Справа № 991/9018/25
Провадження 1-кп/991/107/25
28 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, та клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за №52024000000000054, про покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.14, ч.3 ст.369 КК України,
І. Історія провадження
03.09.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52024000000000054 від 01.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.14, ч.3 ст.369 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.09.2025 призначено судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, обвинуваченого, його захисника. Продовжено строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці, до 18.11.2025 включно.
14.11.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії встановлених ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що спливає 18.11.2025, строком на два місяці.
17.11.2025 судовий розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 .
18.11.2025 судовий розгляд справи було відкладено через неявку обвинуваченого ОСОБА_4 , та у зв'язку із клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_5 через його зайнятість в іншій справі.
25.11.2025 до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави, визначеного ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 у справі №991/4540/25.
27.11.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці. Клопотання додатково обґрунтовано тим, що через неявку обвинуваченого ОСОБА_4 в судові засідання 17.11.2025 та 18.11.2025 раніше подане клопотання про продовження дії обов'язків не було розглянуто.
ІІ. Щодо поданих сторонами кримінального провадження клопотань відносно заходів забезпечення кримінального провадження
2.1. Обґрунтування заявленого обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання про зменшення розміру застави
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначає, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 про обрання запобіжного заходу, його дружиною ОСОБА_6 було внесено заставу у розмірі 2 001 508 грн на депозитний рахунок ВАКС. Покладені на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, повністю виконувались. Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками. Оскільки жоден із покладених обов'язків вищезазначеною ухвалою обвинуваченим не порушувався, то можна зробити висновок, що не існує ризиків, зазначених стороною обвинувачення. Вважає, що є достатні підстави для зменшення розміру визначеної застави до 20 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн. Посилається на те, що вказані стороною обвинувачення ризики, не існують. Так, Європейський суд з прав людини вказує, що небезпека переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При оцінці ризику переховування від правосуддя має братися до уваги той факт, що особа вже ухилялась чи не ухилялась від правоохоронних органів, а також те, чи була можливість у обвинуваченого у зв'язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій втекти раніше. Також обвинуваченим не вживалось жодних дій, які б свідчили про намагання чинити тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні.
2.2. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання про покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.06.2025, застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 001 508 грн із покладенням низки обов'язків. Строк виконання обов'язків неодноразово продовжувався й закінчився 18.11.2025, та не міг бути продовжений вчасно через неявку обвинуваченого ОСОБА_4 у судове засідання без поважних причин. Відтак на теперішній час існує необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов'язків з урахуванням продовження існування ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування обвинуваченого від суду та здійснення ним незаконного впливу на свідків.
Внаслідок припинення дії обов'язків обвинуваченому припинено функціонування електронного засобу контролю, виникла можливість повернути паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
На переконання сторони обвинувачення, з огляду на тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційних правопорушень, існує ризик переховування від суду, зокрема ймовірність виїзду ОСОБА_4 за кордон з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду, враховуючи його вік, доходи та наявність зв'язків у СБУ.
Крім того, прокурор зазначає, що у ході судового розгляду встановлені нові обставини.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 не з'явився у судове засідання 17.11.2025, документів на підтвердження поважності неприбуття, а саме медичних документів про стан здоров'я, що перешкоджав прийняттю його участі у судовому засіданні, не надав. Крім того, у призначений час судового засідання перебував у м.Львові, проте клопотання про участь у судовому засіданні дистанційно не подавав.
Ризик впливу на свідків обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати, консультувати, координувати процесуальну поведінку свідків у кримінальному провадженні, узгоджувати тактику і стратегію захисту, створювати альтернативну версію подій тощо, зокрема впливати на суддів Львівського окружного адміністративного суду.
Враховуючи обставини кримінального провадження та наявність ризиків, покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених в клопотанні обов'язків найефективніше сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки останнього та гарантуванню дотримання встановлених судом обмежень.
Метою продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , є забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
2.3. Позиції учасників щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави та щодо клопотання прокурора про встановлення ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання про зменшення розміру застави, пояснив, що розміром застави у 2 001 508,00 грн він та його сім'я надмірно обтяжені. Кошти були позичені на певний строк, який вже сплив, та їх треба повертати. Він дисциплінована людина, має родину та трьох дітей, двоє з яких неповнолітні. Середній дохід сім'ї наразі невеликий, а тому просить зменшити розмір застави та повернути кошти.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного ОСОБА_4 з мотивів, викладених у клопотанні та заявлених у судовому засіданні. Додатково пояснив, що ОСОБА_4 належним чином виконував обов'язки покладені на нього в забезпечення запобіжного заходу у вигляді застави.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення застави, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Зазначив, що ОСОБА_4 було свідомо створено таку ситуацію, при якій строк дії обов'язків закінчився та не був продовжений вчасно з причин неявки обвинуваченого в судове засідання без поважних причин. Неявка обвинуваченого в судові засідання 17 та 18 листопада свідчить про наявність нових ризиків переховування від суду. ОСОБА_4 не підтвердив належними та допустимими доказами причини відсутності в судовому засіданні, оскільки підтвердженням поважності неявки є наявність тяжкого захворювання, яке унеможливлює прибуття особи в засідання. Неявка обвинуваченого до суду призвела до того, що сплив строк покладених на нього обов'язків, в той час, коли ризики, встановлені на стадії досудового розслідування та судового розгляду не перестали існувати. ОСОБА_4 проживає в прикордонній області, воєнний стан не зобов'язує його залишатися на території України, та останній може будь коли безперешкодно покинути її. Електронний засіб контролю обвинуваченому знятий.
Прокурор підтримав заявлене ним клопотання про встановлення обов'язків з мотивів, викладених у ньому, послався на обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.14, ч.3 ст.369 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування ОСОБА_4 від суду та здійснення з його боку незаконного впливу на свідків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про встановлення обов'язків своєму підзахисному, зазначив, що всі ті ризики, про які вказав прокурор наразі відсутні. ОСОБА_4 не вчиняв спроб ані перетнути кордон, ані будь яким чином впливати на свідків. Щодо електронного засобу контролю зазначив, що у ОСОБА_4 відсутня заборона вільно пересуватися територією України, та обов'язок не покидати місце проживання в певні години доби, а тому немає необхідності в його застосуванні. Вважає це додатковим психологічним тиском з боку сторони обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_4 також заперечив проти задоволення клопотання прокурора про встановлення щодо нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, з мотивів, викладених його захисником. Вважав, що його неявка до суду була з поважних причин, а саме за станом здоров'я. Ризики, про які зазначає прокурор, відсутні, а встановлення обов'язків вважає психологічним тиском з боку прокурора.
2.4. Обставини, встановлені судом
Як вбачається з клопотання прокурора та матеріалів справи, 21.05.2025 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 001 508,00 грн та покладено такі обов'язки: не відлучатись за межі м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.06.2025 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.205 залишено без змін.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1087067 від 26.05.2025 за ОСОБА_4 внесено заставу в розмірі 2 001 508,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2025 ОСОБА_4 продовжено строк дії обов'язків до 18.09.2025 включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; не відлучатись за межі України без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво; повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у чинному повідомленні про підозру, із такими свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025 продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , до 18.11.2025 включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті, із такими свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (якщо такі не здано); носити електронний засіб контролю.
2.5. Оцінка судом доводів сторони обвинувачення щодо клопотання про встановлення обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).
Зі змісту ч.6 ст. 82 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Частиною 1 ст. 200 КПК України встановлено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Водночас, в силу положень ч.2 ст.42 КПК України, ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати наступні заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у ч.1 ст.177 КПК України: ризик переховування від суду; ризик впливу на свідків.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
2.5.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчинені якого він обвинувачується, та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі. Також зазначив, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні сталі зв'язки із працівниками органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів які також можуть бути використанні ним з метою переховування від суду. Ураховуючи вік ОСОБА_4 та наявність паспорту для виїзду за кордон, яким він може скористатися в будь-який момент та залишити територію України з огляду на військову агресію зі сторони рф. Розмір наявних у ОСОБА_4 доходів дозволяють йому залишити територію України та проживати за кордоном протягом тривалого часу. Крім того, багатьма державами надається захист на матеріальна допомога громадянам України, чим може скористатися ОСОБА_4 для тривалого проживання за кордоном.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.1 ст.14, ч.3 ст.369 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст.12 КК України, належать до тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Також суд враховує, що з огляду на положення ст.45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з можливим примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, сталі зв'язки обвинуваченого ОСОБА_4 із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, використовуючи які він може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за попередній час.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас у ОСОБА_4 відсутні обмеження щодо перетину державного кордону оскільки він є особою пенсійного віку, внаслідок закінчення дії попередньої ухвали щодо продовження дії покладених на обвинуваченого обов'язків, припинене функціонування електронного засобу контролю та має бути повернуто паспорт громадянина України для виїзду за кодон.
Крім того, суд приймає до уваги процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , який не з'явився у судове засідання 17.11.2025, належних документів на підтвердження поважності неявки, як-то висновок (довідка) лікарської установи про період хвороби, діагноз, стан здоров'я тощо, суду не надав.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
2.5.2. Ризик незаконного впливу на свідків
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, свідки під час судового розгляду ще не допитувалися. У зв'язку з цим на даному етапі кримінального провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченого ОСОБА_4 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань та їхні персональні дані, суд приходить до висновку, що ризик впливу обвинуваченого на свідків є реальним та продовжує існувати.
Суд не враховує доводи сторони захисту щодо сумлінного виконання обвинуваченим ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків протягом досудового розслідування, оскільки їх виконання свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та не є підставою для пом'якшення обов'язків, про які просить прокурор, у тому числі носіння електронного засобу контролю.
2.6. Оцінка судом доводів сторони захисту щодо клопотання ОСОБА_4 про зменшення розміру застави
Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.
З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов'язки, визначені ухвалою суду, строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення внесеної застави.
Таким чином, застава у відповідному розмірі продовжує забезпечувати виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та є засобом запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов'язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику, а навпаки може вказувати на дієвість застосованого запобіжного заходу.
Суд зазначає, що в даному випадку сплив строку дії визначених обов'язків не призводить до скасування запобіжного заходу у виді застави, який продовжує спонукати обвинуваченого належним чином виконувати процесуальні обов'язки загалом під страхом звернення застави в дохід держави.
У цьому контексті суд також звертає увагу на суперечливість позиції сторони захисту, оскільки повна відсутність ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на що посилається сторона захисту у своєму клопотанні, відповідно до положень ст. 194 КПК України виключає можливість застосування запобіжного заходу як такого. Всупереч цьому сторона захисту погоджується на продовження застосування застави, але наполягає на зменшенні її розміру, що з урахуванням вищевикладених висновків суду має свідчити про зменшення ступеня ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх повну відсутність.
Суд також відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника щодо необхідності зменшення застави через потреби заставодавця у поверненні боргу.
Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Погоджуючись внести заставу, заставодавець самостійно обирає джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави. При цьому заставодавець усвідомлює, принаймні має усвідомлювати, що по-перше, ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України), по-друге, існує ризик неповернення застави - звернення її в дохід держави (ч. 8 ст. 182 КПК України). З огляду на вищезазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що кошти, внесені ним у якості застави за обвинуваченого, будуть йому обов'язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу.
За наведених обставин, судом не встановлено обставин, які б обумовили необхідність зміни заснованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.
ІІІ. Висновки суду щодо доводів клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, та щодо доводів клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави
Оцінюючи співмірність обов'язків, про покладення яких на обвинуваченого прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками переховування від суду та впливу на свідків, суд дійшов таких висновків.
Покладення зазначених у клопотанні обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_4 становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та впливу на свідків, а отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Разом з цим, встановлені ухвалою суду ризики, а саме переховування ОСОБА_4 від суду та незаконний вплив на свідків не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, у тому числі, зміни розміру застави, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, - відмовити.
Клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за №52024000000000054, про покладення процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, на обвинуваченого ОСОБА_4 , - задовольнити.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті, із такими свідками: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (якщо такі не здано);
- носити електронний засіб контролю.
Встановити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , до 28.01.2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2024 року за №52024000000000054.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1