Іменем України
02 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/23785/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "САТЕР" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "САТЕР" (далі - позивач, ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
-скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.03.2021 № 217950416, яким ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» (код ЄДРПОУ 19015984) нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434340,49 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737361,95 грн, за платежем податок на додану вартість.
В обґрунтування позову зазначено, що 10 лютого 2021 року на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п.75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР».
За результатами вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві було складено Акт камеральної перевірки № 11317/Ж5/ 26-15-04-16-18 від 10.02.2021.
Так, у висновках акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п. 57.1 ст.57, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням ст. 102 від 02.12.2010 №2755-VI.
22.03.2021 на підставі акту камеральної перевірки № 11317/Ж5/26-15-04-16-18 від 10.02.2021, ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 217950416, яким позивачу відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України нараховану штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434340,49 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737361,95 грн, за платежем податок на додану вартість.
ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР», категорично не погоджується з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м.Києві від 22.03.2021 №217950416, прийнятим на підставі акту камеральної перевірки ГУ ДПС у м. Києві № 11317/Ж5/ 26-15-04-16-18 від 10.02.2021, та вважає його незаконним та необґрунтованим, тому звернулося до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.10.2021 відповідач надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив, в обґрунтування якого зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «САТЕР» дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) до бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 10.02.2021 № 11317/Ж5/26-15-04-16-18, яким встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203 ПК України, а саме: порушено граничні строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ.
Під час камеральної перевірки встановлено, що станом на 30.07.2020, відповідно інтегрованій картці платника податку на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100) ПРАТ «АК «САТЕР», обліковується податковий борг в сумі 318103,13 грн.
Протягом вересня 2020 - лютого 2021 року, відповідно ІКП ПРАТ «АК «САТЕР», погашено податкового боргу в сумі 1737361,95 грн по податковим зобов'язанням зазначеним підприємством в податкових деклараціях за червень вересень 2020 року, з граничним терміном сплати 30.07.2020; 31.08.2026; 30.09.2020; 30.10.2020 відповідно, який фактично погашався з 04.09.2020 по 02.02.2021, про що зазначено в акті, про результати камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ПРАТ «АК «САТЕР» від 10.02.2021 № 11317/Ж5/26-15-04-16-18.
За даними інформаційних ресурсів: ДПС України, кошти для погашення податкових зобов'язань по зазначеним в акті перевірки деклараціям, перераховувались підприємством на рахунок платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з порушенням норм пункту 57.1 ст.57, п.203.1 ст. 203 Кодексу, про що свідчить борг на вказаному рахунку, по відповідним граничним термінам сплати: 30.07.2020 - 292260,00 грн, 31.08.2020 - 61885,00 грн, 30.20.2020 - 99572,00 грн.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем 27.10.2021 надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва відповідь на відзив, в якому зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.03.2021 № 217950416, яким позивачу відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України нараховану штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434 340,49 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737 361,95 грн, за платежем податок на додану вартість є протиправним, просив задовольнити позовні вимоги.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
На виконання ухвали суду від 03.10.2025 відповідачем через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких вказав, що при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, встановлено факти порушення платником ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, що призвело до виникнення автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій.
В інтегрованій картці платника податку за 2020-2021 рік ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» обліковувався податковий борг.
Як зазначено в акті камеральної перевірки:
- граничний термін на сплату грошового зобов'язання визначеного в декларації з податку на додану вартість №917171099 поданої 20.07.2020 був 30.07.2020, однак фактична сплата грошових зобов'язань, відповідно до ІКП, відбулась з затримкою граничного терміну сплати більше 116 календарних днів (фактична сплата 04.09.2020, 07.09.2020, 10.09.2020, 11.09.2020, 22.09.2020, 24.09.2020, 28.09.2020, 29.09.2020, 23.10.2020, 29.10.2020, 30.10.2020, 09.11.2020, 23.11.2020);
- граничний термін на сплату грошового зобов'язання визначеного в декларації з податку на додану вартість №9205205842 поданої 19.08.2020 був 31.08.2020, однак фактична сплата грошових зобов'язань, відповідно до ІКП, відбулась з затримкою граничного терміну сплати більше 136 календарних днів (фактична сплата 23.11.2020, 24.11.2020, 25.11.2020, 26.11.2020, 23.12.2020, 28.12.2020, 30.12.2020, 14.01.2021);
- граничний термін на сплату грошового зобов'язання визначеного в декларації з податку на додану вартість №9237891040 поданої 21.09.2020 був 21.09.2020, однак фактична сплата грошових зобов'язань, відповідно до ІКП, відбулась з затримкою граничного терміну сплати більше 127 календарних днів (фактична сплата 14.01.2021, 26.01.2021);
- граничний термін на сплату грошового зобов'язання визначеного в декларації з податку на додану вартість №9236630599 поданої 18.09.2020 був 30.09.2020, однак фактична сплата грошових зобов'язань, відповідно до ІКП, відбулась з затримкою граничного терміну сплати більше 136 календарних днів (фактична сплата 26.01.2021, 27.01.2021, 28.01.2021);
- граничний термін на сплату грошового зобов'язання визначеного в декларації з податку на додану вартість №9269517180 поданої 19.10.2020 був 30.10.2020, однак фактична сплата грошових зобов'язань, відповідно до ІКП, відбулась з затримкою граничного терміну сплати більше 136 календарних днів (фактична сплата 28.01.2021, 29.01.2021, 02.02.2021).
Отже, на думку відповідача, ним правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2021 №217950416.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач через підсистему "Електронний суд" надіслано додаткові пояснення, в яких вказав, що відповідач у додаткових поясненнях зазначає про те, що «в інтегрованій картці платника податку за 2020-2021 рік ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» обліковувався податковий борг». З цього приводу вказав, що з 01.04.2019 і по 10.02.2021 (дата проведення камеральної перевірки), відповідач не вірно обраховував податковий борг позивача по ПДВ.
Так, станом на 11.04.2019, за ПАТ «Акціонерна компанія «Сатер» обліковувався податковий борг у сумі 12600,47 грн, а не 1349573,51 грн (основного платежу) та 17844,96 грн (пені), про що свідчить Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі №640/11405/19 за позовом ГУ ДПС у м. Києві до ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» про стягнення податкового боргу.
Згідно даної Постанови, апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та ПрАТ «Акціонерна компанія «Сатер» - задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" (код ЄДРПОУ 19015984; адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 50) податковий борг з податку на прибуток в розмірі 652869,26 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.
В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - без змін. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у справі № 640/811405/19 адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер" (код ЄДРПОУ 19015984) податковий борг у розмірі 665 495,90 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР», станом на 11.04.2019 року, було сплачено до бюджету узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 354 818,00 грн, а заборгованість становить лише - 12600,47 грн. При цьому, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в даній частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2020 року у справі №640/811405/19 - залишила без змін.
Отже, станом на 11.04.2019, за ПАТ «Акціонерна компанія «Сатер» обліковувався податковий борг у сумі 12 600,47 грн, а не 1 349 573,51 грн. (основного платежу) та 17 844,96 грн (пені), а тому з 11.04.2019 і по 10.02.2021 (дата проведення камеральної перевірки), ГУ ДПС у м. Києві не вірно обраховувало податковий борг по ПДВ, а тому наведені в Акті камеральної перевірки № 11317/Ж5/ 26-15-04-16-18 від 10.02.2021 висновки про порушення ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» (код ЄДРПОУ 19015984) граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п. 50.1 ст.50, п. 57.1 ст.57, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI з урахуванням ст. 102 від 02.12.2010 № 2755- VI (таблиця 1) - не відповідають дійсним фактам.
Дані факти зокрема підтверджуються Листом ГУ ДПС у м. Києві № 47874/6/26-15-12-13-11 від 11.05.2021 про розгляд адвокатського запиту № 2021-04/29/1 від 29.04.2021, яким надано інтегровану картку платника податку ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР», код ЄДРПОУ 19015984, за платежем: податок на додану вартість за період з 01.04.2019 і по 10.02.2021.
Позивач зазначив, що надані відповідачем до додаткових пояснень інтегровані картки платника податку ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР», код ЄДРПОУ 19015984, за платежем: податок на додану вартість за 2020 - 2021 р.р., свідчать про те, що відповідач не відкоригував інтегровану картку позивача, не вірно обраховував податковий борг позивача з ПДВ та неправомірно зараховував поточні платежі щодо сплати податкових зобов'язань з ПДВ на оплату податкового боргу, який мав бути в базі відкоригований.
Протягом червня 2020 року - вересня 2020 року сума самостійно визначеного Позивачем податкового зобов'язання з ПДВ становила - 2379774,00 грн.
Сплата даних грошових зобов'язань була проведена з системи електронного адміністрування податку на додану вартість та підтверджується наступними платіжними дорученнями: платіжним дорученням № 64 від 01.07.2020 на суму 8700,00 грн.; платіжним дорученням № 65 від 06.07.2020 на суму 4330,00 грн.; платіжним дорученням № 66 від 06.07.2020 на суму 300 000,00 грн.; платіжним дорученням № 67 від 10.07.2020 на суму 8100,00 грн.; платіжним дорученням № 330 від 10.07.2020 на суму 51 000,00 грн.; платіжним дорученням № 68 від 14.07.2020 на суму 146 000,00 грн.; платіжним дорученням № 69 від 15.07.2020 на суму 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 70 від 15.07.2020 на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 42 від 21.07.2020 на суму 14 583,00 грн.; платіжним дорученням № 71 від 21.07.2020 на суму 18 800,00 грн.; платіжним дорученням № 69 від 21.07.2020 на суму 27 090,00 грн.; платіжним дорученням № 72 від 22.07.2020 на суму 17 000,00 грн.; платіжним дорученням № 52 від 27.07.2020 на суму 22 500,00 грн.; платіжним дорученням № 60 від 28.07.2020 на суму 30 000,00 грн.; платіжним дорученням № 73 від 30.07.2020 на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 74 від 10.07.2020 на суму 20 000,00 грн.; платіжним дорученням № 75 від 31.07.2020 на суму 27 000,00 грн.; платіжним дорученням № 64 від 03.08.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 65 від 03.08.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 66 від 03.08.2020 на суму 1 500,00 грн.; платіжним дорученням № 76 від 04.08.2020 на суму 5 600,00 грн.; платіжним дорученням № 77 від 11.08.2020 на суму 16 900,00 грн.; платіжним дорученням № 78 від 12.08.2020 на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 79 від 13.08.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 80 від 13.08.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 81 від 13.08.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 82 від 14.08.2020 на суму 30 000,00 грн.; платіжним дорученням № 83 від 14.08.2020 на суму 35 800,00 грн.; платіжним дорученням № 84 від 18.08.2020 на суму 10 700,00 грн.; платіжним дорученням № 386 від 19.08.2020 на суму 54 200,00 грн.; платіжним дорученням № 86 від 25.08.2020 на суму 7 200,00 грн.; платіжним дорученням № 72 від 27.08.2020 на суму 21 100,00 грн.; платіжним дорученням № 87 від 28.08.2020 на суму 13 000,00 грн.; платіжним дорученням № 88 від 31.08.2020 на суму 5 000,00 грн.; платіжним дорученням № 89 від 04.09.2020 на суму 26 300,00 грн.; платіжним дорученням № 80 від 07.09.2020 на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 91 від 11.09.2020 на суму 56 000,00 грн.; платіжним дорученням № 92 від 11.09.2020 на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 439 від 16.09.2020 на суму 57 500,00 грн.; платіжним дорученням № 93 від 28.09.2020 на суму 35 000,00 грн.; платіжним дорученням № 94 від 28.09.2020 на суму 15 000,00 грн.; платіжним дорученням № 96 від 29.09.2020 на суму 45 000,00 грн.; платіжним дорученням № 97 від 29.09.2020 на суму 31 000,00 грн.; платіжним дорученням № 98 від 30.09.2020 на суму 50 000,00 грн.; платіжним дорученням № 99 від 30.09.2020 на суму 16 000,00 грн.; платіжним дорученням № 100 від 04.10.2020 на суму 39 000,00 грн.; платіжним дорученням № 101 від 07.10.2020 на суму 40 000,00 грн.; платіжним дорученням № 102 від 07.10.2020 на суму 35 000,00 грн.; платіжним дорученням № 103 від 08.10.2020 на суму 17 700,00 грн.; платіжним дорученням № 104 від 13.10.2020 на суму 6 000,00 грн.; платіжним дорученням № 483 від 16.10.2020 на суму 55 500,00 грн.; платіжним дорученням № 105 від 29.10.2020 на суму 48 000,00 грн.; платіжним дорученням № 106 від 29.10.2020 на суму 35 000,00 грн.; платіжним дорученням № 107 від 29.10.2020 на суму 19 900,00 грн.; платіжним дорученням № 108 від 30.10.2020 на суму 9 000,00 грн.
Згідно Витягу про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку № 01371684 на запит від 01.07.2020 №01371684, на електронному рахунку платника податку ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР», станом на 01.07.2020 перебувало - 338 299,00 грн.
На підставі акту камеральної перевірки № 11317/Ж5/26-15-04-16-18 від 10.02.2021 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №217950416, яким позивачу відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України нараховану штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434340,49 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737361,95 грн, за платежем податок на додану вартість.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на обґрунтування своєї позиції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 22.03.2021 № 217950416, яким ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» (код ЄДРПОУ 19015984) нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434340,49 грн за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737361,95 грн, за платежем податок на додану вартість.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "САТЕР" - код ЄДРПОУ 19015984, місцезнаходження 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 50, основний вид діяльності 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення, перебуває на обліку як платник податків та зборів в Головному управлінні ДПС у м.Києві.
Головним управлінням ДПС у м.Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "САТЕР" (код ЄДРПОУ 19015984), за результатами якої складено акт перевірки № 11317/Ж5/26-15-04-16-18 від 10.02.2021.
Проведеною перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п.57.1 ст.57, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (таблиця 1). Відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.
На підставі вказаного акта перевірки № 11317/Ж5/26-15-04-16-18 від 10.02.2021 ГУ ДПС в м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2021 №217950416, яким застосовано до ПрАТ «Акціонерна компанія «САТЕР» штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 434340,49 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 11317/Ж5/26-15-04-16-18 від 10.02.2021 протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 ПК України.
Так, згідно з абз. 1 п. 87.1 цієї статті, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з ПДВ.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу).
Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз. 4 п. 87.1 ст. 87 ПК України).
Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку.
Згідно з приписами п. 124.1 ст. 124 ПК України (у відповідній редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 124.2 ст. 124 ПК України зазначено що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% від суми несплаченого грошового зобов'язання.
З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.
При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.
У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Положення пункту 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків.
Це правопорушення, передбачені пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.
Всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Суд зазначає, що матеріали справи, зокрема, акт про результати камеральної перевірки від 10.02.2021, та оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 ст. 124 ПК України.
Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Натомість, п. 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, останньою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2).
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій.
Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі.
Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №160/17160/21.
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п.57.1 ст.57, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI з урахуванням ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (таблиця 1). Відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями.
Контролюючий орган зазначив, що висновки акту зроблено на підставі наявної інформації в контролюючому органі, яка свідчить про умисне діяння направлене на порушення податкового законодавства, проте платник податків може спростувати її шляхом надання документів та/або пояснень, які свідчать про відсутність умислу, оскільки питання притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення буде вирішено не інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій).
При цьому в акті відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.
Відсутні вони і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Доказів, які б доводили умисел в діях позивача та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, відповідач суду не надав.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає про те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема у даному випадку зі встановленням та доведенням умислу в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, а також за умови посилання на докази, якими такі висновки обґрунтовані.
Ненаведення мотивів прийнятого рішення не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Отже, оскільки в акті перевірки та в оскаржуваному рішенні відсутні обґрунтованість, вмотивованість та докази на підтвердження умислу в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, тому суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та його скасування.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, позов слід задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем було сплачено при зверненні до Окружного адміністративного суду міста Києва судовий збір в загальному розмірі 6525,00 грн (платіжні доручення від 11.08.2021 №51).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6525,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "САТЕР" (код ЄДРПОУ 19015984, місцезнаходження 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 50) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.03.2021 № 217950416, яким Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "САТЕР" (код ЄДРПОУ 19015984) нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 25% у сумі 434340 (чотириста тридцять чотири тисячі триста сорок) гривень 49 копійок за затримку грошового зобов'язання в сумі 1737361,95 грн, за платежем податок на додану вартість.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "САТЕР" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6525 (шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова