди (п. 4 наказу від 27.10.2024 № 1165), є незаконним. Рішення про позбавлення позивача щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року прийнято у спосіб, не визначений законами України (наказ від 29.10.2024 № 1173 «Про результати службового розслідування»). Наказ від 01.11.2024 №306 про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2024 № 302 є незаконним та протиправним. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2024 № 302 позивач виключений 28.10.2024 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.10.2024 № 306 позивач з 29 жовтня 2024 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . Правові відносини позивача з військовою частиною НОМЕР_2 припинилися у день виключення зі списків особового складу, тобто з 28.10.2024 року, а відтак командир військової частини НОМЕР_2 з наступного дня після зазначеної події, тобто з 29 жовтня 2024 року позбавлений правомочностей щодо надання розпорядчих наказів відносно колишнього військовослужбовця.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позовну заяву задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29 жовтня 2024 р. № 1173 «Про результати службового розслідування самовільного залишення частини 27.10.2024 солдатом ОСОБА_1 » в частині у п.3 позбавлення солдата ОСОБА_1 додаткової винагороди за жовтень 2024 року. В решті позовних вимог судом відмовлено.
Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку позивачем та відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 .
Позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі.
Основні доводи скаржника/позивача:
- суд не надав належної оцінки п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.10.2024 № 1173 «Про результати службового розслідування», згідно з яким позивач не притягнений до дисциплінарної відповідальності;
- суд не звернув увагу на п. 5 відповіді на адвокатський запит від 17.12.2024 № 36/3658, згідно з яким відомості про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 відсутні;
- позивач на час розгляду справи продовжує службу в зоні бойових дій, до кримінальної відповідальності за статтями 407, 408, 425 КК України не притягувався;
- суд за відсутності повноважень вдався до перекваліфікації дій позивача, зазначених в наказі від 29.10.2024 року № 1173 «Про результати службового розслідування» як підставу невиплати премії, та з власної ініціативи сформулював дії позивача як невихід на військову службу без поважних причин, хоча відповідач у цьому наказі зазначив іншу підставу: «неправомірні дії солдата полягають в недбалому ставленні до військової служби, а саме в самовільному залишенні військової частини з 27.10.2024 по 28.10.2024». Таке формулювання суду дало можливість безпідставно застосувати в рішенні підставою невиплати щомісячної премії позивачу абз. 1 п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (Порядок № 260) (невихід на військову службу без поважних причин).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Скаржник/відповідач вказує, що згідно п. 5 розділу XVI наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Згідно п. 15 розділу XXXIV цього Порядку до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Не включення позивача до наказу про виплату додаткової грошової винагороди не є притягненням до дисциплінарної відповідальності, а є прямим виконанням вимог законодавства щодо порядку нарахування та виплати додаткової грошової винагороди посадовими особами відповідача.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вказує, що наказом командира від 28.10.2024 № 302 йому встановлена виплата додаткової винагороди за жовтень 2024 року, проте вона не виплачена через позбавлення його цього виду грошового забезпечення у спосіб, не передбачений законодавством України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що, «оскільки наказом про результати службового розслідування встановлено не належне виконання службових обов'язків ОСОБА_1 яке полягає у недбалому ставленні до військової служби, відсутність на службі 1 добу, тому відсутні підстави для позбавлення додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 06 жовтня 2025 р.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
Солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №268 від 01.12.2022 р. та проходив службу на посаді сапера 2 саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 24 жовтня 2024 року № 272-РС солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 та визначено вважати таким, що справи та посаду ЗДАВ 28.10.2024 року і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
28.10.2024 на виконання зазначеного наказу вищого командира-начальника, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №302 від 28.10.2024 Позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 29.10.2024.
За фактом самовільного залишення частини позивачем відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1165 від 27.10.2024 було призначено службове розслідування. П.4 зазначеного наказу виплату усіх видів грошового забезпечення позивачеві було призупинено. Підставою для винесення наказу №1165 став рапорт командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_2 від 27.10.2024 про відсутність позивача у місці тимчасового розташування підрозділу о 8-00 під час перевірки особового складу. На телефонні дзвінки позивач не відповідав, місцезнаходження його було невідоме.
Актом №246 від 29.10.2024 за фактом самовільного залишення частини 27.10.2024 солдатом ОСОБА_1 зафіксовано обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування, в т.ч. такі: П.3.4.Факт самовільного залишення частини 27.10.2024 зафіксовано в рапорті командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_2 вх. №7732 від 27.10.2024. П.3.5. Факт самостійного повернення до частини 28.10.2024 зафіксовано в рапорті командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_3 №7783 від 28.10.2024. П.3.6. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.10.2024 №302 солдат ОСОБА_1 справи та посаду здав 28.10.2024 і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . П.3.7.З пояснень, які 28.10.2024 надав сапер 2-го саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 , стало відомо, що 27.10.2024 о 06:00 отримав дзвінок від матері про те, що вона в поганому стані і їй потрібно терміново до лікарні, рапорт на командира не писав, на зв'язок вийшов, зброю та особисті речі залишив в місці розташування підрозділу. Владнавши справи, самостійно повернувся до військової частини 28.10.2024 о 12:00. Вину визнає.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.10.2024 р. №1173 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 27.10.2024 солдатом ОСОБА_4 ", вирішено:
1.службове розслідування вважати закінченим.
2.За порушення вимог ст.4 Розділу 1 «загальні» положення» Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.11.13.16 Розділу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання службових обов'язків притягнути до дисциплінарної відповідальності не має можливості у зв'язку з тим, що військовослужбовець справи та посаду здав 28.10.2024 і вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
3.Позбавити солдата ОСОБА_1 щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року згідно п. 5 розділу XVI та п. 15 розділу XXXIV наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
4.Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 врахувати п.3 наказу при здійсненні нарахування і відповідних виплат солдату ОСОБА_1 за жовтень 2024 року або наступні періоди.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №306 від 01.11.2024 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №306 від 01.11.2024, викладено в іншій редакції, в якій додано, що всі виплати грошового забезпечення належить провести з урахуванням результатів службового розслідування за фактом самовільного залишення частини розпочатого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1165 від 27.10.2024.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2024 № 1165 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 27.10.2024 солдата ОСОБА_1 » (т. 1 а.с.94 звор. бік, 95).
Фактичною підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_5 від 27.10.2024, поданий у зв'язку із виявленням 27.10.2024 о 08:00 під час перевірки особового складу інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 за місцем тимчасового розташування ( АДРЕСА_1 ) відсутності сапера 2-го саперного відділення інженерно-саперного взводу солдата ОСОБА_1 (т. 1 а.с.97).
Юридичною (нормативно-правовою) підставою для видачі наказу № 1176 зазначено стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371.
Дисциплінарний статус Збройних Сил України затверджений Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 р.
Статтею 85 цього Статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок № 608 визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервісті), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі. Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відсутність позивача, як діючого військовослужбовця, за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка виявлена його безпосереднім командиром під час перевірки особового складу, є підставою для подачі рапорту, який, у свою чергу, є підставою для призначення і проведення службового розслідування.
Враховуючи вищевикладене, наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2024 № 1165 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини 27.10.2024 солдата ОСОБА_1 » є правомірним і таким, що скасуванню не підлягає.
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29 жовтня 2024 року № 1173 «Про результати службового розслідування самовільного залишення частини 27.10.2024 солдатом ОСОБА_1 » (т. 1 а.с. 96).
Цей наказ позивач оскаржує в частині позбавлення його щомісячної премії та додаткової винагороди.
Пунктом 3 наказу № 1173 солдата ОСОБА_1 позбавлено щомісячної премії та додаткової винагороди за жовтень 2024 року згідно п. 5 розділу ХУІ та п. 15 розділу ХХХІУ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Пунктом 5 розділу ХУІ Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Обставина відсутності позивача на службі з 27.10.2024 по 28.10.2024 встановлена службовим розслідуванням (т. 1 а.с.97,98). В ході службового розслідування поважних причин відсутності позивача за місцем дислокації у зазначений період не встановлено.
Для застосування положень пункту 5 розділу ХУІ Порядку № 260 необхідним є дві умови: 1) відсутність військовослужбовця на службі; 2) відсутність поважних причин, за наявності яких військовослужбовець не вийшов на службу.
Оскільки відсутність позивача з 27.10.2024 по 28.10.2024 на службі ним не заперечується, а поважні причини такої відсутності в ході службового розслідування не встановлені, наявні підстави застосування приписів пункту 5 розділу ХУІ Порядку № 260 і невиплати премії за жовтень 2024 року.
Службовим розслідуванням також встановлено, що неправомірні дії позивача полягають в недбалому ставленні до військової служби, а саме - в самовільному залишенні військової частини з 27.10.2024 по 28.10.2024.
Згідно пункту 15 розділу ХХХІУ Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Відповідальність за самовільне залишення військової служби передбачена статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 407 Кримінального кодексу України.
Для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, військова служба призупиняється, про що зазначено у частині 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2024 року). Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідачем суду не надано доказів того, що військова служба позивача була призупинена. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як і до дисциплінарної відповідальності позивача не було притягнуто.
Колегія суддів вважає, що у спірному випадку мало місце неявка позивача на службу без поважних причин, зважаючи на його відсутність протягом однієї доби. Метою службового розслідування є перевірка обставини відсутності позивача протягом доби на місці розташування Військової частини НОМЕР_2 . Однак, зібрані в ході службового розслідування данні не дозволяють дійти беззаперечного висновку саме про самовільне залишення позивачем військової служби.
Отже, позбавлення позивача додаткової винагороди за жовтень 2024 року не може вважатись правомірним.
Щодо наказу № 306 від 01.11.2024, яким внесено зміни до наказу (по стройовій частині) від 28.10.2024 № 302.
Цим наказом № 306 від 01.11.2024 (т. 1 а.с.93) був викладений в новій редакції наказ № 301 від 28.10.2024 (т.1 а.с.244), а фактично - доповнений абзацом наступного змісту: «Всі виплати грошового забезпечення провести з урахуванням результатів службового розслідування за фактом самовільного залишення частини, розпочатого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №1165 від 27.10.2024».
Згідно наказу № 302 від 28.10.2024 позивач з 28.10.2024 є таким, що справи здав та вибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Цим же наказом були визначені до виплати, у тому числі, щомісячна премія та додаткова винагорода.
Однак, наказом № 1165 від 27.10.2024 вже було призначено службове розслідування за рапортом командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2024 про відсутність позивача за місцем тимчасового розташування.
Тобто, вирішувати питання щодо виплати премії та додаткової винагороди командир військової частини НОМЕР_2 мав після затвердження результатів службового розслідування, тобто не раніше 29 жовтня 2024 р.
Наказ № 302 від 28.10.2024, на думку колегії суддів, був прийнятий передчасно, до завершення і оформлення результатів службового розслідування щодо позивача. Однак, ця обставина не спростовує правильності прийнятого командиром військової частини НОМЕР_2 рішення про позбавлення позивача премії за жовтень 2024 року.
Позивач оскаржує наказ № 306 від 01.11.2024 в повному обсязі, не обґрунтовуючи його протиправність в іншій, ніж виплати, частині. Крім того, наказ № 306 прийнятий на виконання п. 4 і реалізацію п. 3 наказу № 1173. Скасування п.3 наказу № 1173 в частині позбавлення позивача додаткової винагороди за жовтень 2024 року не потребує додаткового корегування змісту наказу №306.
Щодо обрання способу захисту порушених прав.
Позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати, а військову частину НОМЕР_1 сплатити щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 544% з 01 жовтня 2024 року по 28 жовтня 2024 року та додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 . Відтак, саме цим відповідачем і має бути відновлене порушене право позивача на отримання додаткової винагороди за жовтень 2024 року.
Суд першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача не обрав, тому, колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, змінити резолютивну частину оскарженого рішення першої інстанції, доповнивши його абзацом третім наступного змісту:
«Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2024 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін, як законне та обгрунтоване.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скару ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. в адміністративній справі №160/31838/24 - змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2024 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. в адміністративній справі №160/31838/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 листопада 2025 р. і може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий