02 грудня 2025 р.Справа № 440/10712/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 (суддя: С.О. Удовіченко, м. Полтава) по справі № 440/10712/25
за позовом Полтавського апеляційного суду
до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича , Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа ОСОБА_1
про визнання дії протиправними та скасування постанови,
Полтавський апеляційний суд (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича (далі по тексту - відповідач-1), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-2), третя особа: ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. протиправними;
- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 28.07.2025 ВП № 76494688 про накладення штрафу скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законами України "Про державний бюджет України на 2024 рік", "Про державний бюджет України на 2025 рік" ДСА України як головному розпоряднику бюджетних коштів встановлено бюджетні призначення за бюджетною програмою КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. Згідно з паспортом бюджетної програми, ДСА України є головним розпорядником щодо бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", відповідальними виконавцями за якою є територіальні управління ДСА України, апеляційні та місцеві спеціалізовані суди. Таким чином, виконання судового рішення на користь суддів та працівників органів і установ системи правосуддя повинно здійснюватися з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду (постанови від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020, від 05.08.2021 у справі №160/6089/20, від 09.06.2022 у справі №280/136/21, від 12.07.2023 у справі №140/5481/22 тощо). Полтавський апеляційний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Кошторис та штатний розпис Полтавського апеляційного суду на поточний бюджетний рік затверджуються Державною судовою адміністрацією України як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня. Водночас, для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року Полтавським апеляційним судом направлено до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів перерахунок суддівської винагороди судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021року по 30 вересня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн. (оклад-124850,00 грн.), на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн. (оклад - 136455,00 грн.), на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн. (оклад - 147620,00 грн.) щодо виділення бюджетних призначень по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» в сумі 1062943,00 грн. (один мільйон шістдесят дві тисячі дев'ятсот сорок три грн.). Про це повідомлялося головному державному виконавцю Назаровцю А.Т. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 20.11.2024 № 4.6- 32/169/24. Отже, твердження головного державного виконавця Назаровця А.Т. про те, що судом не повідомлено про поважні причини невиконання рішення суду є безпідставним.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 440/10712/25 позов Полтавського апеляційного суду (код ЄДРПОУ 42262431, вул. Соборності, 18, м. Полтава) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ), Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича (вул. Городецького, 13,м. Київ 1,01001), третя особа, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича від 28.07.2025 ВП № 76494688 про накладення штрафу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Полтавського апеляційного суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 грн..
Відповідач-2, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 440/10712/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що з огляду на те, що станом на 25.07.2025 боржником не надано інформації щодо виконання рішення суду та не здійснено заходів, направлених на виконання рішення суду, а, відтак, рішення суду залишається невиконаним боржником без поважних причин, державним виконавцем, керуючись вимогами статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100 грн..
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі №440/10712/25 - без змін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 по справі № 440/14799/23 позов ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні задоволено.
Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн..
Визнано протиправними дії Полтавського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 у 2021, 2022, 2023 роках допомоги на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, обрахованого, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн..
Зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 30 вересня 2023 року на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті.
Зобов'язано Полтавський апеляційний суд провести нарахування та виплатити судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену у 2021, 2022, 2023 роках допомогу на оздоровлення при щорічній оплачуваній відпустці у розмірі посадового окладу, визначеного на підставі частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням обов'язкових податків і платежів при їх виплаті.
23.10.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/14799/23.
04.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою щодо звернення до примусового виконання виконавчого листа №440/14799/23.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. 07.11.2024 винесено постанову № ВП 76494688 про відкриття виконавчого провадження.
07.11.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. в межах ВП № 76494688 винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
21.11.2024 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист Полтавського апеляційного суду, яким боржник повідомив, що на виконання рішення суду про перерахунок суддівської винагороди судді Кузнецової О.Ю. Полтавський апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів другого рівня звернувся до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення додаткових бюджетних призначень по КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за KERB 2800 "Інші поточні видатки" в сумі 1062943,00 грн. (один мільйон шістдесят дві тисячі дев'ятсот сорок три грн. 00 коп.), виплата виконавчого збору у сумі 32000,00 грн. (тридцять дві тисячі грн. 00 коп.), витрати, які пов'язанні з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 377,10 грн. (триста сімдесят сім грн. 10 коп.) для забезпечення виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.11.2024 ВП№ 76494688, стягувач - суддя Полтавського апеляційного суду Кузнецова О. Ю..
28.07.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. в межах виконавчого провадження № 76494688 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн..
Вважаючи вказану постанову та дії під час її винесення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Відповідно до статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У частинах четвертій, п'ятій статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з абзацом першим частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята), за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Правилами частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII окреслено: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
За змістом частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Згідно з матеріалами справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2024 № ВП 76494688 виконавець вказав про необхідність виконання позивачем рішення суду протягом 10 робочих днів.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Отже, накладання штрафу можливе лише у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду.
Так, для забезпечення виконання постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.11.2024 ВП № 76494688, стягувач суддя Полтавського апеляційного суду Кузнєцова О.Ю., Полтавський апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів другого рівня звернувся 20.11.2024 з листом № 4.6.30/ЕП-1163/24 до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів з проханням виділення додаткові бюджетні призначення по КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 1062943 грн..
Про вищевикладене Полтавський апеляційний суд повідомляв Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 20.11.2024 №4.6-32/169/24.
За результатами розгляду звернення, Державна судова адміністрація України листом від 17.12.2024 №11-24172/24 повідомила, що зверталася з листами до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою. Однак, Міністерство фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані.
Надалі, Полтавський апеляційний суд повторно неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України з листами щодо виділення додаткових коштів для виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, однак ДСА України листами від 13.03.2025 №11-5086/25 від 20.05.2025 №11-10036/25, 23.06.2025 №11-12411/25 лише повідомила, що повторно звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за Програмою.
Однак, 28.07.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. в межах виконавчого провадження № 76494688 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн., з підстав невиконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Закону № 1404-VIII можливість виконавця накласти штраф на боржника пов'язують саме з невиконанням без поважних причин рішення.
Встановлені вищезазначені обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання позивачем рішення суду у справі в частині виплати коштів, що обумовлюється відсутністю у позивача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Так, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII установлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
За приписами ч. 1 ст. 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
За приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України № 1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Колегія суддів зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі № 440/14799/23 можливе за умови наявності у Полтавського апеляційного суду відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Колегія суддів зазначає, що органу державної виконавчої служби надано докази вжиття заходів зі сторони боржника для виконання рішення суду, однак державним виконавцем, в порушення вимог Закону-1404, не було враховано всіх обставин та не вжито всіх заходів щодо з'ясування виконання чи не виконання судового рішення, з'ясування поважності причин, що мають значення для прийняття спірної постанови.
Накладення штрафу на Полтавський апеляційний суд жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірно, передчасно та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) прийнято постанову від 28.07.2025 ВП № 76494688 про накладення штрафу на боржника, а тому остання підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду, не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 440/10712/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова