Іменем України
02 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10750/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом представника позивача Сторожук Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправними наказів, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов представника позивача Сторожук Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУ НПУ у м.Києві ) з такими вимогами:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 », яким застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 05.07.2022 №1086 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
-поновити позивача на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві, капрала поліції;
-стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- рішення суду в частині поновлення на службі у поліції на посаді поліцейського взводу №2 роги №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві, капрала поліції ОСОБА_1 та стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходила службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві.
29 червня 2022 року у мобільному застосунку WhatsApp позивач отримала сканкопію повідомлення за підписом начальника Управління поліції в метрополітені А.Пасічника від 29.06.2022 №5692/125/58/01-2022, в якому повідомлено, що на підставі наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 » до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби.
11.07.2022 відповідачем на адвокатський запит представника позивача надано копію наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 », а також копію повідомлення від 05.07.2022 №5846/125/58/01-2022 згідно з яким повідомлено, що на підставі вищезазначеного наказу - наказом Головного управління від 05.07.2022 №1086 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 (в) зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 05.07.2022. Крім того, надано копію висновку службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 від 24.06.2022, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом поліції третього рангу І.Вигівським.
Позивач не погоджується із вищевказаними наказами та вважає, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільненні зі служби в поліції, відповідач діяв необґрунтовано та незаконно, а тому є усі правові підстави для скасування протиправного рішення та задоволення позовних вимог.
Оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення є незаконним, оскільки в діях позивача відсутній склад будь-якого дисциплінарного правопорушення, а також відповідачем порушено порядок та процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності та проведення службового розслідування.
Відсутні обставини, які б підтверджували ймовірність дисциплінарних порушень, відсутні докази вчинення дисциплінарного проступку, зокрема і протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між якими діями і їх (бездіяльністю).
Оскаржувані накази були прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин справи, що мають значення для їх прийняття, а отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займану ним посаду з виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою для прийняття оскаржуваного наказу став висновок службового розслідування, відповідно якого позивачу ставиться в провину порушення службової дисципліни, що виразилось у самовільній зміні без захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану. З таким висновком позивач не погоджується, вважає, що висновок не містить належних посилань на пояснення, довідки, рапорти та інші документи. Під час розслідування не було забезпечено право на захист, не було взято до уваги пояснення, які надавались ОСОБА_1 відповідачу.
Позивач зазначає, що зі змісту оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення та висновку службового розслідування не зрозуміло у чому полягає дискредитація високого звання поліцейського, підриває довіру та авторитет Національної поліції України, поліцейських в цілому, в очах громадськості, а також в чому виразилось самовільне залишення території Української держави, зокрема, чим позивач зневажив честь держави в період правового режиму воєнного стану, оскільки позивач у період дії війни перебував на захисті Українського народу, спочатку виконував завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згодом був зарахований до складу ДФТГ «Свобода».
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади є одним із найсуворіших дисциплінарних стягнень, проте, відповідачем ні у висновку, ні у наказі про застосування дисциплінарного стягнення не обґрунтовано застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
Позивач вказує на те, що з 20.04.2022 вона мобілізована до Збройних Сил України. З урахуванням вищезазначеного, у відповідача були відсутні як підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, так і звільнення зі служби.
Позивач звертає увагу, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігається місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців.
На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року відкрито провадження у справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
На виконання Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.
26.05.2022 до ГУНП у м. Києві від начальника управління поліції в метрополітені полковника поліції А.Пасічника надійшла інформація про можливе порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у її самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі і держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, та з 24.02.2022 відсутності на службі.
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУНП у м. Києві від 26.05.2022 № 598 «Про призначення та проведення службового розслідування» за наведеним фактом призначено службове розслідування, створено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
Як зазначалося вище, 26.05.2022 до ГУНП у м. Києві надійшла інформація про можливе порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 , що виразилось у її самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, та з 24.02.2022 відсутності на службі.
Факт відсутності ОСОБА_1 на службі останньою не заперечується у позовній заяві.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», затвердженого Законом України від 23 лютого 2022 року № 2101-IX, у місті Києві та на території всіх областей України, за виключенням Донецької та Луганської областей, з 00 годин 00 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, в Україні було введено надзвичайний стан. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, у подальшому дію якого було продовжено до 25 травня 2022 року.
Наказом Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства керівниками структурних підрозділів центрального органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та місті Києві, міжрегіональних і територіальних органах Національної поліції переведено особовий склад на посилений варіант службової діяльності на час дії правового режиму надзвичайного стану.
У свою чергу, на виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24 лютого 2022 року № 219 підпорядкований особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності.
З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022 о 05:30 особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів піднято за сигналом «Тривога». По прибуттю до підрозділів особовий склад озброєно табельною вогнепальною, автоматичною та іншими видами зброї і комплектацією, видані та виконані розпорядження щодо несення службової діяльності.
Кожен поліцейський, відповідно до Присяги, що складається перед українським народом, зобов'язаний у межах наданих повноважень охороняти права і свободи людини, честь держави, сприяти зміцненню її авторитету, поважати та охороняти Конституцію та закони України, діяти в її інтересах, поводитись чесно, сумлінно і дисципліновано, бути прикладом у дотриманні службової дисципліни та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Однак, комісією батальйону № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві встановлено, що капрал поліції ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року згідно з графіком повинна була заступити на службу до підрозділу, проте цього не зробила, безпідставно самоусунулася від виконання обов'язків та несення служби в період дії воєнного стану, таким чином не виконала своїх обов'язків щодо захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави.
Дисциплінарною комісією встановлено, що капрал поліції ОСОБА_1 з 24 лютого по 08 березня 2022 року перебувала у місті Києві, періодично виходила на зв'язок.
08.03.2022 вказала, що перебуває у селі Висіч Львівської області, однак, у подальшому остання на телефонні дзвінки та текстові повідомлення не відповідала. Керівництвом управління поліції в метрополітені ГУНП в м. Києві особовому складу та поліцейським, які були відсутні на службі, доведено зміст наказів Національної поліції України №190 та від 07.04.2022 №239, що скасовує попередній "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану".
Так, згідно пункту 3 наказу Національної поліції України від 07.04.2022 №239 "Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану" поліцейські, які не відносяться до категорій, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов'язані прибути до органу поліції за місцем несення служби 11 квітня 2022 року.
Зокрема, 10.03.2022 за допомогою електронної комунікації майор поліції Романчук О. М. повідомив ОСОБА_1 про необхідність негайного прибуття на службу. На текстові повідомлення остання не відповідала, однак, належним чином була повідомлена, про що свідчить звіт про прочитане повідомлення.
Разом з тим, 04.04.2022 заступником командира батальйону патрульної поліції №2 управління поліції в метрополітені майором поліції Романчуку О. М. від ОСОБА_1 смс-повідомленням надійшли фото довідок. У довідці, начебто виданою Добровольчим формуванням територіальної територіальної громади міста Києва «Свобода» (112 Обр ТрО ЗСУ А7040) від 01.04.2022 №14/341 зазначено, що ОСОБА_1 з 08.03.2022 є членом Добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Свобода» з 26.02.2022 перебувала у місті Києві та виконувала бойові задачі до моменту офіційного створення зазначеного формування. Вказані документи оформлені неналежним чином остання не надала.
Разом з тим установлено, що 27.05.2022 капрала поліції ОСОБА_1 належним чином було запрошено прибути до відділу кадрового забезпечення управління поліції в метрополітені для надання письмового пояснення в рамках службового розслідування.
02.06.2022 за допомогою повідомлення застосунку «WhatsApp» до чергової частини дисциплінарної інспекції поліцейським капралом поліції Копил О.О. звернулася капрал поліції Ліповенко О.І. із заявою щодо забезпечення прав на захист, що полягає в наданні їй можливості пояснити про обставини вчинення нею дисциплінарного проступку у режимі відеоконференції під час розгляду справи, у формі відкритого засідання дисциплінарної комісії. Вищезазначене звернення до управління поліції в метрополітені ГУНП в м. Києві офіційно не надходило. Відповідно до частини 1 статті 18 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право на захист, що полягає в наданні їй можливості пояснити про обставини вчинення нею дисциплінарного проступку у режимі відеоконференції під час розгляду справи, у формі відкритого засідання дисциплінарної комісії. Вищевказане звернення до управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві офіційно не надходило. Відповідно до частини 1 статті 18 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Разом з тим, надання пояснень у режимі відеоконференції Дисциплінарним статутом Національної поліції України та Порядком проведення службових розслідувань в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 не передбачено, про що 22.06.2022 повідомив зв'язком за повідомленням в застосунок "WhatsApp" капралу поліції ОСОБА_1 було направлено відповідь від 21.06.2022 за вихідним №5126/125/58/01-2022. Також, останню повторно було запрошено прибути 23.06.2022 о 09.00 зі службовим посвідченням та спеціальним жетоном до відділу кадрового забезпечення управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві для надання письмового пояснення в рамках службового розслідування, розпочатого за вищевказаним фактом. Однак, у визначену дату остання знову не прибула.
Натомість, 22.06.2022 в особисті повідомлення застосунку "WhatsApp" до члена дисциплінарної комісії капітана поліції Копил О. О. капрал поліції ОСОБА_1 повторно звернулася з клопотанням щодо забезпечення права на захист, що полягає у наданні їй можливості пояснити про обставини вчинення нею дисциплінарного проступку у режимі відеоконференції.
Разом з тим, зазначила, що не прибуде для надання пояснень 23.06.2022 о 09.00 за місцем несення служби, оскільки, з 20.04.2022 призвана у Збройні Сили України та знаходиться у військовій частині за місцем дислокації (смт. Десна Чернігівська область). Відповідних підтверджуючих документів та повну інформацію не надала. Додатково смс-повідомленням вказала, що перебуває за межами Київської області.
Зазначене підтверджує, що капрал поліції ОСОБА_1 без відповідного на те дозволу залишила межі Київського гарнізону та місце несення служби, про що невідкладно не повідомила керівництво.
23.06.2022 в особисті повідомлення застосунку «WhatsApp» члену дисциплінарної комісії капітану поліції Копиця О. О. капрал поліції ОСОБА_1 надіслала фото довідки, наданої у ході службового розслідування щодо можливого вчинення нею дисциплінарного проступку, у якому вказала, що з 22.02.2022 у зв'язку з погіршанням стану здоров'я звернулася до медичного закладу (ТМО МВС України по місту Києву), де їй було проведено тест на COVID-19. Також зазначила, що з цього ж періоду оформляла листок непрацездатності, а з 24.02.2022 після введення воєнного стану на території України за місцем дислокації не прибувала, так як вступила до добровільного громадського формування та у подальшому була приєднана на службу в Збройні Сили України. Однак, на момент завершення службового розслідування належним чином оформлених документів, не надала.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції України з 16.11.2020 на посаді поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві.
Згідно з доповідною запискою 26.05.2022 начальника управління поліції в метрополітені полковник поліції А.Пасічника від 26.05.2022 капралом поліції ОСОБА_1 допущено ймовірне порушення службової дисципліни, що виразилось у її самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави.
Наказом ГУНП у м. Києві від 26.05.2022 № 598 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 10.06.2022 № 677 «Про продовження строку проведення службового розслідування» продовжено строк проведення службового розслідування до 28 червня 2022 року.
За результатом проведеного службового розслідування начальником ГУ НП у м. Києві 24 червня 2022 року затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни капралом поліції ОСОБА_1 .
Згідно з висновком службового розслідування поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві капрал поліції ОСОБА_1 із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану до підрозділу поліції за місцем несення служби не прибула, безпосередніх керівників про своє місце перебування, поважну причину відсутності не повідомила, не озброїлась, тим самим від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави самоусунулась.
Службовим розслідуванням установлено, що капрал поліції ОСОБА_1 безпосередніх керівників повідомила, що з 24 лютого по 08 березня 2022 року перебувала у місті Києві, періодично виходила на зв'язок. 08.03.2022 вказала, що перебуває у селі Висіч Львівської області, однак, у подальшому остання на телефонні дзвінки та текстові повідомлення не відповідала. 10.03.2022 за допомогою електронної комунікації майор поліції Романчук О. М. повідомив ОСОБА_1 про необхідність негайного прибуття на службу. На текстові повідомлення остання не відповідала, однак, належним чином була повідомлена, про що свідчить звіт про прочитане повідомлення.
Керівництвом управління поліції в метрополітені Головного управління Національно поліції у м. Києві особовому складу та поліцейським, які були відсутні на службі, доведено вимоги наказів Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та від 07.04.2022 № 239, що скасовує попередній «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану». Однак, інформація щодо постановки на облік капрала поліції ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області не підтвердилась.
Разом з тим, 04.04.2022 заступникові командира батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені майору поліції Романчуку О. М. від ОСОБА_1 смс-повідомленням надійшли фото довідок. У довідці, виданою Добровольчим формуванням територіальної громади міста Києва «Свобода» (112 Обр ТрО ЗСУ А7040) від 01.04.2022 № 14/341 зазначено, що ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 1215, 27.11.2019) з 08.03.2022 є членом Добровольчого формування територіальної громади міста Києва «Свобода». З 26.02.2022 перебувала у місті Києві та виконувала бойові задачі до моменту офіційного створення зазначеного формування. Однак, вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства остання не надала.
23.06.2022 в особисті повідомлення застосунку «WhatsApp» члену дисциплінарної комісії капітану поліції Копил О.О. капрал поліції ОСОБА_1 надіслала фото пояснення щодо можливого вчинення нею дисциплінарного проступку, у якому вказала, що з 22.02.2022 у зв'язку з погіршанням стану здоров'я звернулась до медичного закладу (ТМО МВС України по місту Києву), де їй було проведено тест на СОVID-19. Також зазначила, що з цього ж дня оформила листок непрацездатності, а з 24.02.2022 після введення воєнного стану на території України за місцем дислокації не прибула, так як вступила до добровольчого формування Збройних Сил України та у подальшому була прийнята на службу в Збройні Сили України. Однак, на момент завершення службового розслідування належним чином оформлених документів, підтверджуючих вищевказаний факт, капрал поліції ОСОБА_1 не надала.
Також встановлено, що у Порталі Електронних Послуг Пенсійного фонду України інформація щодо тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 22.02.2022 по теперішній час відсутня. Відповідно до наданого фото значиться інформація про видачу листка непрацездатності з 22.02.2022 по 26.02.2022, однак номер не вказано, документ оформлений належним чином остання не пред'явила.
Таким чином, дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування та на підставі зібраних матеріалів, установила, що капрал поліції ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по теперішній час службу в поліції не несе, отже своїми діями допустила дисциплінарний проступок, який полягає у дискредитації високого звання поліцейського підриває довіру та авторитет Національної поліції України, поліцейських в цілому, в очах громадськості та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, який суперечить взятим на себе обов'язкам присягнувши на вірність Українському народові.
Наказом ГУ НП в м.Києві від 29.06.2022 №521 «Про застосування дисциплінарного стягнення до капрала поліції ОСОБА_1 » за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», наказів Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та від 07.04.2022 № 239 та пунктів 1, 4, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме у самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції № 2 управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві капрала поліції ОСОБА_1 (0170043) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 05.07.2022 №1086 о/с «По особовому складу» поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції №2 Управління поліції в метрополітені Головного управління поліції у м. Києві ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважаючи накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII).
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Суд наголошує на тому, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов'язується із захистом Держави, її громадян.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно статей 14, 15, 19, 26 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Частиною 1 статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
При цьому ч. 2 цієї ж статті Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь і вчинив новий дисциплінарний проступок, до нього знову може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.
У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку поліцейським протягом строку дії дисциплінарного стягнення у виді зауваження за результатами службового розслідування дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як, зокрема, звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Суд зазначає, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Адміністративний суд, в силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 20 липня 2023 року у справі №620/4675/22, від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.
Суд звертає увагу, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції у місті Києва переведено на посилений варіант службової діяльності.
Статтею 24 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон №1932-ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Частиною 1 та 2 статті 12 Закону № 1932-XII передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 12 Розділу IV Закону України «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 статті 18 Розділу IV Закону України «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
У статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» наведено текст присяги працівника поліції: «усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у виді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.
Виходячи з положень Наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» та статті 24 Закону № 580-VIII, всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Отже, з 24 лютого 2022 року позивач був безпосередньо підпорядкований начальнику Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Як убачається з матеріалів справи, позивач визнає, що з 22 лютого 2022 року була відсутня на службі в поліції, як зазначено у позовній заяві, з 22.02.2022 у зв'язку з відкриттям лікарняного, з 26.02.2022 виконувала бойові задачі до офіційного створення Добровольчого формування територіальної громади м. Києва «Свобода», з 08.03.2022 уклала контракт добровольця територіальної оборони, з 20.04.2022 мобілізована до Збройних Сил України.
Щодо доводів про перебування на лікарняному з 22.02.2022, судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано огляд лікаря (первинний) від 22.02.2022 та направлення в лабораторію від 22.02.2022.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 328 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 328) листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 328).
Таким чином, саме листок непрацездатності є належним доказом, який підтверджує перебування на лікарняному, та, відповідно, підтверджує поважність причин відсутності на роботі через хворобу.
Отже, огляд лікаря (первинний) від 22.02.2022 не є належним і допустимим доказом перебування позивача на лікарняному.
Щодо участі у добровольчому формуванні територіальної громади суд зазначає, що в силу приписів абзацу 2 пункту 17 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1449, особа не може бути членом добровольчого формування у період проходження військової служби або служби у військовому резерві Збройних Сил чи інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.
Така заборона, на думку суду, обґрунтовано пояснюється тим, що з огляду на наведене вище правове регулювання працівники правоохоронних органів зобов'язані в умовах введення у Державі воєнного стану виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України. При цьому відповідні обов'язки працівники правоохоронних органів повинні виконувати саме у складі Національної поліції України.
У площині наведеного помилковим є посилання позивача на норми статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в якості підстав для висновку про неможливість звільнення позивача із служби у поліції, оскільки згадані правові норми не поширюються на поліцейських, які проходять службу в органах Національної поліції України та військову службу.
На користь такого висновку свідчать й норми статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які визначають, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані працівники органів Національної поліції України.
Відтак перебування позивача у складі добровольчого формування під час проходження ним служби у поліції та виконання завдань із захисту України від збройної агресії російської федерації жодним чином не може свідчити про те, що у період з 26 лютого 2022 року позивач не перебував на службі у поліції з поважних причин.
Крім іншого, незважаючи на введення в України воєнного стану та встановлені, у зв'язку з цим, особливості, визначені ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», будь-яких доказів на підтвердження звернення позивача із відповідним рапортом на ім'я керівника ГУНП у м. Києві про залишення місця дислокації підрозділу та отримання від нього дозволу для такого залишення місця дислокації підрозділу до суду надано не було.
Щодо мобілізації позивача до лав ЗСУ, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до частини 2 статті 39 цього Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Статтею 119 КЗпП України встановлені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.
Частиною 3 статті 119 КЗпП визначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як вже зазначалося, поліцейські належать до тієї категорії, яка має право на відстрочку від призову на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до статті ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому проходження ними військової служби у лавах ЗСУ здійснюється виключно у добровільному порядку.
Проте, на думку суду, умовою дотримання гарантій, передбачених частиною 2 статті 39 Закону № 2322-ХІІ, є повідомлення роботодавця про проходження військової служби у добровільному порядку (за контрактом) в лавах ЗСУ.
У спірних правовідносинах, позивач з 20.04.2022 мобілізована до Збройних Сил України, відтак позивач відразу мала повідомити про укладення контракту про проходження військової служби за місцем проходження служби.
Жодних доказів повідомлення відповідача щодо проходження військової служби в ЗСУ та укладення контракту, в тому числі звернення з відповідним рапортом, матеріали справи не містять.
Вказані позивачем обставини не можуть бути для поліцейського належною підставою для самовільного залишення місця служби, де він проходив службу, без дотримання встановленого порядку. Позивачу не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміни підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби.
Відтак, позивач був зобов'язаний дотриматись порядку залишення місця служби, однак таких дій позивач не вчинив.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків в частині самоусунення від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території міста Києва.
На підставі викладеного, суд вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд вважає, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів ГУ НП у м. Києві.
З приводу аргументів позивача про те, що у матеріалах справи відсутні докази доведення до його відома наказів Національної поліції України від 10 березня 2022 року №190 та від 07 квітня 2022 року №239 щодо необхідності прибуття до місця проходження служби, суд зазначає, що, як було зазначено вище, попри окреме прийняття Національною поліцією України відповідних актів позивач як поліцейський був зобов'язаний проходити службу у поліції за місцем дислокації підрозділу та виконувати обов'язок із захисту Української Держави саме у складі органів Національної поліції України, а не добровольчих формувань поза межами міста Києва.
Доводи позивача, що відповідачем під час проведення службового розслідування не надано можливості скористатися своїми правами щодо забезпечення права на захист, надання пояснень, участі у розгляді справи у режимі відеоконференції, наданні доказів, судом відхиляються як необґрунтовані.
Слід зазначити, що відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини 10, 11 статті 18 Дисциплінарного статуту за рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.
У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
З аналізу наведених положень статті 18 Дисциплінарного статуту слідує висновок, що розгляд справи дисциплінарною комісією у відкритому засіданні є правом дисциплінарної комісії, та розгляд справи у відкритому засіданні здійснюється за відповідним рішенням керівника, який призначив службове розслідування.
З матеріалів дисциплінарного провадження убачається, що рішення про розгляд справи у відкритому засіданні відповідачем не приймалося.
Відтак, доводи позивача про порушення права позивача на участь у засіданні дисциплінарної комісії, права надання пояснень особисто або участі в режимі відеоконференції на засіданні дисциплінарної комісії, судом відхиляються.
Судом встановлено, що матеріали службового розслідування містять пояснення позивача, які надійшли 23.06.2022 в особисті повідомлення застосунку «WhatsApp» члену дисциплінарної комісії капітану поліції Копил О. О. капрал поліції ОСОБА_1 щодо можливого вчинення нею дисциплінарного проступку.
На думку суду, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії, необхідність виконання ГУ НП в м.Києві своїх функцій, вчинення інших дій щодо захисту України від збройної агресії, що передбачало залучення особового складу, зважаючи на відсутність позивача на службі, члени дисциплінарної комісії правомірно використали засоби телефонного зв'язку для повідомлення позивача про проведення щодо нього службового розслідування та отримання пояснення відсутності на службі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування в частині дотримання права позивача на надання пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та доказів правомірності своїх дій.
Твердження позивача про те, що висновок службового розслідування не містить відомостей та доказів про встановлення факту вчинення ним дисциплінарного проступку, суд до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів службового розслідування, під час його проведення відповідачем було надано оцінку всім установлених обставинам у їх сукупності, що відповідає принципам повноти та об'єктивності встановлення обставин.
Отже, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», наказів Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та від 07.04.2022 № 239 та пунктів 1, 4, 6, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, то при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які фактично підривають довіру та авторитет органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 лютого 2020 року у справі № 260/1118/18.
Судом враховується, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми стверджувати про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що не породжує сумніви у правомірності оскаржуваного у цій справі наказу про звільнення зі служби.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів з огляду на підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в поліції.
Щодо вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів зауважує, що вони з урахуванням наведених вище мотивів також не підлягають задоволенню, так як є похідними.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частини другоїстатті 77 КАС України).
За вказаною справою позивачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань і доводів, не надано достатньо доказів щодо протиправності спірних наказів, відповідачем в свою чергу доведено правомірність та їх законність.
Відтак спірні накази ГУ НП у м. Києві є правомірними, відповідають вимогам статті 2 КАС України та, як наслідок, не підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третястатті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решті доводів сторін суд не надає оцінку, оскільки вони не впливають на висновки суду та результат розгляду справи.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.
Керуючись ст.ст.2,3,5,9,77,90,139,241-246,255,262,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову представника позивача Сторожук Олени Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова