02 грудня 2025 р.Справа № 587/2869/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 21.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Степаненко О.А.) по справі № 587/2869/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління національної поліції в Сумській області , Відділення поліції №4 Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області , старшого інспектора ВП № 4 Сумського РEП ГУНП в Сумській області Риженкова О.В.
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4863607 від 01.06.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП;
- закрити справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що п. 22.5 ПДР України передбачено можливість руху сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху без отримання дозволу якщо його ширина не перевищує 3,75 м.
Вказував, що рухався поза межами населеного пункту, на тракторі колісному що є різновидом сільськогосподарської техніки, шириною 3,10 м., а отже не перевищив гранично допустимих параметрів транспортного засобу, передбачених п. 22.5 ПДР України.
Посилався на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу», яким взагалі дозволено рух сільськогосподарської техніки без жодних обмежень за габаритами.
Також, зауважував, що спірна постанова не містить посилань на проведення працівником поліції габаритно-вагового контролю у відповідності до вимог Порядку № 879, на підставі якого встановлюється перевищення габаритів транспортного засобу.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 21.08.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норму п. 22.5 ПДР України. Вказує, що зазначеною нормою законодавства не встановлено обмеження руху сільськогосподарської техніки по габаритам в залежності від типу дороги - державного чи місцевого значення, а лише зауважено, що такий рух має здійснюватися за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення.
Звертає увагу, що судом першої інстанції проігноровано норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу», яким дозволено рух сільськогосподарської техніки без жодних обмежень за габаритами.
Крім того, зауважує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки його доводам з приводу не проведення працівником поліції габаритно-вагового контролю у відповідності до вимог Порядку № 879, на підставі якого встановлюється перевищення габаритів транспортного засобу.
Головне управління Національної поліції у Сумській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції , старший інспектор ВП № 4 Сумського РEП ГУНП в Сумській області Риженков О.В. (далі - відповідачі 2, 3) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Головне управління національної поліції в Сумській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дане правопорушення зафіксовано на нагрудний реєстратор працівника поліції.
Судом вірно встановлено, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював рух трактором колісним , ширина якого складає 3,0 м., на момент зупинки та винесення постанови від 21.11.2022, був відсутній узгоджений маршрут руху з органами Національної поліції.
Посилання апелянта на п.п."а" ч.1 ст.22.5 Правил Дорожнього руху щодо допустимої ширини для сільськогосподарської техніки, без винесення габариту на смугу зустрічного руху в межах 3,75 м не знайшло свого відображення, оскільки позивач рухався на 272 кілометрі дороги НО3 Київ-Суми_Єнаківка поблизу с. Голубівка Сумської області , яка не є дорогою сіл, селищ, міст районного значення, поза межами населених пунктів, а є автомобільним шляхом національного значення.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.06.2025 старшим інспектором відділення поліції № 4 (м. Суми) Сумського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області капітаном поліції Риженковим О.В. прийнято постанову серії ЕНА № 4863607, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.
Згідно постанови, 01.06.2025 о 06:28, по а/д Н 07 Київ Суми Юнаківка, 272 км поблизу с. Голубівка, водій керував трактором колісним Class Axion д.н.з. НОМЕР_1 , ширина якого складає 3,10 м замість дозволеної 2,6 м без узгодження маршруту руху з органами Національної поліції України, чим порушив ч. 4 КМУ № 30 - порушення ПДР проїзду великогабаритних ТЗ автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 132-1 КУпАП (а.с. 5).
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та законність дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі - Постанова № 30) п. 2 яких передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України.
Відповідно до п. 4 Постанови № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
В свою чергу, п. 22.5 ПДР України визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: за шириною 2,6 м; для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення без винесення габариту на смугу зустрічного руху, - 3,75 м.
Згідно з ч.1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачами надано до суду DVD-RW диск з відеозаписами з нагрудної камери.
Суд першої інстанції, дослідивши відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, встановив, що позивач керував трактором колісним Class Axion д.н.з. НОМЕР_1 , ширина якого складає 3,10 м згідно замірів, проведених працівником поліції за допомогою рулетки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач рухався на тракторі по автодорозі, яка є автомобільним шляхом національного значення, тому мав дотримуватись габаритного обмеження по ширині - 2,6 м. Водночас, оскільки ширина ТЗ під керуванням позивача склала 3,10 м, останній мав отримати дозвіл на участь у дорожньому русі від уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Водночас, суд першої інстанції невірно розтлумачив п. 22.5 ПДР України щодо обмежень руху транспортного засобу по його ширині.
Колегія суддів зазначає, що наведена норма законодавства містить зауваження щодо допустимої ширини транспортних засобів та їх составів, які відносяться до сільськогосподарської техніки, зокрема, ширини зовнішніх габаритів без винесення габариту на смугу зустрічного руху не більше 3,75 м.
При цьому, такий транспортний засіб має рухатись або за межами населених пунктів, або дорогами сіл, селищ, міст районного значення.
Натомість, жодних вимог до габариту ширини сільськогосподарської техніки у співвідношенні до виду автодороги (державного чи місцевого значення) наведений пункт ПДР України не встановлює.
Відтак, для сільськогосподарської техніки, яка рухається в тому числі за межами населених пунктів ПДР України окреслено допустиму ширину зовнішніх габаритів, яка складає не 2,6 м, як помилково вважав суд першої інстанції, а 3,75 м.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач керував трактором колісним Class Axion шириною 3,10 м. за межами населеного пункту, що не заперечується відповідачами.
Положеннями п.1.10 ПДР України передбачено, що сільськогосподарська техніка це трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні, меліоративні машини та інші механізми.
Тобто, транспортний засіб, яким керував позивач є сільськогосподарською технікою в розумінні п. 1.10 ПДР України.
Доказів, що рух ТЗ під керування позивача здійснювався із винесенням габариту на смугу зустрічного руху матеріали справи не містять і відповідачами не надано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірний транспортний засіб відповідає вимогам в частині гранично допустимого габариту ширини згідно п. 22.5 ПДР України, а отже для руху такого ТЗ не потрібен дозвіл.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас доказів в підтвердження правомірності спірної постанови, відповідачем, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку щодо не доведення відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.132-1 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 01.06.2025 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Натомість суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо поширення на спірні правовідносини Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу» з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення функцій технічного регулювання у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу» рух (переміщення) сільськогосподарської техніки за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст здійснюється без обмеження за габаритами таких транспортних засобів у супроводі автомобіля прикриття суб'єкта господарювання. Така сільськогосподарська техніка та автомобілі прикриття обладнуються проблисковими маячками оранжевого кольору без дозволу на їх встановлення.
З аналізу наведеної норми вбачається, що рух сільськогосподарської техніки без обмеження за габаритами здійснюється лише у супроводі автомобіля прикриття суб'єкта господарювання та з обладнанням такої техніки проблисковими маячками оранжевого кольору.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження руху ТЗ позивача у супроводі автомобіля прикриття, а отже наведена норма Закону не підлягає застосуванню в межах спірних правовідносин.
Щодо доводів апелянта про не проведення працівниками поліції габаритно-вагового контролю з метою встановлення ширини ТЗ колегія суддів зазначає, що відеозаписом зафіксовано проведення замірів спірного трактору за допомогою рулетки.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 605,60 грн та апеляційної скарги 908,50 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 514,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Сумській області.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 21.08.2025 по справі № 587/2869/25 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 4863607 від 01.06.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Сумській області (ЄДРПОУ 40108777, вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, 40000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1 514,10 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 10 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц З.Г. Подобайло