19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 175/11186/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 р. (суддя Журавель Т.С.) в адміністративній справі №175/11186/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 02.11.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1745 від 23.10.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
В обґрунтування позовної вимоги позивач вказував на відсутність доказів, які підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, Крім того, ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувала до 19.05.2024, а тому, його не може бути притягнуто до відповідальності.
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 р. у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що у протоколі і в постанові 1745 не зазначено дату, коли саме ОСОБА_1 повинен був стати на військовий облік і коли саме він вчинив інкримінуєме адміністративне правопорушення. Скаржник вважає, що вина у вчиненні адміністративного правопорушення не була доведена, про що помилково зробив висновки винуватості і суд першої інстанції.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 11 листопада 2025 р.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 23.10.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що 23.10.2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився у встановлений законодавством термін до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік. Таким чином було порушено вимоги ч. 1, абзацу 6, ч. 10 ст. 1, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови.
Колегія суддів, у свою чергу, встановила, що постановою № 1745 від 23.10.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не за частиною 3 статті 210-1, як встановив суд першої інстанції.
Також, опису подій, встановлених судом першої інстанції за змістом спірної постанови про те, що « 23.10.2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився у встановлений законодавством термін до центру комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік» остання взагалі не містить.
Згідно спірної постанови, військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги визначені у абзаці 6 ч. 10 ст.1, ч.3 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.10).
Згідно абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на день винесення спірної постанови - 23.10.2014) резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно частини 3 статті 14 цього ж Закону до призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Частина 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. містить перелік обов'язків призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який налічує 11 пунктів.
Статтею 210 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час винесення спірної постанови 23.10.2024) передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідач визнав протокол № 1745 від 18.10.2024 (а.с.9).
За вимогами частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Тобто, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення є обов'язковими складовими змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
У протоколі № 1745 від 18.10.2024 наведена низка нормативно-правових актів, однак суть адміністративного правопорушення не описана, місце і час його вчинення - не зазначені. У протоколі та постанові не наведено обґрунтування поставлення позивачу у провину порушення абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки докази проходження ним військової служби у військовому резерві - відсутні. Також не конкретизовано, який із одинадцяти пунктів частини 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, порушив позивач.
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 вказував на те, що протокол та постанова «посилаються на конкретні норми закону та фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи», а до протоколу долучено дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості про направлення позивачеві виклику до ТЦК та СП, пояснення свідків (посадових осіб ТЦК та СП) щодо факту порушення (а.с.20).
Однак, наведені доводи спростовані змістом спірної постанови, в якій відтворено зміст протоколу, натомість фактичні обставини не описані, «матеріали справи» взагалі відсутні, до відзиву відповідачем не долучались. В якості додатку до протоколу зазначено копія паспорта, копія військово-облікового документа, копія облікової картки (а.с. 9 звор. бік). Однак, про наявність цих доказів не зазначено у спірній постанові. Докази належного повідомлення позивача про день, місце і час розгляді справи про адміністративне правопорушення - відсутні, показання свідків - відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_4 відзив на позовну заяву не надавав, апеляційну скаргу позивача також проігнорував.
Суд першої інстанції вказав на те, що «позивач не надав суду будь-яких доказів щодо його перебування на військовому обліку на момент винесення оскаржуваної постанови» (а.с.37).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що в адміністративному судочинстві України діє презумпція вини відповідача - суб'єкта владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 5 цієї ж статті визначено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи зміст протоколу №1745 від 18.10.2024, а також відсутність будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів скоєння позивачем адміністративного проступку, колегія суддів вважає протиправним притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Суд першої інстанції встановив обставини у справі, які не підтверджуються доказами, розглядав спір через призму складу іншого адміністративного правопорушення (ст. 210-1), тобто застосував матеріальний закон, який не підлягав застосуванню, проігнорував доводи позивача про ненадання відповідачем доказів скоєння ним правопорушення, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке, в силу приписів статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає скасуванню.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню з мотивів, наведених у цій постанові.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 605,60 грн. (а.с. 11) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 908,40 грн., всього на суму 1514 грн.
Щодо суми витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу.
Адміністративний позов подано до суду 02.11.2024.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 18 березня 2020 р. у справі №543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) у справах щодо накладення адміністративного стягнення судовий збір за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Станом на 01 січня 2024 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При поданні у 2024 році адміністративного позову через систему "Електронний суд" сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 484,48 грн. (3028,00 грн. х 0,2 х 0,8); за подання апеляційної скарги через систему "Електронний суд" судовий збір складає 581,37 грн. (484,48 грн. х 150% х 0,8). Всього - 1065,85 грн. Саме ця сума і підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 р. в адміністративній справі № 175/11186/25 - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 1745 від 23.10.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору на суму 1065 (одна тисяча шістдесят п'ять ) грн. 85 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 19 листопада 2025 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш