справа №380/17720/25
02 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 17011,04 грн.
Посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Станом на 19.08.2025 року податковий борг відповідача становить 17011,04 грн і такий, як зазначив позивач, виник у зв'язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов'язань із земельного податку з фізичних осіб та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вказав, що контролюючим органом вживалися заходи для його погашення, проте податковий борг відповідачем не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді від 01.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно відповіді з Єдиного демографічного реєстру №1720620 від 01.09.2025 року, адресою реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 , куди і було направлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.
Згідно облікової картки платника та довідки про наявність заборгованості, станом на 19.08.2025 року, за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 17011,04 грн, який виник на підставі донарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк. Зокрема:
- із земельного податку з фізичних осіб - в сумі 10364,64 грн (в т.ч.: 9172,99 грн - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №1982913-2416-1321-UA46100230000047305 від 05.06.2024 року; 1133,5 грн. - пеня, нарахована в ІКП на борги минулих років за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло за період з 30.05.2023 по 15.04.2024 року згідно податкового повiдомлення-рiшення форми «Ф» №1177186-2416-1311 вiд 05.09.2022 року; 58,15 грн - пеня, нарахована в ІКП на борги минулих років за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло за період з 31.03.2024 по 15.04.2024 року згідно податкового повiдомлення-рiшення форма «Ф» №803308-2416-1311 вiд 17.04.2023 року);
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - в сумі 6646,40 грн (в т.ч.: 2036,80 грн - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №1154955-2416-1330-UA46100230000047305 від 19.02.2024 року; 4609,60 грн - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №1154956-2416-1330-UA46100230000047305 від 19.02.2024 року).
Зазначені податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу на його податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до контролюючого органу повернулися конверти з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».
Головним управління ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 12.04.2023 року №0004476-1309-1301, відповідно до якої загальна сума податкового боргу відповідача становить 13079,90 грн.
На час звернення позивача до суду, податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Таким чином, контролюючий орган, вважаючи податковий борг за даними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженим, звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до визначень, наведених у ст.14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підп.14.1.39 п.14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підп.14.1.156 п.14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підп.14.1.175 п.14.1).
Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами підп.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Положеннями ст.54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий борг є несплаченою своєчасно сумою узгодженого грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій та пені. При цьому, якщо сума грошового зобов'язання визначається податковим органом шляхом винесення податкового повідомлення-рішення, то вона вважається узгодженою через 10 днів з дня отримання такого рішення.
Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.п.95.2, 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями п.п.95.1-95.3 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2022 року у справі №160/12072/20.
В той же час, суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надіслання ОСОБА_1 податкової вимоги. У матеріалах справи відсутній конверт (із зазначенням конкретної адреси адресата та адресанта листа), зворотнє рекомендоване повідомлення, які підтверджують факт надсилання податкової вимоги. Список поштових відправлень, який долучений позивачем, є абсолютно нечитабельним, та в такому вигляді не може підтверджувати будь-яку обставину у справі.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1-3 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували належне надіслання (вручення) контролюючим органом фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 податкової вимоги, якою визначено податковий борг, суд приходить висновку, що позивачем порушено передбачену Податковим кодексом України процедуру примусового стягнення податкового боргу. А відтак, у Головного управління ДПС у Львівській області відсутнє право вимагати стягнення цього боргу в судовому порядку. Як наслідок, звернення Головного управління ДПС у Львівській області до суду з даним позовом є передчасним та необґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.