Справа № 991/7406/25
Провадження 1-кп/991/97/25
28 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народного депутата України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрованого за вдресрою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, місця реєстрації в Україні немає, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
1. Рух кримінального провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 21.07.2025 в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання.
30.09.2022 захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_12 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Зокрема, повернення обвинувального акта обґрунтовано відсутністю фактичних обставин, які б свідчили про зловживання ОСОБА_6 службовим становищем, перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ( т. 2 а.с. 4-13).
01.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме відсутнє правове обґрунтування неналежного викладу обставин вчинення злочину щодо кожного зі співучасників, що у своїй сукупності не дає уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину) (т. 2 а.с. 59-88).
01.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 5 ч. 2 ст. 291 УПК України, в якому зазначено, що в обвинувальному акті відсутній, зокрема, виклад суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 89-97).
22.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_13 подав письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з додатками у кримінальному провадженні № 52017000000000799 з підстав порушення п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема щодо фактичного місця проживання ОСОБА_14 , формулювання правової кваліфікації та викладу правової кваліфікації та з підстав неналежного повідомлення обвинуваченого про завершення досудового розслідування (т. 4 а.с. 13-21, т. 5 а.с. 49-51 ).
28.10.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його не конкретизації та викладення обставин у формі «правової невизначеності» ( т. 4 а.с. 188-198).
Загальна позиція сторони захисту стосувалась некоректності сформульованого обвинувачення, невірної кваліфікації та того, що обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.
2. Зміст поданих клопотань
2.1 Щодо клопотання захисника ОСОБА_11 .
Сторона захисту вважає, що обвинувачення сформульовано не коректно, що позбавляє сторону захисту здійснювати належний захист обвинуваченого ОСОБА_5 . Обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, що у своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину), що не дає стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Так, сторона захисту зазначає по відсутність викладу суб'єктивної сторони злочину, а саме щодо наявності корисливого мотиву та мети в діях ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та яким чином він зацікавлений в їх долі; не заначено про особистий корисний мотив ОСОБА_5 та яким чином він збагатиться за рахунок викладених в обвинувальному акті дій, оскільки злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є злочином з матеріальним складом, де обов'язковими суб'єктивними ознаками заволодіння майна є корисливий мотив (спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна) та корислива мета (збагатитись самому або збагатити інших осіб, у долі який зацікавлений).
При цьому зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов'язаних із займаною посадою.
Згідно викладених в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_7 у період з 11.05.2016 по 13.02.2019 заволоділи на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТООВ «Континент» земельними ділянками державної власності, загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 126511141 грн.
Також зазначається що ОСОБА_5 був службовою особою державного підприємства та зловживав своїм службовим становищем, бо діяв усупереч інтересам служби та державного підприємства, а саме усупереч меті створення та діяльності підприємства, зокрема щодо отримання прибутку; використовуючи можливості та повноваження директора підприємства ОСОБА_5 діяв з метою заволодіння ОСОБА_4 земельними ділянками, які перебували у постійному користування ДП «Леанка», та були необхідною умовою для досягнення мети діяльності підприємства. Також зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є Держава Україна в особі Фонду державного майна. При цьому сторона обвинувачення не вказує на причинний зв'язок між діями ОСОБА_5 щодо дій всупереч інтересам підприємства по недоотриманню прибутку і передачею земельних ділянок громадянам України в порядку ст. 118 ЗК України.
В обвинувальному акті зазначається майнова шкода - вартість земельних ділянок, що не корелюється із діями директора ДП, бо така вартість не є прибутком підприємства або недоотримання прибутку від них. Крім того, земельні ділянки не перебували у власності ДП, і відмова від майнового права не спричинила наслідків втрати права власності на ці ділянки державою, оскільки вартість земельних ділянок і вартість права постійного користування на них не є ідентичними поняттями.
2.2 Щодо клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 .
Клопотання обґрунтовано тим, що прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України, інкриміновані ОСОБА_6 , викладені з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КК України, зокрема, обвинувальний акт не містить фактичних обставин, які б свідчили про зловживання ОСОБА_6 службовим становищем, перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.
ОСОБА_6 підписано ряд наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатскій області щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельних ділянок ДП «Леанка» та затвердження такої документації щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка», а також щодо надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок, сформованих за рахунок цих земель. Водночас підписання наказів відноситься до повноважень начальника Головного управління, та жоден з цих наказів не визначений в обвинувальному акті як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та не є рішенням, яке за своїм наслідком має вибуття земельної ділянки з державної власності.
ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, на підставі ст. 122 Земельного Кодексу України, вимог Положення про ГУ Держгеокадастр у Закарпатській області, була уповноважена на підписання наказів, про які йде мова в обвинувальному акті, та, відповідно ГУ уповноважено на розпорядження зазначеними в обвинувальному акті земельними ділянками.
Водночас, у випадку добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою, власник цієї ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення такого права, про що повідомляє орган державної реєстрації. На твердження захисника законом встановлено не право, а обов'язок власника земельної ділянки у випадку надходження заяви від землекористувача припинити право постійного користування земельною ділянкою. Тому саме відмова ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у припиненні ДП «Леанка» права постійного користування земельними ділянками за заявами керівника підприємства була б неправомірною.
Крім того в обвинувальному акті відсутні відомості щодо фактів вчинення ОСОБА_6 дій з контролю та забезпечення видачі земельних ділянок, так і щодо обставин вчинення таких дій, хоча в обвинувальний акт містить посилання на те, що ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_15 , діяла в супереч інтересам служби та державного органу, що виразились у контролі та забезпеченні видачі земельних ділянок заздалегідь визначеним та підконтрольним ОСОБА_4 громадянам (замість продажу земельних ділянок або прав на них на земельних торгах). Також обвинувальний акт не містить фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 злочину в частині наявності зв'язку між її діями та наслідками у вигляді вибуття земельних ділянок з державної у приватну власність.
Крім того, на твердження захисту обвинувальний акт не містить відомостей щодо наявності у ОСОБА_6 умислу на вчинення злочину, а також корисливої мети та мотиву її дій, як обов'язкових елементів складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, які підлягають обов'язковому доказуванню.
Зазначені порушення на думку сторони захисту є істотними та унеможливлюють справедливий судовий розгляд.
2.3 Щодо клопотання захисника ОСОБА_8 .
Захисник просить повернути обвинувальний акт прокурору з підстав не відповідності його вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, а саме:
-в обвинувальному акті не визначено об'єкта кримінального правопорушення, а право користування земельними ділянками не може бути об'єктом посягання злочину;
-не описана об'єктивна сторона злочину. Вважає, що в обвинувальному акті описана сукупність послідовних, законних дій по реалізації громадянами України їх права на безоплатне одержання земельних ділянок від Держави та розпорядження ними власниками шляхом продажу їх ТОВ «СТОВ Континент», а твердження про те, що земельні ділянки були надані громадянам, які не мали права на їх одержання, без відома цих громадян, в порушення порядку надання земельних ділянок, визначеного законодавством України, шляхом перевищення службовими особами Управління Держгеокадастру у Закарпатській області своїх повноважень, відсутні, тому не створюють склад злочину, передбаченого ст. 191 КК України;
-не вірно визначено суб'єкт злочину, оскільки директор ДП «АФ «Леанка» ОСОБА_5 не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, бо не володів повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, які були безоплатно надані державою фізичним особам, та не приймав рішень щодо розпорядження ділянками. Наявність у останнього повноважень щодо користування земельними ділянками не має відношення до розпорядження ними Управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області, після припинення права постійного користування ДП ними;
-не описано суб'єктивної сторони злочину як в цілому так і для кожного з обвинувачених окремо, не зазначено чи мали обвинуваченні умисел на вчинення злочину (співучасть у вчиненні злочину), чи мали намір протиправно (безпідставно) заволодіти чужим майном, чи було їм відомо, що вони без належних на те правових підстав заволодівають (викрадають) Державне майно, що на думку сторони захисту демонструє відсутність ознак злочину, передбаченого ст. 191 КК України.
2.4 Щодо клопотання захисника ОСОБА_13 .
Сторона захисту вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема щодо фактичного місця проживання ОСОБА_14 , формулювання та викладу правової кваліфікації.
Так, з травня 2023 року ОСОБА_14 разом з родиною проживає у Канаді за адресою: АДРЕСА_9. Захист стверджує про обізнаність сторони обвинувачення щодо фактичного місця проживання обвинуваченого ОСОБА_16 станом на 19.01.2024, що підтверджується: повідомленням від адвоката ОСОБА_17 за вих. № КВВ-4, яке надіслано 25.10.2023; повідомленням ОСОБА_14 від 25.10.2023; паспортом ОСОБА_14 для виїзду за кордон з відповідними відмітками; про перетин кордону України 14.01.2023 та в?їзд 01.05.2023 до Канади; договором оренди житла від 10.05.2023; витягом про відсутність у ОСОБА_14 зареєстрованого місця проживання в Україні від 24.10.2023; довідкою (згодою), яка підтверджує навчання дочки ОСОБА_14 в школі «Aleda Patterson» від 07.12.2024; дозволом на роботу ОСОБА_14 від 01.05.2023 N?W400421270; інформацією з системи «Акан» від 26.11.2023; відповіддю адміністрації ДПСУ від 28.11.2023 за вих. N?23/59464/23-Вих.; відповіддю НОМЕР_2 окремого прикордонного загону від 02.12.2023 за вих. №?23/1/12154-23-Вих; відповіддю Закарпатської ОВА від 04.12.2023 за вих. N?18991/06-11); довідкою про перебування на консульському обліку в Генеральному консульстві України в Едмондві № 240119022319 від 18.01.2024.
Також сторона обвинувачення самостійно зазначає адресою проживання ОСОБА_14 : АДРЕСА_9 в офіційній переписці з Інтерполом та компетентними органами Канади, зокрема, у формулярі червоного оповіщення, клопотання про взяття під варту та видачу в Україну ОСОБА_14 для притягнення до кримінальної відповідальності, запиті про видачу ОСОБА_14 міністерству юстиції Канади від 24.04.2024. Тому сторона захисту вважає, що вказівка сторони обвинувачення в обвинувальному акті про не відоме місце проживання ОСОБА_14 не відповідає дійсності.
Крім того захист стверджує, що при викладі правової кваліфікації детективом, який склав обвинувальний акт і прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, оскільки в обвинувальному акті зазначено про те, що ОСОБА_14 в період часу з 11.06.2016 по 13.02.2019 вчинив пособництво начальнику ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 та директору ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із народним депутатом України ОСОБА_4 та директором ТОВ «СТО «Континент» ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126511141 грн, що фактично, на думку сторони захисту, є тотожним визнанню ОСОБА_14 та інших винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Більш того, сторона захисту у клопотання про повернення обвинувального акта зазначає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення не надає можливості кваліфікувати дії ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тому що не містить належної конкретизації обставин інкримінованого діяння у викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення, що позбавляє обвинуваченого ефективно захищатись.
В судовому засіданні 28.11.2025 захисник ОСОБА_13 подав письмове доповнення до клопотання про повернення обвинувального акта, у якому зазначено, що обвинувальний акт підлягає поверненню у зв'язку з неврученням органом досудового розслідування ОСОБА_14 повідомлення про завершення досудового розслідування за кордоном у відповідності до ч. 7 ст. 135 КК України.
2.5 Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 .
Клопотання захисника обґрунтовано тим, що зміст обвинувального акта не визначає розмежування між законними та незаконними діями, тому формулювання обвинувачення є некоректним, викладено у формі «правової невизначеності» (аркуші 9-11, 5-8, 16-60, 1-4, 60-64); сторона обвинувачення констатує факт того, що аналогічні дії директора ДП (аркуш 8) так і керівника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області раніше вже мали місце, проте вони вже не визначаються і не кваліфікуються; подекуди обставини обвинувального акта викладено у формі припущень (16 аркуш); в обвинувальному акті описана документальна хронологія подій, рішень і правочинів, при цьому всі учасники діяли у своїй сталій практиці відповідно до встановлених законодавством процедур; обвинувальний акт не містить обов'язкових обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме відсутній мотив вчинення кримінального провадження ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ; обвинувальний акт містить відомості щодо 175 громадян України, які мали законне право на одержання земельної ділянки, скористались ним та уклали оговори купівлі-продажу земельних ділянок, але щодо статусу вказаних осіб сторона обвинувачення не зазначає, що перешкоджає належній реалізації права на захист; зміст обвинувального акта складений без обґрунтування доведеним обставинам, а саме не містить обґрунтування підконтрольності СТОВ «Континент» щодо належності і походження коштів на його придбання, щодо поповнення статутного фонду підприємства, обставин залучення ОСОБА_4 учасників СТОВ ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , доведеного досудовим розслідуванням мотиву їх дій; відомості щодо потерпілого - держави Україна в особі Фонду державного майна України є необґрунтованими.
3. Позиції учасників судового засідання
Захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 підтримали подані клопотання та просили задовольнити з викладених у них підстав.
Зокрема, захисник ОСОБА_11 в судовому засіданні 28.10.2025 зазначив, що прокурором та детективом в обвинувальному акті не викладено обставини вчинення кримінальних правопорушень. Саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення мають формулювати модель складу кримінального правопорушення, як то передбачено у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України з урахуванням ч. 1 ст. 91 КПК України, тобто містити суб'єктивну та об'єктивну сторону злочину ст. 191 КК України, а саме мотив та мету складу кримінального правопорушення, чого не дотримано у складеному обвинувальному акті. Стороні захисту не зрозуміло момент початку та закінчення вчинення злочину. На думку сторони захисту, враховуючи, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України характеризується умисним, протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи користь іншої особи, обвинувальний акт має містити посилання на те, які свої повноваження порушує службова особа і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна. Захисник, з посиланням на а.с. обвинувального акта, вважає, що останній викладений таким чином, що не зазначається, який корисливий мотив та мета особисто у ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні 10.11.2025 зазначив, що його підзахисний у період описаний в обвинувальному акті, працювала на посаді в.о. та начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. Отриманий обвинувальний акт містить трактовку подій, які не формують у сторони захисту розуміння вчинення злочину взагалі. Викладення в тексті обвинувального акта певних подій, не є викладенням фактичних обставин. Позиція сторони обвинувачення в обвинувальному акті стосується того, що інтерес ОСОБА_6 та очолюваного нею Головного управління Держгеокадастру полягав у тому, щоб земельні ділянки державної власності, які вивільнились після припинення права постійного користування ними ДП «Леанка», були передані на земельні торги. Проте обвинувальний акт не містить посилання на порушення законодавства у зв'язку з не проведенням торгів; обвинувачення не констатує порушення, які вчинила ОСОБА_6 з урахуванням її посадової інструкції чи будь-якого нормативно-правового акта. Таким чином, на думку сторони захисту, відсутність встановлених в обвинувальному акті порушень законодавства в діях начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, свідчить про те, що вказані дії не суперечили інтересам служби та інтересам державного органу, не перебували у прямому причинному зв'язку з вибуттям землі з державної власності, тому і не могли спричинити суспільно-небезпечних наслідків. Підписання ОСОБА_20 проектів-наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області не сприймалось останньою як вчинення незаконних дій, оскільки такі дії повною мірою відповідали вимогам законодавства, а не підписання таких наказів свідчили б про її неправомірні дії. Крім того обвинувальний акт не містить відомостей щодо наявності у ОСОБА_6 умислу на вчинення злочину, корисливої мети та мотиву.
Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні 18.11.2025 зазначив, що обвинувачення зводиться до того, що представники ТОВ «СТОВ Континент» звернулись до фізичних осіб, які мали право на безоплатне одержання земельних ділянок від держави, с проханням їх одержати та продати товариству. Вважає, що таке прохання стосувалось законних дій. Кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «СТОВ Континент» попросили державних службовців, які розглядали відповідні заяви, про виділення земельних ділянок, прийняти рішення щодо їх задоволення та безпідставно не відмовляти у їх задоволенні. Сторона захисту не розуміє суть обвинувального акта в контексті протиправного заволодіння земельними ділянками. Сторона захисту не стверджує про те, що в обвинувальному акті не описані корупційні дії державних службовців, які діяли не в інтересах держави, а в інтересах ТОВ «СТОВ Континент», але вважає, що такі корупційні дії є недоведеними. Зазначає, що будь-які дії не можуть визнаватися корупційними, якщо вони спрямовані на крадіжку. Вважає, що в обвинувальний акт має опис цивільно-правової дії . Якщо обвинуваченим інкримінується злочин, передбачений ст. 191 КК України, сторона обвинувачення мала би зазначити про те, що земельні ділянки одержали особи, які не мали на це право, чого в обвинувальному акті не зазначено. Як і не вказано про те, що будь-хто із державних службовців перевищив надані їм повноваження та який порядок порушено. З обвинувального акта вбачається, що 107 фізичних осіб звернулись із заявами про надання земельних ділянок протягом тривалого часу, тобто вважає, що злочин є тривалим, який не може утворитись від сукупності законних дій. Вважає, що одержання земельних ділянок безоплатно товариством у свій статутний фонд без звернення до держави, є законними діями. Якщо товариство попросило своїх родичів, знайомих, або не знайомих осіб звернутись до держави для одержання земельних ділянок, то стороні захисту не зрозуміло на якому етапі виникає склад злочину. Про це не зазначено в обвинувальному акті.
Також вказав, що в обвинувальному акті не визначено об'єкта кримінального правопорушення, а право посягання на постійного користування майном ДП «Леанка» не може бути предметом злочину ст. 191 КК України. Не описуючи в обвинувальному акті факт протиправного вибуття земельної ділянки з власності держави, сторона обвинувачення приділяє увагу вартості, по якій фізичні особи реалізували земельні ділянки ТОВ «СТОВ'Континенталь», що немає відношення до протиправності вибуття земельних ділянок з власності держави. Більш того сторона обвинувачення в обвинувальному акті не описує спосіб протиправного заволодіння.
Обвинувальний акт не містить суб'єктивної сторони злочину як в цілому так і для кожного із обвинувачених. Зокрема, не описано, чи усвідомлювали обвинувачені, що протиправно заволодівають державним майном; чи мали обвинувачені умисел на вчинення злочину; чи мали намір протиправно (безпідставно) заволодіти чужим майном; чи було їм відомо, що вони без належним на те правових підстав заволодівають (викрадають) державне майно.
Захисник ОСОБА_13 в судових засіданням 18.11.2025, 28.11.2025 зазначав, що в порушення п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт не містить анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_14 , хоча стороні обвинувачення відомо, що на даний час місцем проживання обвинуваченого є Канада за адресою: АДРЕСА_10. Натомість у формулярі червоного оповіщення, у клопотання про взяття під варту та видачу ОСОБА_14 , у запиті на видачу, сторона обвинувачення вказує саме цю адресу, як місцем проживання ОСОБА_14 . Цей факт на переконання захисника має значення для розгляду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, в тому числі щодо встановлення законності розшуку та інших процесуальних дій, які сторона обвинувачення вчиняє.
Також захисник вважає підставою для повернення обвинувального акта порушення стороною обвинувачення презумпції невинуватості, зокрема зазначення в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_14 вчинив пособництво у заволодінні земельними ділянками, що на думку захисника фактично є тотожним визнанню ОСОБА_14 та інших винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вважає це порушенням ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Більш того, на переконання захисника ОСОБА_13 виклад фактичних обставин в обвинувальному акті не дає можливості кваліфікувати дії ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що впливає на реалізацію права на захист і є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт не містить конкретизації інкримінованого діяння у викладених фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення, як того вимагає практика ВС, що обвинувальний акт має містити відомості, які підлягають доказуванню, зокрема, подію кримінального правопорушення, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які відсутні стосовно дій ОСОБА_14 як пособника в даному кримінальному правопорушенні.
Крім того захисник вважає, що його підзахисному не було належним чином вручено повідомлення про завершення досудового розслідування як особі, що перебуває за кордоном в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_21 адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні 28.11.2025 зазначив, що основне зауваження стосується викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, яке співпадає зі змістом повідомлення про підозру. Під час судового розгляду захист має давати рекомендації своїм підзахисним для формування позиції щодо визнання своєї вини у тих діях, які зазначені в обвинувальних актах, формувати вступну промову, яка має бути «анти обвинувальним актом», яка формує обставини і моменти, які захист доводитиме в суді і ґрунтувати свої клопотання щодо виклику свідків та витребування документів, які будуть доказами у процесі. Крім того можлива також пропозиція суду щодо не дослідження тих доказів, які сторона захисту не заперечує. Відповіді на всі ці питання сторона захисту немає можливості об'єктивно надавати з урахуванням обставин, викладених в обвинувальному акті.
Захисник озвучив своє клопотанням, посилаючись на аркуші справи обвинувального акта, в цілому зазначаючи, що фактично обвинувачення викладене в обвинувальному акті є неконкретним, а його зміст не відповідає вимогам КПК щодо викладення суттєвих, доведених обставин.
Обвинувачений ОСОБА_14 у підготовче судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. Згідно з повідомленням сторони захисту обвинувачений ОСОБА_14 перебуває за кордоном. На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2024 у справі № 991/271/24 (провадження № 1-кс/991/277/24) досудове розслідування відносно ОСОБА_14 здійснювалося у спеціальному порядку (in absentia). Під час підготовчого провадження прокурором також порушено питання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_14 , яке на момент розгляду клопотань про повернення обвинувального акта прокурору не вирішено.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали подані захисниками клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, додаткових пояснень не надали.
Захисник ОСОБА_9 підтримав подані клопотання інших захисників.
Прокурор ОСОБА_3 28.11.2025 долучив до матеріалів кримінального провадження письмове заперечення на клопотання про повернення обвинувального акта ( т. 5 а.с. 52-56). В судовому засіданні, проаналізувавши доводи та аргументи сторони захисту, зазначив, що вони, у загальному, стосуються відсутності складу кримінального правопорушення, не коректності формулювання обвинувачення, не містять викладу фактичних обставин кримінального правопорушення або містять не повний його виклад; не зазначено фактичне місце проживання ОСОБА_14 ; порушено презумцію невинуватості; дії обвинувачених не вірно кваліфіковані.
Прокурор зазначив, що вимоги до обвинувального акта, зазначені у ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить у повному обсягу.
Основний довід сторони захисту стосується не погодження з фактичними обставинам, які встановлені, не погоджуються зі складом кримінального правопорушенням та з винуватістю своїх підзахисних, що є безпосередньою роботою адвоката. Саме під час судового розгляду будуть встановлюватись обставини чи є склад кримінального правопорушення, чи винуваті обвинувачені. Заперечив проти задоволення клопотань про повернення обвинувального акта, зазначивши, що виклад формулювання обвинувачення є повноваженнями прокурора, які він вважає за потрібне зазначити. Більш того, вказав, що КПК України не містить підстави для повернення обвинувального акта у зв'язку з порушенням презумпції невинуватості.
Щодо не зазначення в обвинувальному акті місця проживання обвинуваченого ОСОБА_14 за кордоном, прокурор вказував на те, що обвинувачений оголошений в міжнародний розшук на етапі досудового розслідування, оскільки жодного разу не з'явився на виклики до органу досудового розслідування. Відомо, що останній перетнув державний кордон України і назад не повертався. Перебуваючи за кордоном, ОСОБА_14 знявся з реєстрації за місцем проживання в Україні. Тому прокурор і орган досудового розслідування не володіють точною інформацією стосовно місця проживання обвинуваченого ОСОБА_14 .
Представник потерпілого Фонду державного майна - ОСОБА_22 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення, надав заяву про можливість проведення підготовчого судового засідання за його відсутності.
4. Оцінка та мотиви суду
Так, всі п'ять клопотань захисників зводились, зокрема, до невідповідності направленого до суду обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, який передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
У обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого. Крім того, у постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок .
Отже, саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ст. ст. 338, 339, 340 КПК України).
Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.11.2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Так, за версією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, народний депутат України ОСОБА_4 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 організував заволодіння начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 та директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_14 та директором ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126 511 141 грн. Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Директор ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 за попередньою змовою із народним депутатом України ОСОБА_4 , начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та директором ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_7 шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126 511 14. Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 за попередньою змовою із народним депутатом України ОСОБА_4 , директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та директором ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_7 шляхом зловживання своїм службовим становищем заволоділа на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126 511 141 грн. Таким чином ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Директор ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_7 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 вчинив пособництво начальнику ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 та директору ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із народним депутатом України ОСОБА_4 та ОСОБА_14 на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126 511 141 грн. Таким чином ОСОБА_7 обвинувачується у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 с. 191 КК України.
ОСОБА_14 у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019 вчинив пособництво начальнику ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_6 та директору ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_5 у заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із народним депутатом України ОСОБА_4 та директором ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринковою вартістю 126 511 141 грн. Таким чином ОСОБА_14 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
В обвинувальному акті зазначається виклад основних фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що в своїй сукупності по суті і є обвинуваченням. При чому конкретність і чіткість пред'явленого обвинувачення не може пов'язуватися з надмірною деталізацією злочину або з аргументацією сторони обвинувачення на підтвердження описаних в обвинувальному акті відомостей. Адже в першому випадку це нав'язування стороні обвинувачення позиції сторони захисту і, відповідно, порушення засад диспозитивності і змагальності, а в другому - виходить за межі дослідження обвинувального акту на етапі підготовчого судового засідання і є процесуальною діяльністю сторін на підтвердження своїх позицій і спростування позицій процесуального опонента.
В контексті обвинувального акта, що розглядається, фактичні обставини, які «супроводжують» сформульоване прокурором обвинувачення, містять всі необхідні відомості для розуміння захистом як самого пред'явленого обвинувачення, так і визначення обсягу доказування сторонами під час судового розгляду.
Необхідно наголосити, що суд не може вказувати прокурору як викласти формулювання обвинувачення або удосконалити фактичний виклад обставин, як і не вправі спонукати прокурора до корегування обвинувального акта, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин інкримінованого злочину та інших обставин, які підлягають доказуванню під час судового розгляду. В обвинувальному акті викладається те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим. В свою чергу, судовий розгляд може здійснюватися лише в межах висунутого обвинувачення, тому дослідження судом обставин про які зазначає прокурор в обвинувальному акті є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.
Непогодження сторони захисту із встановленими прокурором фактичними обставинами стороною захисту, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Зазначені стороною захисту певні неточності та некоректність формулювання обвинувачення не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, а свідчать про те, що саме такі дані були отримані під час досудового розслідування. Їх відповідність фактичним обставинам, правильність кваліфікації дій обвинувачених, незгода із наявністю дій обвинувачених складу злочину і саме підтвердження або не підтвердження доказами, є процесуальною діяльністю суду за наслідками комплексного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів на пізніших етапах судового провадження.
Проаналізувавши зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні, суд вважає, що формулювання обвинувачення є зрозумілим, чітким та достатньо визначеним для здійснення належного правового захисту обвинувачених, а неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Також, згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику. Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Судом встановлено, що обвинувальний акт підписаний детективом та прокурором, який його затвердив. До нього надано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки захисників обвинувачених ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_23 , обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_24 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисна ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_14 , відносно якого здійснювалось спеціальне досудове розслідування.
Щодо доводів про невідповідність обвинувального акта вимогам законодавства у зв'язку з порушенням принципу презумпції невинуватості
Здійснюючи оцінку цих доводів, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
З наведеного вбачається, що складаючи, затверджуючи обвинувальний акт прокурор тим самим висуває твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Твердження - це положення, яке може бути або хибним, або істинним. Перевірка істинності висунутого прокурором обвинувачення (твердження про вчинення певною особою кримінального правопорушення) є завданням судового розгляду.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Єдиним законним порядком, в межах якого може бути доведено винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення та ухвалено обвинувальний вирок суду, є судовий розгляд в межах кримінального провадження, який можливо розпочати лише шляхом подачі обвинувального акта до суду.
У зв'язку з цим використання прокурором в тексті обвинувального акта слів, фраз, словосполучень, речень, в яких стверджується про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, змісту та правовому призначенню обвинувального акта, на підставі якого ініціюється судовий розгляд, завданням якого є здійснення перевірки наведених прокурором тверджень. Твердження прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення, яке викладено в тексті обвинувального акта, не свідчить про порушення принципу презумпції невинуватості.
Таким чином, суд вважає відповідні доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не свідчать про наявність підстав для повернення обвинувального акта.
Окремо суд звертає увагу на аргументи захисника обвинуваченого ОСОБА_14 ОСОБА_13 про те, що підставою для повернення обвинувального акта є не зазначення фактичного місця проживання ОСОБА_14 за кордоном в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України.
З долучених до клопотання доказів вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2024 у справі № 991//271/24 ухвалено рішення про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_14 (т. 4 а.с. 79-91).
Слідчий суддя в ухвалі від 31.01.2024 посилався на постанову старшого детектива НАБУ від 04.12.2023 про оголошення ОСОБА_14 у міжнародний розшук, підставою для якої стало те, що органу досудового розслідування невідомо місцезнаходження підозрюваного на той час ОСОБА_14 , його неявка без поважних причин на виклик детектива та наявність достатніх підстав вважати, що останній перебуває за межами України. Це підтверджувалось інформацією, яка міститься в Інтегрованій міжвідомчий автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН», а також відомостей з ДПСУ, про перетин ОСОБА_14 державного кордону України з Угорщиною у пункі пропуску Чоп (Тиса) та не повернення назад на територію України.
Постанову про здійснення міжнародного розшуку ОСОБА_14 направлено до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України разом з формуляром для запиту публікації Червоного оповіщення (т. 4 а.ч. 117-130).
З копії клопотання НАБУ до компетентних органів Канади від 27.03.2024 про взяття під варту та видачу в Україну ОСОБА_14 для притягнення до кримінальної відповідальності, вбачається, що ОСОБА_14 переховується від органу досудового розслідування та знаходиться на території Канади: 9816 153 steet Edmonton, AB, Y5P2A7, Canad (т. 4 а.с. 130-142).
В обвинувальному акті, складеного детективом та затверджено прокурором 17.07.2025 (т. 1 а.с. 66) зазначено, що місце реєстрації на час складання обвинувального акта в Україні ОСОБА_14 немає, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8 . При цьому вказано, що фактичне місце проживання ОСОБА_14 невідоме (т. 1 а.с. 4).
Суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинувачених.
З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.
На переконання суду не зазначення в обвинувальному акті точного місця проживання обвинуваченого, якщо він перебуває за кордоном, не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта, оскільки основна вимога - це можливість належного повідомлення обвинуваченого та забезпечення його права на захист. Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_14 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, бере участь захисник, право на захист обвинуваченого забезпечено.
Щодо невручення повідомлення про завершення досудового розслідування ОСОБА_14 в порядку ч. 7 ст. 137 КПК України.
Захист вважає, що орган досудового розслідування мав повідомити ОСОБА_14 про завершення досудового розслідування в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
Як зазначалося судом раніше, підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам щодо форми та змісту, які закріплені приписами ст. 291 КПК України. Будь-якими іншими приписам процесуального законодавства не визначаються вимоги до обвинувального акта.
Положеннями ст. 290 КПК України регламентовано процедуру завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Дотримання цієї процедури має значення для забезпечення змагальності та рівності сторін кримінального провадження, реалізації права обвинуваченого на захист. У той же час приписи ст. 290 КПК України не містять ані вимог щодо форми та змісту обвинувального акта, ані вимог до порядку його складання, затвердження, вручення та направлення до суду.
Таким чином, можливі порушення вимог ст. 290 КПК України, про які стверджує сторона захисту, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. Зазначені доводи сторони захисту мають значення для оцінки допустимості доказів сторони обвинувачення і, у випадку їх документального підтвердження, будуть враховані при ухваленні остаточного судового рішення по справі.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що клопотання про повернення обвинувального акта, подані захисниками є необґрунтованими, не доводять наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта прокурору.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_13 про повернення обвинувального акта прокурору.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Головуюча суддя ОСОБА_1