Справа № 991/6547/24
Провадження № 1?кп/991/84/24
02 грудня 2025 рокумісто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25.05.2018
клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Вищим антикорупційним судом розглядається кримінальне провадження № 52018000000000499 від 25.05.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
У судовому засіданні 02.12.2025 захисник ОСОБА_8 подав клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обґрунтування клопотання
У своєму клопотанні захисник зазначив про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2022 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 202 500,00 грн та покладено на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.11.2022 розмір застосованої до підозрюваного ОСОБА_6 застави збільшено до 9 924 000,00 грн.
Визначений розмір застави внесений заставодавцями ОСОБА_12 (02.11.2022 у сумі 6 202 500,00 грн) та ОСОБА_13 (14.11.2022 у сумі 3 721 500,00 грн).
На думку захисника, наразі виникли обставини, які обумовлюють зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу шляхом зменшення застави з 9 924 000,00 грн до 3 721 500,00 грн.
Наявність таких обставин захисник пов'язав з тим, що: (1) кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду та сплив строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України; (2) під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 належно виконував та виконує покладені на нього процесуальні обов'язки, зокрема з'являється за викликами суду, не перешкоджає розгляду справи; (3) за період 2022?2025 років відбулась девальвація національної валюти.
Позиції учасників судового засідання
У судовому засіданні захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 клопотання підтримали з мотивів, що у ньому наведені.
Обвинувачений ОСОБА_9 , його захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проти задоволення клопотання не заперечили.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим.
Мотиви суду
Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ст. 176-213).
Положення ч. 1 ст. 331 КПК України кореспондують з ч. 1 ст. 201 КПК України, згідно з якою обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
З матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.10.2022 (справа № 991/4970/22, провадження № 1?кс/991/4989/22) у кримінальному провадженні № 52018000000000499 від 25.05.2018 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 202 500,00 грн, та покладено на нього строком до 26.12.2022 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатись з м. Полтави, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та / або роботи;
- утримуватись від спілкування з підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Полтавській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.11.2022 зазначену ухвалу слідчого судді скасовано в частині визначення розміру застави та відмови у покладенні на підозрюваного обов'язку носити електронний засіб контролю. У цій частині апеляційний суд поставив нову ухвалу, якою визначив ОСОБА_6 заставу у розмірі 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 924 000,00 грн, а також поклав на підозрюваного обов'язок носити електронний засіб контролю.
Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що під час застосування до ОСОБА_6 заходу забезпечення кримінального провадження встановлено існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та / або суду; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Визначений розмір застави внесений за підозрюваного ОСОБА_6 двома платежами: (1) 02.11.2022 ОСОБА_12 у сумі 6 202 500,00 грн; (2) 14.11.2022 ОСОБА_13 у сумі 3 721 500,00 грн.
У подальшому, строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.08.2023 (справа № 991/6955/23, провадження № 1?кс/991/6978/23) строком до 10.10.2023. Надалі строк дії процесуальних обов'язків не продовжувався, тому у цій частині ухвала про застосування запобіжного заходу припинила свою дію і обов'язки скасовані (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України застава є самостійним видом запобіжного заходу, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Зі змісту ч. 8 ст. 182 КПК України слідує, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь?яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У силу вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачений покладених на нього обов'язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182, ст. 178 КПК України.
Відповідно, розмір застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов'язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.
За таких умов зменшення або збільшення розміру застави може вважитися зміною запобіжного заходу (застави у відповідному розмірі) на запобіжний захід того самого виду (заставу), однак більшої або меншої суворості.
Аналіз положень кримінального процесуального закону свідчить про те, що (1) застава є самостійним запобіжним заходом, (2) законом не передбачено конкретного строку дії цього запобіжного заходу, (3) припинення строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Окрім строкових обов'язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, останній протягом усього кримінального провадження у силу процесуального статусу, визначеного у ст. 42 КПК України, зобов'язаний: (1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; (2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; (4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Ураховуючи наведене, суд зауважує, що закінчення строку дії передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, що були покладені на ОСОБА_6 під час досудового розслідування, само по собі не тягне за собою зменшення розміру застави.
Водночас належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків (передбачених ч. 7 ст. 42 КПК України), на чому акцентовано увагу захисником, свідчить про дієвість застосованого до нього запобіжного заходу, а визначений на стадії досудового розслідування розмір застави стимулює до належної процесуальної поведінки.
Жодних інших доводів, зокрема з приводу зменшення передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, захисником у клопотанні не наведено.
У цьому ж контексті суд зауважує, що знецінення національної валюти щодо іноземних валют (девальвація) також не може бути підставою для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, оскільки не впливає на установлені у кримінальному провадженні ризики.
Водночас суд ураховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох самостійних епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення віднесене до особливо тяжкого злочину. До того згідно з Приміткою до ст. 45 цього ж Кодексу це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від реального відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).
Зазначене у взаємозв'язку з тим, що кримінальне провадження близиться до завершального етапу судового розгляду, не виключає існування на даний час ризику переховування обвинуваченого від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України),а навпаки підсилює цей ризик.
Окрім того, продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані у судовому засіданні, зокрема на свідка ОСОБА_14 .
Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях. Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.
Зазначене не виключає вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - і спотворення доказів у справі.
Отже, ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Суд зауважує, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та / або судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.
З огляду на викладене та враховуючи, що на обвинуваченого ОСОБА_6 не покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а також те, що захист не навів будь?яких обставин, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, які обумовили застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372 КПК України,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_15 , шляхом зменшення розміру застави - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18